logo-gmail-24 logo-calend-24
logo-drive-24

Добровольное пожертвование




 


Home Новости
Новости Украинской Евангельской Семинарии Богословия
Що об’єднує фонд «Марсель» і УЄТС? PDF Печать E-mail

 

Ексклюзивне інтерв’ю координатора партнерства між УЄТС і церквою «Коледж Парк» (Індіанаполіс), генерального директора фонду «Марсель» Деббі Саттон, яке вона дала сайту УЄТС у вересні 2017 року

—      Розкажіть про себе, про своє служіння в УЄТС і у фонді «Марсель».

—      Вперше я приїхала в УЄТС в 2003 році, бо хотіла зустрітися зі студенткою Оксаною, яку тоді підтримувала фінансово. Ми з нею тривалий час листувалися, але ніколи не бачилися. Насправді, я не хотіла їхати в Україну, але Бог мені сказав це зробити. І я пам’ятаю, як вийшла з літака в аеропорті й побачила Оксану, яка мене зустрічала. І це було таким благословенням! Взагалі, та поїздка була великим благословенням для мене і багато нового відкрила мені. Наша команда допомагала тоді семінарії облаштовувати бібліотеку. Ми фарбували її, розставляли книжки, і, звісно, багато спілкувалися. Але найбільше враження на мене справила поїздка в невелике село Романівка, де я зустріла Наталю Залізну. Вона займалася служінням жінкам похилого віку і познайомила мене з ними. Наталя стояла біля витоків фонду «Марсель» і була одним із його організаторів. Пам’ятаю свою зустріч із трьома жінками з Романівки. У них були неймовірні історії життя, і в моїх вухах досі лунають пісні, які вони співали. Бог тоді посіяв зерно мого майбутнього служіння, але я ще про це не здогадувалася.

Через кілька років я стала координатором співпраці між моєю церквою «Коледж Парк» в Індіанаполісі та УЄТС. І в мене з’явився привілей більше спілкуватися зі студентами, співробітниками семінарії, взагалі, більше дізнаватися про життя тут. Це спілкування мені дуже подобалося. Цікаво, що кожен раз, коли я приїздила в Україну, якось так ставалося, що відвідувала й людей похилого віку. І нарешті в 2006 році мені зателефонувала засновниця фонду «Марсель». Вона вже сама була старенька і не могла далі вести це служіння, тому запропонувала мені очолити фонд. Тоді я уже готова була відповісти «так». На той час фонд мав 12 працівників. Тож ми з Юлею Обелець, випускницею УЄТС, стали зміцнювати фундамент цієї організації. Так прийшла ідея влаштовувати час від часу конференції для наших працівників. Всі наші конференції проходять на базі УЄТС. Коли працівники фонду «Марсель» приїздять у студмістечко УЄТС, їм здається, що вони потрапляють у рай. На цьогорічну конференцію, яка проходила в червні, приїхали 31 співробітник фонду із родинами. Також ми запросили пасторів із їхніх церков. Так що загалом УЄТС прийняла на конференцію фонду «Марсель» близько 170 осіб. І всі вони були зачаровані атмосферою любові, яка панує у семінарії. Люди писали в коментарях, що піклування й тепло, яке вони отримали в УЄТС, дуже потішило їх і залишило незабутні враження.

—      В чому особливість цих конференцій і яка тема цьогорічного форуму?

—      Метою таких конференцій від початку було зміцнення стосунків між працівниками фонду, сприяння ефективності їхнього служіння. Тема цьогорічної конференції: «Посудина, наповнена живою водою». Ми хотіли, щоб кожен наш працівник відчув себе саме тією дорогоцінною посудиною, сповненою Святого Духа і наділеною унікальними дарами. Також ми хотіли дати людям можливість усвідомити, що, як посудина, ми можемо сповнюватися чимсь не тим, і це наповнення може нам заважати, тож його треба змінювати. Людина переживає багато проблем і веде внутрішню боротьбу і дуже важливо, щоб вона могла виявити те, що її турбує, і віддати Богові, щоб звільнити себе для Духа. Тож багато часу на конференції було виділено на молитву, також ми надали нашим працівникам можливість отримати індивідуальну психологічну консультацію. Крім цього можна було поділитися наболілим у вільній розмові. З огляду на те, що наші працівники здебільшого спілкуються із людьми похилого віку, ми запрошуємо на такі конференції спеціалістів, які можуть розповісти про специфіку роботи із літніми людьми. Також ми запрошуємо спеціалістів, які можуть дати знання про роботу із залежностями, співзалежними та про подолання проблем, пов’язаних із насильством. Ми проводимо щорічне опитування наших працівників, щоб зрозуміти, які теми їм цікаві. На цьогорічній конференції особливими темами для обговорення були проблема слухання (як слухати інших людей, як слухати Бога) та проблема сорому. Один із викладачів семінарії прочитав дуже гарну лекцію про те, що таке справжнє прощення. Крім того були чудові лекції про важливість емоцій, адже Бог створив нас емоційними. Також були групові заняття, на яких можна було трохи пожартувати й весело провести час. Разом із пасторами, яких ми запросили на конференцію, ми обговорювали методи співпраці та розвитку служіння літнім людям. Одночасно із конференцією проходив дитячий табір для дітей наших працівників. Тож, поки дорослі обговорювали серйозні теми, діти могли весело проводити час. Наостанок був проведений вечір хвали й поклоніння, який завершився омиванням ніг. Це був благословенний час для всіх, адже вперше до нас приєдналися американські представники фонду. Це спричинено необхідністю створення в Україні наглядової ради фонду. Бо ж фонд розвивається, з чого ми дуже радіємо, і ми раді бачити, як змінюється ставлення до людей похилого віку в цій країні.

—      Є цікава фотографія з минулорічної конференції, на якій всі працівники фонду стоять в банних халатах. Що це за історія?

—      О, це дуже цікава історія. Річ у тім, що як керівник фонду я вже переконалася: якщо хтось хоче щось подарувати — треба брати. І ось якось до мене в Америці прийшла одна жінка і сказала, що в неї є на подарунок якась кількість банних халатів, простирадл і рушників. Я прийняла цей дар для працівників фонду, яких на той час було 20. Але, коли перерахувала всі халати, простирадла і рушники, виявилося, що їх рівно 31. Я все це спакувала і відправила в Україну на наш склад. І уявіть собі, коли прийшов час конференції, у нас уже був 31 працівник! Всім вистачило на подарунок. Потім одна співробітниця підійшла до мене і зі сльозами на очах розповіла, що в неї був халат, але вона подарувала його одній молодій мамочці. Однак їй бракувало цієї речі. Тож вона стала збирати потихеньку гроші собі на новий халат. І тут раптом я дарую їм банні халати та ще й її улюбленого кольору. Вона навіть не сподівалася, що Бог задовольнить її потребу так швидко. Інша жінка сказала мені, що ніколи в житті не мала нових простирадл і рушників. І це вперше у неї є нова білизна. Господь турбується навіть про такі дрібниці.

—      Чудова історія. А як фонд добирає працівників для себе?

—      Цікаво, що працівники до нас приходять різними шляхами. Трапляється, що людина вже займається таким служінням і, почувши про наш фонд, приходить до нас та в бажанні долучитися до нашого колективу проходить анкетування. Буває й так, що пастори різних церков, приїжджаючи на навчання в УЄТС, беруть зі стендів брошури фонду «Марсель», дізнаються подробиці про нього і потім у своїх церквах пропонують людям приєднатися до цього служіння. Або ж люди, які взяли на себе служіння літнім людям і, зіштовхнувшись зі складнощами, прийшли в семінарію на навчання, дізнаються тут про нас. По-різному буває. Річ у тім, що у більшості, хто приступає до служіння літнім людям, в певний момент виникають складнощі, які без спеціальних знань тяжко подолати. Тому ми в захваті від того, що багато працівників фонду — це випускники УЄТС, зокрема й її регіональних центрів. Навіть пройшовши однорічне навчання в семінарії, ці люди мають достатньо знань для ефективного служіння нашим підопічним. Таким чином, майже третина співробітників фонду навчалися або продовжують навчання в УЄТС. Регіональний директор фонду «Марсель» в Україні Юлія Обелець також випускниця УЄТС. Зараз вона отримує в семінарії другу бакалаврську освіту з практичної психології. Ми сподіваємося, що і її помічниця Олександра Русаніна, яка вже отримала теологічну освіту в УЄТС, обере для себе ще якусь навчальну програму в семінарії. Ми вдячні Богові за існування УЄТС, за її навчальні програми, які допомагають християнам ефективніше здійснювати своє служіння, за те, що семінарія стає майданчиком, де встановлюються контакти і залучаються нові сили для нашого служіння. Я бачу УЄТС центром, куди стікаються люди, які можуть здійснювати реальне служіння і надавати реальну допомогу. І це дуже приємне місце, куди хочеться повертатися заради спілкування, заради зосередження та отримання натхнення. Особисто для мене семінарія — величезна підтримка в обох моїх служіннях.

—      Ваші плани на майбутнє.

—      Що стосується фонду «Марсель», то зараз ми активно працюємо над створенням стратегічного плану на наступні два роки. Зараз у фонді працює 31 співробітник в 16 регіонах України, зокрема й у Криму. Тепер ми маємо зосередитися на тих регіонах, де в нас зовсім немає працівників, і де їх недостатньо. Ми прагнемо до того, щоб у кожному регіоні України була як мінімум міцна, дієва рада фонду із трьох осіб, яка б організовувала допомогу літнім людям за трьома напрямками роботи фонду: спілкування з літніми людьми, які можуть самостійно пересуватися; відвідини літніх людей, які не виходять із дому; робота в будинках для престарілих. Як керівники фонду ми хочемо надати трьом лідерам, які займатимуться цими напрямками, всю необхідну допомогу й підтримку, щоб вони могли згуртувати навколо себе велику армію волонтерів, здатних звершувати це служіння. Ми сподіваємося до 2020 року створити такі ради в усіх регіонах України. Ми бачимо, що помісні церкви є невід’ємною частиною цього процесу і хочемо зміцнювати співпрацю з ними. Що стосується мене особисто, то я бачу, що моє служіння вимагає від мене довшого перебування в Україні. Можливо, мій чоловік Гері скоро вийде на пенсію, і навесні ми приїдемо сюди разом. Я прошу всіх, хто читатиме це інтерв’ю, молитися за втілення в життя наших планів.

 
Музична кафедра УЄТС втілює мрії в життя PDF Печать E-mail

Ексклюзивне інтерв’ю із завідувачкою музичної кафедри УЄТС Мариною Михайлівною Ярмоленко після вересневої конференції 2017 року мультимузиканта, аранжувальника і продюсера, викладача Лондонської школи теології Стіва Томпсона, яку він проводив в УЄТС.

—      Розкажіть, як Ви познайомилися із Стівом.

—      Нас познайомив Фред Х’юмен. Вони колись разом записували диск, і Фред, знаючи що Стів викладає в Лондонській теологічній школі (LST), подумав, що для нашої кафедри буде корисним таке знайомство. Тож, коли ми були в Лондоні, він попросив Стіва прийняти нас. Ми побували в його церкві. Це п’ятдесятницька церква, майже всі члени якої темношкірі, і, відповідно, там дуже потужне прославлення, щоправда європеїзоване. Після служіння Стів запросив нас на обід у свою родину, і там ми обговорили можливість наших партнерських стосунків. Ми були дуже раді, що Стіву подобається працювати з різними культурами і що він відкритий до того, щоб допомагати тим, кому це справді потрібно. Ми одразу ж запросили його на нашу травневу конференцію «Music in Worship», і він пообіцяв приїхати, хоча його графік дуже напружений: він викладає в LST, їздить по різних країнах, записує альбоми. Однак, він знайшов для нас час і приїхав. І, звісно, це був фурор. Тому що Стів не тільки гарний музикант, але до того ж вміє викладати, вміє простими словами розповісти про складні речі, і не тільки розповісти, а й показати. Він дуже цікавий, яскравий співрозмовник. Він — мультимузикант, грає на всіх основних інструментах, може займатися хором, аранжуванням. Тож природно, що після конференції «Music in Worship» ми отримали дуже багато захоплених відгуків саме про його майстер-класи.

—      Саме після конференції музична кафедра запросила його викладати в УЄТС?

—      Ми говорили зі Стівом не про викладання на постійній основі, бо він дуже зайнята людина, а про стислі курси для наших студентів і вільних слухачів. Поки що ми запланували оцю вересневу зустріч, яка щойно відбулася. На ній Стів зробив акцент саме на студентах, щоб дати їм спрямування, показати, куди рухатися в стилях, жанрах, аранжуванні, як працювати з програмою для аранжування Logic Pro. Це зовсім новий напрямок для нашої семінарії, який ми намагаємося розвивати, бо розуміємо, що майбутнє за цифровими технологіями. Стів так перейнявся цим питанням, що шукає для нас можливість отримати потужні Mac’и, необхідні для роботи з цією програмою. Він уже говорив про це із деякими людьми. Тож це питання часу.

—      Які надалі Ви плануєте проекти зі Стівом?

—      Ми домовилися, що Стів знову приїде до нас у травні на «Music in Worship», можливо навіть, із дружиною, яка може допомогти із викладанням вокалу. Втім, приїзд Вельвети Томпсон ще під питанням, бо вона щойно відновилася після тяжкого інсульту, який стався в неї невдовзі після повернення Стіва з України. Багато людей, і зокрема наша семінарія, молилися за її одужання. І Бог дивним чином зцілив Вельвету. Через три дні вона вийшла з коми і за кілька місяців повністю відновилася. Тому не знаємо, чи приїде вона до нас у травні разом із Стівом, але сподіваємося на це. Також ми плануємо і молимося про конференцію на наступний вересень для лідерів прославлення та інших музикантів високого рівня, які вже самі  когось навчають чи керують колективами. Стів навіть планує привезти із собою ще кількох відомих у світі музикантів. Можливо, приїдуть Грем Кембрік і декан музичної програми LST Джеремі. Вони дуже кваліфіковані музиканти, богослови і мають багаторічний досвід служіння.

—      Очевидно, що Стів дуже надихнувся допомогти УЄТС. Що цьому посприяло?

—      Стів дуже захоплений нашими студентами. Він бачить, як швидко вони засвоюють знання, які він їм дає, і це його надихає. Наприклад, він заохотив їх зробити аранжування, і вони за два дні створили свою пісню, до того ж великою командою. Це особливо складно — зробити пісню колективом, в якому 6-7 вокалістів. А вони зуміли, причому ми, викладачі, зовсім їм не допомагали. Тобто, у наших студентів є великий потенціал, і Стів загорівся допомогти їм його відкрити. Він уже дав їм потужний поштовх до креативності. Стів весь час повторював їм: «Не будьте дублікатом, будьте оригінальними, тому що Бог — Творець і від нас також хоче творчості. Не намагайтеся когось копіювати, розвивайте своє». І от саме в цій пісні, яку написала наша студентка Христина Денисенкова на слова співробітниці УЄТС Христини Павлової, Стів побачив результат, до якого він спонукав студентів. Це, мабуть, була перша українська пісня прославлення, яку він почув. Це було дуже круто. Студенти самі проживали те, що вони зробили. І це надихнуло Стіва також. Він горить тим, щоб нам допомагати. Головне, щоб ми могли брати все, що нам потрібно, впроваджувати у свою практику, нести далі та примножувати знання. Бо творчість вимагає постійної наполегливої праці.

—      До речі, щодо конференції для лідерів прославлення.  Є великі бажання і потреба у тих, хто вже служить у прославленні, у професійному навчанні. Чи планує музична кафедра УЄТС якісь кроки в цьому напрямку?

—      Ну, по перше, з цього року ми впровадили трирічне навчання за стаціонарною програмою «Музичне служіння й теологія». Тож у дипломі, який отримуватимуть наші студенти відтепер буде записано, що вони є «лідерами прославлення». Що ж до заочного навчання, то ми зараз думаємо, в якій формі це можна було б зробити. Ми плануємо впровадити заочне навчання на постійній основі, але в нас є з цим певні складнощі. Тому поки що ми намагаємося компенсувати це конференціями. Досі у нас була одна постійна конференція «Music in Worship», яка проходить щороку у травні. Тепер ми хочемо зробити ще одну — вересневу. Ми плануємо, що у травні до нас приїздитимуть усі, хто бере участь у музичному служінні, тобто музиканти різного рівня професійності. А у вересні ми запрошуватимемо лідерів на спеціальну конференцію, тому що в лідерів трохи інший фокус роботи. Тож зараз передчасно говорити про впровадження заочної музичної програми в УЄТС. Поки що робимо те, що можемо, і ті конференції, які ми влаштовуємо, теж дають потужний ресурс, якого в нашій країні дуже бракує. На Заході такі програми розвиваються впродовж багатьох років, наприклад, в LST музичну програму викладають уже 70 років. Там розвинуте потужне богослів’я поклоніння, дуже серйозна теологічна основа, а в наших церквах ця сторона страждає. Існує постійна спокуса бути просто гарним музичним гуртом. Але команда прославлення в церкві — це не музичний гурт. Так, вони мають бути гарним музичним колективом, але повинні концентруватися не на тому, що їм подобається чи як круто вони грають, а на тому, щоб ввести громаду в поклоніння, щоб через поклоніння люди ставали ближче до Бога, глибше Його пізнавали, ліпше розуміли якісь доктринальні речі. Поклоніння має вести до поглиблення богословських знань, а не просто впливати на емоційний стан людини.

—      Музична кафедра УЄТС саме в цьому напрямку й розвивається, чи не так? Адже її навчальна програма називається: «Музичне служіння й теологія».

—      Так. Ми намагаємося поглиблювати це розуміння з кожним роком і раді, що знайшли однодумців в особах Фреда Х’юмена, який уже викладає в нас на постійній основі, та Стіва Томпсона. Ми хочемо, щоб наші студенти несли отримані в семінарії знання у свої церкви, щоб виникало суголосся лідерів прославлення і пасторів. Тому що зараз є певна проблема, коли між лідерами прославлення і пасторами виникають якісь непорозуміння та конфлікти. От якраз на вересневій конференції ми хочемо також розглянути питання співпраці лідерської команди, щоб знайти точки перетину й побудувати мости, щоб у лідерів церкви було взаєморозуміння. Тому ми й надалі зміцнюватимемо й розвиватимемо теологічну складову нашої програми і мріємо про те, щоб випускники нашої програми несли ці знання в усі церкви України.

 

 
<< Первая < Предыдущая 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая > Последняя >>

JPAGE_CURRENT_OF_TOTAL
ХРИСТИАНСКИЕ САЙТЫ Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое. Твоя Библия: Библия, ответы на вопросы, христианская библиотека. Каталог христианских сайтов Для ТЕБЯ Церкви.com Церковь Христа Спасителя, Донецк, Украина