logo-gmail-24 logo-calend-24
logo-drive-24

Добровольное пожертвование




 


Home Новости
Новости Украинской Евангельской Семинарии Богословия
«Бог бажає, щоб Церква була сильною» PDF Печать E-mail

Ексклюзивне інтерв’ю професора теології, д-ра Вільяма Аткінсона сайту УЄТС, яке він дав після презентації своєї книжки «Хрещення Духом», що відбулася в УЄТС 8 червня 2017 року

—      Розкажіть, будь ласка, про себе та свою діяльність.

—      У Лондонській школі теології я викладаю дисципліни з циклу харизматичних п’ятдесятницьких досліджень. Тому мої наукові інтереси стосуються п’ятдесятницького богослов’я, зокрема з фокусом на біблійне богослов’я. Відповідно, книжки я пишу з позицій п’ятдесятницького богослов’я. Звичайно, я пишу їх для своїх братів і сестер по вірі, аби допомогти їм зрозуміти, про що мовиться у Біблії та як нам поєднати все це в межах того, у що віримо ми, п’ятдесятники. Окрім того я є головою Європейської п’ятдесятницької асоціації. Тому прагну презентувати це об’єднання в тих країнах Європи, які ще не долучилися до нього. В наступному році я планую зустрітися з представниками різних семінарій тут, у Києві, щоб побачити, чи зацікавлені вони у співпраці з нами.

—      Розкажіть про Вашу співпрацю з УЄТС та Ваші плани на майбутнє, пов’язані з нашою семінарією.

—      Вперше про УЄТС я дізнався в 90-х роках від вашого колишнього ректора Анатолія Глуховського. Із викладачем вашої семінарії Сергієм Флюгрантом дружу ще з тих часів, коли він навчався в Англії. Двічі мене запрошували викладати у вас: перший раз бакалаврам на заочному відділенні, вдруге — магістрам. Тема моїх лекцій була: «Дух Святий у Новому Заповіті». Щодо моїх планів на майбутнє, то, гадаю, їх більше визначає Сергій Леонідович, ніж я. Він дуже хоче, щоб я приїхав наступного року в січні викладати студентам магістерської програми «П’ятдесятницьке й харизматичне богослов’я».

—      Тема, яку Ви досліджуєте в книжці «Хрещення Духом», досить гостра. Чому так важливо піднімати її?

—      Гадаю, це важливо, тому що Господь хоче озброїти Церкву для виконання Його місії. Якщо ми порівняємо ранню Церкву й сучасну Церкву в Європі, то побачимо чимало відмінностей між ними. Сучасній Церкві в Європі бракує вогню, енергії, сили, ревнощів за Богом, притаманних першим християнам. Бог бажає, щоб Церква була сильною, сміливою. Бог хоче, аби світ почув про Ісуса. Що ж до хрещення Духом Святим, то, очевидно, що це поняття розуміють по-різному. У класичних п’ятдесятницьких віруваннях увагу зосереджено на місії. Останнім часом в межах п’ятдесятницького руху з’явилися групи, які зосереджують свою увагу на поклонінні. Безсумнівно, це також важливо. Але в Новому Заповіті наголос все ж таки зроблено на місії. І мені кортить побачити, коли ж нарешті Церква в Європі прокинеться. На мою думку, стан справ у Західній Європі гірший, ніж у Східній. Вона спить.

—      Вчора в УЄТС відбулася презентація Вашої книжки «Хрещення Духом», на якій були присутні дуже впливові особи. Дискусія розгорнулася неабияка, ми ледь зупинили потік запитань. Судячи з цих запитань, що Ви можете сказати про настрої християнських лідерів?

—      Я буду щирим. Передусім, мене здивувала сама кількість запитань, особливо про говоріння іншими мовами. Для мене говоріння іншими мовами є далеко не найважливішим аспектом дії Святого Духа. Взагалі, в Англії, як мені здається, цьому питанню приділяють набагато менше уваги, ніж на вчорашній дискусії. Насправді в Новому Заповіті небагато сказано про говоріння іншими мовами. В жодному з чотирьох Євангелій не згадується про це. В більшості послань апостола Павла також про це не йдеться. У книзі Дій святих Апостолів згадується лише про три випадки говоріння іншими мовами. І якщо подивитися на це в контексті всієї книги Дій, ми побачимо, що наголос в ній зроблено на поширенні Євангелія. Тому очевидно, що, коли простежити основну думку і врівноважити все як слід, то Євангеліє опиниться на першому місці, а говоріння іншими мовами відсунеться на другий план. Якщо ж звернутися до Послань апостола Павла, зокрема до відомого уривка з Першого послання до Коринтян (з 12 по 14 розділ), й проаналізувати, на чому він наголошує, то стане зрозуміло, що, хоча говоріння іншими мовами має місце, для збудування Церкви насамперед потрібні інші дари та інші прояви, зокрема дар пророцтва, наставництва тощо. Ми навчаємо, що говоріння мовами може принести певну користь в особистому духовному житті. Але ми також навчаємо віруючих, що в якісному співвідношенні говоріння іншими мовами не має жодної переваги над, скажімо, усвідомленою молитвою. Якщо ми будемо керуватися Новим Заповітом у тому, чого навчаємо, то уникнемо речей, які в ньому навіть не згадуються. Іноді від віруючих можна почути, що, коли вони моляться іншими мовами, Бог більш схильний їх почути, ніж коли вони роблять це англійською чи українською. Але я переконаний на підставі того, що читаю в Новому Заповіті, що молитва рідною мовою може бути скерована Святим Духом і почута так само, як і молитва іншими мовами.

—      Як, на Вашу думку, можна говорити про дари Святого Духа, щоб це не призводило до розділення?

—      Коли ми дискутуємо, нам треба старатися бути гнучкими. Іноді ми сперечаємося тільки тому, що вкладаємо в одні й ті самі слова різний зміст. Я не особливо переймаюся, якщо хтось називає одне й те саме явище хрещенням Святим Духом, а хтось оновленням у Дусі. Насправді має значення сам досвід, який ми переживаємо, а не той ярлик, що на нього вішаємо. Якщо ми зосереджуємося на Бозі, на тому, наскільки Він нас любить, на ціні, яку Він сплатив заради нашого спасіння, ми не будемо вести суперечку заради суперечки. Тобто, по-перше, треба бути гнучким щодо визначення понять, по-друге, бути зосередженим на Бозі і, по-третє, тримати перед очима місію.

—      Чого, на Вашу думку бракує сучасній Церкві в Європі?

—      Мені здається, їй бракує чудес. Не знаю, як у вашій країні, а в Англії зародження п’ятдесятницького руху сто років тому супроводжувалося такими численними чудесами, що про це навіть писали на шпальтах найбільших видань країни. Але за свого життя я тільки один чи два рази читав у газеті про зцілення після молитви.

—      Але є люди, які підроблюють чудеса, аби привернути до себе більшу аудиторію. Як уберегтися від таких лжепророків?

—      У мене є кілька порад. По-перше, читайте Біблію. По-друге, серйозно ставтеся до історії Церкви. По-третє, дослухайтеся до порад зрілих християн. І ще звертайте увагу на плід цих пророків. Ісус сказав: «Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім'ям Твоїм пророкували, хіба не Ім'ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім'ям Твоїм чуда великі творили? І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас… Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» (Мф 7:22,23). Ось що Він має на увазі, коли каже: «По їхніх плодах ви пізнаєте їх» (Мф 7:16). Дивіться на результат, якого досягли ваші лідери наприкінці життя. Втім, не слід впадати в іншу крайність, не слід скептично ставитися до всіх чудес, як це зараз робить Захід. Я вірю в те, що Бог звершує чудеса сьогодні, і я хочу, щоб ми були частиною Його місії, щоб стверджували й підтверджували проповідь Слова, виявляючи Боже співчуття, Його милість, звільняючи людей від страждань. Хай би які проблеми були тут, в Україні, будь ласка, не втратьте справжнє, відкидаючи те, що є несправжнім. Не виплесніть разом із водою дитину з купелі.

—      На завершення розмови традиційне запитання: що Ви хотіли б побажати студентам нашої семінарії?

—      Маю відповідь, яка може видатися вам дивною: я бажаю Церкві, отже й усім, щоб Ісус якнайшвидше повернувся. Друге пришестя Христа — тема моєї книжки, над якою я зараз працюю. Коли Святий Дух вилився на перших християн, вони перебували в очікуванні, що Господь ось-ось повернеться. Не знаю, як в Україні, а на Заході зараз про це думають дуже мало. Але це очікування саме те, що зрештою потрібно Церкві. Думаю, і ваші студенти цього потребують.

 
Богословська освіта — шлях назустріч одне одному PDF Печать E-mail

Ексклюзивне інтерв’ю настоятеля храму святого Миколи Чудотворця (м. Ірпінь) о. Андрія Клюшева, яке він дав сайту УЄТС після своєї лекції «Пасха в православній традиції в контексті місії» на Днях місії в УЄТС (14 квітня 2017 р.)

—      Розкажіть, будь ласка, про себе.

—      Я родом з Одеси. Після школи пішов до морського училища, потім в армію, а тоді вступив до Одеської духовної семінарії, по закінченні якої продовжив навчання в Київській духовній академії, що на території Києво-Печерської лаври. На останньому курсі написав і захистив кандидатську роботу на тему «Харизматичний рух у Римо-католицькій церкві», і мене залишили викладачем в академії на кафедрі історії західних конфесій. Спочатку я викладав історію Римо-католицької церкви, а потім мене переключили на Протестантизм, який, насправді, не був мені добре знайомий. Мені довелося заглибитися у вивчення цієї сфери і, власне, звідти почався мій інтерес до Протестантизму. Мене не тільки в професійному плані, а просто зацікавило, чому такі люди як Лютер, Кальвін, король Генріх VIII відійшли від Риму. Я став читати більше, і деякі ідеї мені дуже сподобалися. Наприклад, ведення богослужіння рідною мовою. Свої думки я виклав у пояснювальній записці до свого курсу, і через рік був звільнений з академії. Не готове ще Православ’я приймати такі речі, але процес, хоч і повільно, все ж таки йде. Після одинадцяти років у Київській духовній семінарії я продовжив викладання в Університеті податкової служби України в м. Ірпені. А сімнадцять років тому при університеті був збудований храм, який за православною традицією назвали на честь святого Миколи Чудотворця. І я став там настоятелем. Також я входжу до міжконфесійної ради м. Ірпеня.

—      А коли Ви прийшли до віри? Що змусило Вас відмовитися від світської кар’єри та обрати навчання в семінарії?

—      Я народився в 1970 році, у самий розпал атеїзму, коли складно було дізнатися щось про християнство, а тим більше знайти Біблію. Але в мене звідкілясь взялася тяга до Святого Письма. Я ходив у звичайну бібліотеку, в розділ атеїзму. У деяких книжках з атеїзму наводили уривки з Біблії з метою критики. Я брав ці книжки виключно заради біблійних текстів. А ще, мені здається, на мене подіяло те, що мама часто водила мене в планетарій, який розташовувався в будівлі колишнього монастирського храму святого Пантелеймона. Мене цікавила ця будівля, і ніякі зміни в ній не змогли заслонити від мене Бога. Коли підріс, почав слухати релігійні передачі «Голосу Америки», потім зловив хвилю «Радіо Ватикану», «Транссвітове радіо» з Монте-Карло, де якраз розповідали про Біблію. У морському училищі я захопився рок-музикою. І мені чомусь найбільше подобалися групи, які мали в символіці чи назві релігійні елементи. Наприклад, однією з найулюбленіших моїх груп була Judas Priest. Мене це так цікавило чомусь. І коли пішов в армію, я молився там, хоча ще не був охрещений. Тепер я знаю, що все це була Божа благодать, поклик від Бога. Після армії я прийняв хрещення, і мій хрещений, який працював автомеханіком при монастирі, сказав, що, якщо надумаю вступати до семінарії, він складе мені протекцію. Я ще тоді мало що розумів, але моя мама ухопилася за цю думку і стала мене вмовляти отримати богословську освіту. Я дуже вдячний за це мамі та своєму хрещеному Миколі Івановичу.

—      Ви сказали, що входите до міжконфесійної ради. Наскільки можливі співпраця, взаєморозуміння, обмін досвідом між різними конфесіями? Зокрема, як Вам вдається налагодити діалог в раді?

—      Все залежить від конкретних людей. Я знаю, що подібна рада є і в Броварах. Там священик теж дуже налаштований на таку співпрацю. А є місця, де священики не хочуть співпрацювати з іншими конфесіями. Тим часом точками перетину можуть стати сфера освіти, спорт, культура та й, взагалі, багато що. Ми, наприклад, недавно виїздили з пасторами та їхніми родинами на шашлики заради ближчого знайомства. Запрошуємо в гості одне одного, ділимося інвентарем, ресурсами, разом проводимо лекторії. Разом фінансуємо білборди з цитатами з Біблії та газету «Мислитель», де друкуються автори з різних конфесій, а перед Великоднем всі конфесії розмістили в ній розклади своїх богослужінь. Проводимо спільні концерти, фінансуємо культурні заходи, наприклад, на цей понеділок запросили й оплатили транспорт оркестру Київської консерваторії під керівництвом Ігоря Андрієвського, який гратиме твори Вівальді. Ось така співпраця. А чому ні? Тут нема богослов’я, але є спільні дії на благо громади.

—      Як Ви вважаєте, чи потрібна богословська освіта людям, не причетним безпосередньо до пастирського служіння?

—      Я вважаю, що богословська освіта обов’язково має бути у всіх. Що більше освічених людей, то менше різних крайнощів. Люди мають знати, що Церква розуміє під тим чи іншим догматом, вченням чи навіть традицією. У людей, які мають богословські знання, зменшується рівень агресії до інакодумців, тобто освіта — це теж шлях назустріч одне одному.

 
<< Первая < Предыдущая 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая > Последняя >>

JPAGE_CURRENT_OF_TOTAL
ХРИСТИАНСКИЕ САЙТЫ Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое. Твоя Библия: Библия, ответы на вопросы, христианская библиотека. Каталог христианских сайтов Для ТЕБЯ Церкви.com Церковь Христа Спасителя, Донецк, Украина