logo-gmail-24 logo-calend-24
logo-drive-24

Добровольное пожертвование




 


Home Новости Психологи й пастори. На шляху до співпраці
Психологи й пастори. На шляху до співпраці PDF Печать E-mail

Ексклюзивне інтерв’ю магістра практичної психології, викладача й практичного психолога з багаторічним досвідом Наталі Простун, яке вона дала сайту УЄТС на літній сесії заочного відділення 11 липня 2017 року.

—      Пані Наталю, ми починаємо із традиційного запитання: розкажіть нашим читачам про себе.

—      Ой, зазвичай це я у своїй роботі прошу людей розказати про себе. З чого ж почати? Насправді, я щаслива мама, щаслива дружина. Я працюю професійним психологом, люблю свою роботу і, взагалі, захоплююсь людьми. Внутрішній світ людини такий багатий, такий цікавий, і, стикаючись із цим розмаїттям внутрішніх світів, сам збагачуєшся. Тож моя робота сприяє моєму розвитку. Я дуже багато вчуся, але розумію, що найбільше отримую не із книжок чи семінарів, а від людей, які приходять до мене, з якими я стикаюся. Моя професія допомагає мені й у вихованні власного сина, тому що в мене є цікавість до його внутрішнього світу. І мій чоловік також зацікавився психологією та отримав психологічну освіту. У нас із ним виникають дуже цікаві теми. Я багато викладаю й веду найрізноманітнішу роботу: психологічні дитячі табори, консультування, тренінги, семінари. Тому можу точно сказати, що мені не нудно.

—      На цій сесії Ви викладаєте заочникам богословського факультету предмет «Шлюб і сім’я». Яка специфіка викладання психології теологам?

—      Це дуже цікавий досвід. По-перше, у групі багато чоловіків, служителів, тоді як на програмах із психології більше жінок, і це вже вносить певну специфіку. По-друге, на психологічний факультет приходять люди, які знають, навіщо їм це: вони або вже проходили індивідуальну терапію, або мають цікавість до пізнання себе чи загалом до пізнання людей. А більшість студентів-теологів не знає, що таке психологія. Я помітила в них скептицизм до цієї науки. Згадую першу сесію, як вони випробовували мене на міцність. Але згодом цей лід вдалося розтопити. Допомагають ігри, дискусії, різні інші взаємодії. Це важливо — створити таку атмосферу, щоб люди могли відверто ділитися своїми проблеми й отримували досвід відкритості. Так само й на цій сесії ми починали з ігор, бо студенти були кожен на своїй хвилі. Зараз уже вони відкриті, зацікавлені. Тому що ми говоримо про сім’ю, а сім’я — це тема для всіх, бо кожен із сім’ї, багато хто вже має свою сім’ю, а хтось хоче її мати. Тому я бачу, що вони слухають із цікавістю, багато запитують, виникають дискусії. Це для мене добрий знак. І ще я помітила, що, на відміну від психологів, теологам дуже потрібне саме богословське підґрунтя. Тому, коли я на лекціях психологічні знання підкріпляю прикладами зі Святого Письма, це додає їм ваги. Цікаво із теологами, по-іншому, але цікаво. Мені дуже важливо, щоб вони як служителі відчували свою відповідальність, тому що люди довіряють їм свої проблеми, труднощі. Фактично вони є психологами у своєму служінні. І важливо, щоб вони розуміли свої можливості, свої межі — що вони можуть, а що ні.

—      А наскільки, взагалі, важливо знання психології для богословів?

—      Я вважаю, що вони обов’язково повинні мати такі знання, адже їм доводиться працювати з людьми. Вони служать людям, сім’ям, і як можна служити сім’ям, не знаючи сімейної психології, дітям — не знаючи дитячої психології? Як служити, взагалі допомагати, не знаючи про потреби людини, про її психічні процеси? Можна подумати, наприклад, що людина не вміє спілкуватися з Богом, а насправді в неї просто вікова криза. І це час, коли людині треба осмислити себе, свій шлях, прийняти якісь рішення, і вона має зробити це сама. Я дуже сумую, коли кажуть, що душеопікуни конкурують із пасторами. Аж ніяк! Вони повинні працювати в команді. І навпаки, я дуже радію, коли чую, що серед студентів є пастори, що вони навчаються на душеопікунів чи просто вивчають предмет із психології. Я думаю: «Щаслива церква, в якої є такий пастор!» Знаєте, так сумно, коли сиджу в церкві на проповіді й чую, як пастор послуговується психологічними поняттями, але каже, що це йому відкриття прийшло. А я знаю, наприклад, що це казала Вірджинія Сатір. І ніхто навіть не думає дати посилання на неї, знецінюючи, таким чином, знання психології. Мені здається, треба бути чесними в цьому. Бог нам дав медицину, дав психологію, і ми маємо використовувати ці інструменти відверто.

—      Але ж ми маємо чудові книжки західних психологів-християн. Вочевидь, там Церква прихильніша до психології?

—      В багатьох американських церквах домашні групи побудовано як терапевтичні. Там є групи для людей, які пережили розлучення, групи для вагітних, групи для мам-одиначок. Ці групи дають дуже велику підтримку. Тому що там психологічна культура сформувалася раніше, ніж у нас. Радянська влада нам дуже багато заборонила. В СРСР не було психології як такої, а тільки діагностика. Про школи ніхто не знав, психоаналіз був заборонений. А в них все це було, тому вони освіченіші за нас у цьому плані. Але й у нас зараз я бачу великий прогрес. У церквах відбуваються позитивні зміни, люди змінюють своє ставлення до психології, йдуть навчатися на душеопікунів, читають книжки з виховання, проводять різні семінари. Я дуже вдячна УЄТС, яка створює навчальні програми із психології, допомагаючи служителям здобувати необхідні знання. Не кожна семінарія може таке запропонувати своїм студентам.

—      І наостанок прошу Вас побажати щось нашим студентам.

—      Хочу побажати всім студентам, щоб вони були собою, щоб вони були справжніми, були щирими і ніколи не зраджували собі. Щоб у них були мрії, щоб ці мрії здійснювалися, але й щоб вони брали відповідальність за свої мрії. Оце основне.

 
ХРИСТИАНСКИЕ САЙТЫ Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое. Твоя Библия: Библия, ответы на вопросы, христианская библиотека. Каталог христианских сайтов Для ТЕБЯ Церкви.com Церковь Христа Спасителя, Донецк, Украина