logo-gmail-24 logo-calend-24
logo-drive-24

Добровольное пожертвование




 


Home Новости
Новости Украинской Евангельской Семинарии Богословия
Тримати основне основним PDF Печать E-mail

Ексклюзивне інтерв’ю запрошеного викладача УЄТС Василя Петровича Новаковця, яке він дав сайту УЄТС на літній сесії заочного відділення богословського факультету УЄТС
5 липня 2017 року


— Розкажіть, будь ласка, трохи про себе.

— Я народився в Коростені, але останні двадцять років живу в Одесі. Там закінчив Одеську богословську семінарію, де отримав чудовий досвід навчання й роботи. Там, в Одесі, й одружився. Ми разом із дружиною Анастасією вже сімнадцять років, вона в мене дуже терпляча. Маємо трьох дітей, хоча чекали на них досить довго — старшій, Маргаритці, восени виповниться сім років, Богданчику — чотири, а Софійці — два. Десять років ми поневірялися по чужих хатах, але тепер Бог дав нам свій невеликий будиночок.

Магістратуру я закінчував за Талботською програмою у київському філіалі. Я дуже радий, що така семінарія як Talbot School of Theology від Biola University (USA) прийшла в Україну — не треба було десь виїжджати, залишаючи сім’ю і служіння. До того ж після навчання за кордоном буває тяжко повертатися, велика спокуса залишитися там. Останні два роки я працюю керівником заочної магістерської програми в Українській баптистській теологічній семінарії (м. Львів) у чудовій співпраці з Південно-східною баптистською теологічною семінарією (США).

Увірував я восени 92-го року, коли мені було сімнадцять років, тоді саме в Москву приїздив Біллі Грем. Це була перша глобальна євангелізація на пострадянському просторі. Я з нехристиянської родини, точніше сказати, мама моя — номінальна православна. Певні контакти у батьків були й з євангельськими християнами, але не було рішення йти за Христом. Мене ж Бог чудесно — десь через болячки, десь через обставини, десь через зустріч із однокласником — вів до Себе. Таке враження, що я визрівав і в певний момент треба було тільки ясніше почути Євангеліє… Зокрема це було в рідному Коростені, під час євангелізації від помісної церкви ХВЄ. Тоді у великому залі міського будинку культури показували фільм «Ісус». І це був перший мій досвід, коли я ясно почув Євангеліє. До цього я бачив, як молиться бабуся, знайшов якесь біблійне оповідання, сам для себе завчив молитву «Отче наш». Чому я це робив? Тепер я розумію, що це діяла благодать, Дух Божий.

— На цій сесії Ви викладаєте нашим заочникам два предмети: еклезіологію та есхатологію, один з яких вивчає природу та властивості Церкви, а другий — систему поглядів про кінець світу та долю людства і Всесвіту після нього. Мабуть, в жодній іншій галузі теології не існує такого розмаїття поглядів і навіть забобонів, як у цих двох. Як зрозуміти, що є істиною? Як не збитися зі шляху?

— Взагалі, на обох предметах, і еклезіології, й есхатології, я намагаюся допомогти студентам, як і собі, осмислено підходити до всього, хоча б тому, що Ісус заповідав: «Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом…» (Мк. 12:30). Розумом теж! Тобто ми не тільки переживаємо якийсь феномен, наприклад зцілення, а й мусимо осмислювати його. Має бути гармонія. І коли буде такий баланс, це вже нам допоможе. По-друге, ми як представники різних деномінацій і конфесій спочатку маємо усвідомити хто ми є і хто є інші, а не поспішати критикувати іншу позицію. І про це я говорю у вступі до своїх предметів. По-третє, треба зрозуміти: те, що ми знаємо, не означає, що воно є істиною. Просто ми виросли в такій традиції та засвоїли певну систему поглядів. Це не погано й не добре. Не треба поспішати щось відкидати. Треба спокійно осмислити і потім дивитися, як ми можемо з цього рівня далі розвиватися.

Тому як євангельські віруючі, якщо ми в щось віруємо чи щось затверджуємо, то завжди шукаємо біблійну основу. Ми усвідомлюємо, що не про все Біблія говорить, але вона окреслює межі, в яких ми можемо вільно поводитися. Це і є різні традиції: традиція харизматична, п’ятдесятницька чи баптистська, традиція реєстрованих і нереєстрованих общин, традиція західних реформатів, греко-католиків і нашого євангельського пробудження тощо. Тобто думати, аналізувати, не поспішати. Часто ми самі не до кінця усвідомлюємо свою традицію. Наскільки мені відомо, в УЄТС є магістерська програма з харизматичної та п’ятдесятницької теології. Це дуже добре, це має бути: осмислювати хто ми є, де ми — треба перевіряти й не соромитися, бо ж у кожного є якісь плюси й мінуси. Осмислення допомагає зростати. І тоді навіть наші опоненти будуть нас поважати.

Так само й есхатологія: існує якийсь один популярний підхід, але й до нього є питання. Ви можете запитати двох представників цього підходу і побачите, що вони мають між собою незгоду в подробицях; можете почитати книжки чи поїхати на Захід в інші церкви і виявите, що там по-іншому дивляться на есхатологію; ви можете зайти в православний храм і поставити деякі запитання — і вони здивуються: що таке підхоплення Церкви? — ми взагалі не думаємо про підхоплення. Добре це чи погано? Як мінімум це інша традиція. Хто ми, де ми як євангельські християни в цій широкій палітрі християнства? Ми тут. Чому ми тут? Чи осмислено ми до цього підходимо, чи посвячено, чи живемо ми у світлі цього, а чи просто механічно засвоїли те, що нам дали й несемо це далі, а хто з нами не згоден — до побачення? Це несерйозно. І саме в навчальному закладі мають формуватися свідомі служителі, лідери і просто члени єдиної Церкви Христової.

— Але все ж таки, де шукати зерно істини, де критерії правильного розуміння, адже ми знаємо, що кожна конфесія по-своєму тлумачить одні й ті самі біблійні уривки?

— Це питання входить у вивчення предмету «Еклезіалогія», і ми саме розглядатимемо його на цій сесії. Є мінімум чотири підходи тлумачення Святого Письма. Люди доходять певних висновків не тому, що це очевидно, а тому, що зробили старт саме із таким підходом — їхні підвалини, їхні попередні аксіоми зумовили ці висновки. І ми іноді не усвідомлюємо, що в інших людей інший старт. Потім, є історичний критерій ще від Отців Церкви: у це вірили й вірять всі, скрізь і завжди? Якщо ні, то треба бути обережними в тому, щоб наполягати на таких речах. Тому, скажімо, погляди з питань підхоплення чи Тисячолітнього Царства в есхатології були, є й будуть різними. Але тілесне воскресіння з мертвих, Останній Суд, видимий славний прихід нашого Господа Ісуса Христа — в цьому всі християни й завжди були згодні. І на цьому ми намагаємося робити акцент.

Як не вдаватися в крайнощі? Тримати основне основним. І це вже створює можливості для діалогу між різними деномінаціями й конфесіями, тому що, коли ми погоджуємося в основному, то можемо потихеньку й далі рухатися. Але, як тільки почнемо робити навпаки, поставивши воза попереду коня, то в нас одразу з’являться проблеми, ми навіть не зможемо з місця зрушити. Слава Богу, в Україні є міжрелігійний мир, є Рада церков, є проект R500, в якому об’єдналися різні євангельські церкви. Завжди є щось спільне. І коли ти визнаєш це спільне — вперед: можна разом святкувати хрещення Русі, готувати новий переклад Біблії українською мовою, виступати єдиним фронтом у відстоюванні позиції, що шлюб — це подружній союз одного чоловіка й одної жінки. Багато спільного є насправді. І навіть якщо ми в чомусь не згодні, необов’язково про це одразу заявляти. Чимало речей не є фундаментальними, і ми можемо просто промовчати. Звісно, щодо фундаментальних речей наша позиція має бути принциповою. Але їх не так вже й багато, по суті, ці догмати викладено ще з Нікейського символу віри, і їх у формальному чи неформальному вигляді приймають усі християни.

Взагалі, в мене таке враження, що міжденомінаційна ворожнеча в нас уже залишилася в минулому, і мені це дуже приємно, бо суперечки ні до чого доброго не приводили і не сприяли іміджу Церкви загалом. І сьогодні в Україні як ніколи розвивається міжцерковний діалог. Можливо навіть, в цьому причина війни на Сході, адже сатана бачить, що тут багато, зокрема й УЄТС, задіяно в місії, багато служителів вже є і ще більше буде, і йому це не подобається, тому злі духи намагаються розбурхати суспільство. Але ми як Церква, як навчальні заклади, як служителі, як викладачі, коли несемо Євангеліє, здорову науку, коли робимо це терпляче, то працюємо на збудування, хоч і залишаємося різними. Ми ніколи не станемо однорідними, бо так в Україні склалося історично, географічно і політично. Але, як кажуть у нас в Одесі, «тут все свои». А от наскільки свої — це вже залежить від нас.

— Розкажіть про Вашу співпрацю із УЄТС.

— УЄТС я знаю більше п’ятнадцяти років (тодішній президент – Анатолій Глуховський), іще з тих часів, як працював у Євро-Азіатській акредитаційній асоціації (президент – Сергій Санніков). Ваша семінарія завжди брала активну участь у проектах цієї асоціації, тож саме відтоді я знайомий із багатьма викладачами УЄТС.

У цьому році я прийняв запрошення викладати на заочному відділенні вашої семінарії. І я дуже радий, дуже вдячний за привілей викладати в УЄТС. Це одна з найкращих шкіл не тільки в Україні, а й на всьому пострадянському просторі. В бесіді з нинішнім ректором Іваном Русіним мені приємно було чути оновлені бачення й цілі УЄТС — це звучить сміливо, надихаюче й своєчасно. Божих благословень в досягненні!

— Наостанок наше традиційне запитання: що Ви хотіли б побажати студентам УЄТС?

— Дякуйте Богові за те, що маєте можливість навчатися, бо багато хотіло й не могло, багато не має такої можливості й зараз. Не поспішайте із остаточними висновками, бо навчання — це певний період, і, як я вже казав, треба вміти вислухати, треба розвинути в собі навички діалогу, треба мати сміливість подивитися на себе в дзеркало в духовному плані та переосмислити свої позиції, бо, якщо ми це робитимемо правильно, то тільки зміцніємо у вірі, ще більш ревно служитимемо Богові та закликатимемо інших до духовної освіти. Бажаю також не зупинятися розвиватися в церковному служінні, бо хоч би скільки книжок ми прочитали, хоч би скільки пройшли предметів і хай би які ступені отримали, — це тільки засіб для активного церковного служіння, в якому хоче нас бачити Бог. Без Церкви ніяк. До речі, девіз вашої семінарії «Зміцнюємо Церкву, трансформуємо суспільство» це дуже добре висловлює. Ми допомагаємо Церкві, а вона своєю чергою допомагає українському суспільству. Тому бажаю УЄТС триматися цього бачення — воно правильне, воно чудове, воно біблійне і воно надихає.

 
Місія випускниці УЄТС в Непалі PDF Печать E-mail

УЄТС пишається своїми випускниками. Серед них є пастори й місіонери; лідери прославлення та молодіжні лідери; ті, хто працює з із залежними людьми, дітьми, старими, й ті, хто служить в АТО; ті, хто сам став викладачем, і ті, хто віддає себе вихованню власних дітей. Нещодавно ми отримали свідчення від нашої випускниці 2008 року Ангеліни Філатової, яка служить місіонером в Непалі. Вона пише:

«У червні 2014 року я поїхала в Індію трудитися в дитячому притулку. Поштовхом стало розуміння, що Бог закликає мене в ті краї, хоча, якщо чесно, мені не дуже хотілося туди їхати. Однак із часом Бог дав мені велику любов до того народу, і я вже не уявляю життя без нього. Через те, що моя віза в Індію закінчилася, в листопаді того ж року я потрапила в Непал (як саме — це окрема історія).

Півроку я допомагала місіонерам у школі, але з вересня 2015-го ми ще з однією сестрою почали займатися дітьми. Зараз у нас є восьмеро дітей, а також ми опікаємося однією жінкою, яка постраждала від чоловіка. Ще ми трудимося в місцевій церкві: проповідуємо, проводимо недільну школу, молодіжне служіння, започаткували молитовне служіння. Час від часу нас запрошують у школи, де ми також проводимо певні програми для дітей. У моїх планах продовжувати виховувати наших дітей та прищеплювати їм християнські цінності й любов до Бога, а ще займатися розвитком помісної церкви».

Ми щиро бажаємо Ангеліні плідної праці на славу Господа та реалізації всіх її планів. Ми молимося за всіх наших випускників і віримо, що наша молитва підтримає їх на Божому шляху.

 
<< Первая < Предыдущая 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая > Последняя >>

JPAGE_CURRENT_OF_TOTAL
ХРИСТИАНСКИЕ САЙТЫ Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое. Твоя Библия: Библия, ответы на вопросы, христианская библиотека. Каталог христианских сайтов Для ТЕБЯ Церкви.com Церковь Христа Спасителя, Донецк, Украина