logo-gmail-24 logo-calend-24
logo-drive-24

Добровольное пожертвование




 


Home Новости «Ми покликані до того, щоб єднати людей…»
«Ми покликані до того, щоб єднати людей…» PDF Печать E-mail

Ексклюзивне інтерв’ю директора Beracahmusic Ministries International; мультимузиканта, аранжувальника і продюсера; викладача Лондонської школи теології Стіва Томпсона, яке він дав сайту УЄТС на ІІІ конференції Music in Worship (4-6 травня 2017 р.)

—      Розкажіть трохи про себе.

—      Я один із десяти дітей в родині. Мої батьки в 50-х роках емігрували з Ямайки до Великої Британії. Мій батько — пастор, засновник дуже великої деномінації «Новозавітна церква Бога». Тож як син віруючих батьків я багато часу проводив у церкві, слухав Слово Боже та проповіді, хоча не все розумів. Завжди існувала якась різниця між тим, що я бачив у школі, і тим, що вдома і в церкві. І, як в багатьох, у мене були періоди нерозуміння. Але до музики мене тягло завжди, до того ж моя мама грала у церкві, і я з восьми років брав участь у прославленні. Я думаю, це вплинуло на мене. Я дуже рано почав своє життя в музиці: свій перший сейшн провів, коли мені було 13, у 19 уже продюсував альбом у студії та допомагав багатьом музикантам писати пісні. Але я розумів, що є щось більше, ніж просто грати музику. Тож у 20 років поїхав на навчання в Німеччину до християнського університету «Глобальний центр». Цікаво, що, коли я ще навчався, то отримав запрошення до співпраці від однієї відомої англійської музикантки. Але для цього треба було залишити навчання, тож я відмовився. І добре зробив, бо проект все одно було відмінено, а коли я повернувся до Англії, ця музикантка запросила мене до участі в іншому своєму проекті. Мене запросили на найбільший європейський фестиваль «Spring Harvest» грати на клавішах із Гремом Кендріком. Після фестивалю я спитав у Грема, чи можу попрацювати з ним три місяці й допомогти йому писати пісні. Він погодився. І три місяці перетворилися на тридцять років.

—      У Вас величезний досвід міжнародного служіння. Що найголовніше в ньому?

—      Якось мене запросили на багатотисячну конференцію в Гонконг. Ми 20 хвилин вели поклоніння, й люди відкрилися в неймовірній хвалі Господу. Я відчув, що саме заради цього ми робимо свою справу. Господь дозволив нам використовувати музику як міжнародну мову, щоб збирати людей разом, аби кожна людина мала можливість знайти Його. Задля цього Бог дав мені любов до різних націй і розуміння їх навіть без спеціального вивчення. Тому, коли приїжджаю до якоїсь країни, а я працював у 100 країнах, то намагаюся зібрати в одному місці якомога більше людей і за допомогою музики показати, якими будуть Небеса. У світі, де багато політичних непорозумінь, воєн і ворожнечі, ми покликані до того, щоб у різний спосіб єднати людей. Мій спосіб — це музика, культурно різноманітна й водночас загальнолюдська. Щось у різних народів все одно є спільного, і подорож стає фантастичною, коли це спільне вдається знайти.

—      Ви орієнтуєтеся на культуру тієї країни, до якої приїздите з місією, чи приносите свою?

—      Гарне запитання. Вважаю, що вміння слухати — це особливе мистецтво. Я обов’язково слухаю музику країни, в яку приїжджаю, порівнюючи її з уже знайомою мені, щоб знайти щось спільне. Потім я пишу свої мелодії, використовуючи новий досвід. Наприклад, нещодавно я написав кілька пісень для Ізраїлю, які потім переклав на китайську й англійську мови — одна пісня для трьох народів.

—      Наскільки важливо національне звучання для музики прославлення, зокрема, наскільки це важливо для України?

—      Слухаючи прославлення на Music in Worship, я розумію, що для України в цей період, особливо для молодих людей, дуже й дуже важливо не загубити свою ідентичність. Коли музика поклоніння імпортується, вона дуже збіднюється. Нічого поганого немає в тому, щоб співати запозичені пісні, але не можна виїздити тільки на них, треба писати свої. Я розмовляв із Мариною (завідуюча музичною кафедрою УЄТС Марина Ярмоленко — прим. ред.) про те, щоб закупити для кафедри потужні комп’ютери, аби вправлятися в аранжуванні. Також у вересні я приїду викладати в УЄТС. Дуже важливо слухати традиційну музику, навіть звучання народних інструментів, дуже важливо віднайти зв’язок із минулим, щоб писати сучасну музику, свою музику. Що мені подобається в народній музиці — вона завжди розповідає історію. Ми дуже багато втрачаємо, якщо не вчимося від фольклору так само розповідати історії. Я вважаю, що християнські музиканти повинні вивчати народну творчість. Ми маємо думати, як писати сучасні пісні, не загубивши минуле.

—      А як Ви ставитеся до року? Деякі християнські церкви вважають, що ця музика від диявола.

—      Ларрі Норман, який стояв біля витоків і досі працює в царині християнського року, на початку 70-х у відповідь на такі звинувачення написав пісню «Чому найкраща музика має належати дияволу?». Той, хто вважає, що рок-музика від диявола, помиляється, тому що диявол не вміє творити. Він вміє тільки красти і спотворювати те, що створив Господь. Проблема не в самій музиці, а в дусі, який іде з цією музикою. Повертаючись до 50-х – 60-х років, можна побачити, що рок-музика була популярна серед молодих людей, які повставали проти ситого збайдужіння суспільства. Цікаво, що на хвилі рок-музики відбулося кілька політичних рухів — от яку силу має музика. Можна мати велику музику й невідповідну теологію, коли ви більше думаєте про стиль, освітлення, виконання замість того, щоб використовувати будь-який засіб, щоб донести Добру Звістку.

—      Чи означає це, що музикантам потрібна теологічна освіта?

—      Якщо це християнські музиканти, то так. Теологія й музика мають працювати разом. У світському музичному навчальному закладі викладачі можуть сказати, що ти — все, але ти маєш знати, що ти — не все. Є Творець, Який дає тобі натхнення. Дуже легко почати вважати себе маленьким богом, особливо, якщо ти підкорюєш вершину за вершиною, якщо твої пісні популярні. Тому дуже потрібні такі навчальні заклади, як УЄТС, і тому для мене велика радість бути тут. Дуже важливо дати правильну відповідь на запитання, які хвилюють молодих людей.

—      Ви вперше в Україні?

—      Так, але в мене стійке відчуття, ніби я вже бував тут раніше. Такого зі мною ще не траплялося.

—      Ви плануєте співпрацювати з українськими музикантами?

Вчора тут, на конференції, я слухав одну групу зі Східної України, а потім лідер цієї групи підійшов до мене, аби дізнатися мою думку про те, як він вів прославлення. Я подивився на нього і, як це часто трапляється, сказав: «Будьмо на зв’язку». А він сказав, що був би радий записати зі мною альбом. І я відповів: «Надішли мені свої пісні й молитимемося про це». Завжди починається з діалогу. За всі роки свого служіння я зрозумів, що стосунки — це найголовніше. У нас є сайт Beracahmusic Ministries International (http://beracahmusic.co.uk), ви можете зайти, щоб познайомитися ближче.

—      Що Ви хотіли б побажати нашим студентам?

—      Я б сказав їм: навчайтеся стільки, скільки це можливо; починайте мріяти, починайте готуватися, щоб виходити у світ. Ми, музиканти, працюємо в різних країнах, але завжди з гордістю представляємо свою країну. А взагалі, ми говоримо не про якусь одну країну, а про Царство. Бог використовуватиме ваші дари. І нехай Він буде прославлений!

 
ХРИСТИАНСКИЕ САЙТЫ Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое. Твоя Библия: Библия, ответы на вопросы, христианская библиотека. Каталог христианских сайтов Для ТЕБЯ Церкви.com Церковь Христа Спасителя, Донецк, Украина