logo-gmail-24 logo-calend-24
logo-drive-24

Добровольное пожертвование




 


Home Новости Шалена закоханість у Христа
Шалена закоханість у Христа PDF Печать E-mail

Ексклюзивне інтерв’ю пастора церкви «Добра Звістка» (м. Слов’янськ), волонтера, організатора евакуації людей зі Слов’янська під час воєнних дій, засновника місіонерського руху в прифронтовій зоні на Сході України Петра Дудника сайту УЄТС 22 липня 2017 року.

—      Ви викладаєте в Літній місіонерській школі кілька практичних предметів. Розкажіть, будь ласка, про свою місіонерську діяльність.

—      Я вдячний УЄТС за запрошення викладати. Насправді, я більше ділюся нашим досвідом. Взагалі, у мене досить великий досвід місіонерської роботи. З 90-го по 95-й рік ми були місіонерською євангелізаційною командою «Шалом». У нас була своя специфіка — ми робили музичні євангелізації від Киргизії до Калінінграда, від Далекого Сходу до Голландії. Потім почалося моє пасторське служіння. І в останні три роки, у зв’язку з війною, ми побачили величезну важливість місіонерської роботи вздовж лінії фронту.

Як все починалося. Ми все життя були орієнтовані на допомогу людям, тому від початку війни у Слов’янську стали евакуйовувати городян, щодня годували тих, хто цього потребував, надавали допомогу. Після звільнення Слов’янська допомагали людям із відновленням і почали їздити в інші міста: евакуювати Горлівку, Єнакієво та інші населені пункти вздовж лінії фронту. Вперше я замислився над необхідністю євангелізації в Миронівську: люди жили в підвалі, під обстрілами, ми привезли їм, хліб, воду, свічки, і це, звісно, допомогло людям, але я зрозумів, що це їх взагалі не змінює. І повертаючись, я думав: «Щось тут неправильно. Щось ми робимо не так». І ось тоді в нас стали з’являтися ідеї щодо місіонерів: а що, якби у нас були люди, які б жили тут і окрім матеріальної допомоги служили місцевим жителям Словом? Тому що допомогти людині вижити — це добре, але, якщо ти поміняєш за допомогою Слова її серце, то це вплине і на неї, і на її родину, і на все покоління. Отак у нас народилася ідея місіонерської школи для прифронтових територій і місіонерства там взагалі.

Я вже на той час був людиною публічною, тому просто покликав людей через Фейсбук, озвучивши наші біль і потребу. У нас набралося 25 студентів. Я поважаю академічну освіту, але мені більше подобаються практичні речі. Тому я не дуже схвалюю відрив від практичного служіння на кілька років. Тож я більше схильний дати практичні знання — і в поле. Курс у нашій школі розраховано на 5 тижнів, і ми не ставили собі за мету навчати студентів теології чи якихось складних біблійних істин. Нашою метою було з цієї маси людей різного віку, які приїхали з різних церков і мають різний духовний досвід, сформувати команди. У кожній команді мусили бути лідер, людина, яка працюватиме з дітьми і підлітками, і, бажано, музикант. Томи ми, передусім, виявляли лідерів, формували команди, а потім навчали їх специфіки нашої роботи, зокрема й методів евакуації, мінної безпеки, як знижувати градус ненависті, як працювати з вантажами гуманітарної допомоги, соціальної роботи з дітьми, впливу, тобто тієї специфіки, яка потрібна нам у прифронтових містах. Так чинимо дотепер. Потім ми відправляємо ці команди на місця й супроводжуємо їх під час їхньої роботи, у нас немає такого, щоб ми кидали людей напризволяще. За два з половиною року ми підготували 28 таких команд, по чотири-п’ять осіб в кожній, і вони працюють уздовж всієї лінії фронту. Чотири команди у нас служать на окупованій території. Там інша специфіка роботи і свої великі складнощі. З огляду на все сказане, нас дуже цікавить партнерство з УЄТС, тому що ми пропонуємо практику далі.

—      З чим доводиться стикатися місіонеру на Сході України і які завдання місії на Донбасі?

Ми маємо одкровення від Бога стосовно великого Пробудження в Україні. Воно вже почалося на Донбасі. Ми маємо одкровення й про сам Донбас як про територію темряви. Біблія каже, що «час, що минув, принизив» цю землю, «але наступний звеличить». І сказано: «Народ, що ходить у пітьмі, побачить світло велике» (див. Ісайя 9:1,2 — прим. ред.). Я знаю, що це пророцтво стосується часів Ісуса і що в ньому йдеться про землю Завулонову й Неффалимову, але існує поняття подвійного й потрійного значення пророцтва. Тож це пророцтво і про Донбас також, бо народ Донбасу реально перебуває в темряві. Про це навіть статистика свідчить: найбільша кількість дітей-сиріт — Донбас, кількість наркоманів і алкоголіків — Донбас дає, криміналітет — Донбас; від 40 до 60 процентів населення ніколи не виїздили за межі Донецької та Луганської областей. Тобто вони думають, що все життя таке, як вони бачать. Я в це не міг повірити, поки на власні очі не побачив. Пам’ятаю, ми евакуювали мамочку з чотирма дітьми, і вона каже, що вперше виїздить із Горлівки. Для неї Слов’янськ — це вже закордон. Оце рівень мислення людей. Або, скажімо, маленьке містечко Золоте на лінії фронту. Межа бажань хлопчиків там закінчити школу, училище й піти працювати на шахту. На шахті працюють їхні батьки, сусіди, знайомі, всі розмови крутяться навколо шахти, і вони думають, що все життя складається тільки із шахти. Але реальність інша. І наше завдання як місіонерів принести передусім світло добра, Слово Боже, знизити, як я казав, градус ненависті. І, коли змінюються цінності, тобі змінюється й оточення. Звісно, паралельно до цього проходить багато процесів. Наприклад, більше тисячі дітей ми вивезли з Донбасу й поселили на місяць-півтора в християнських родинах у нас і за кордоном. Дитина вперше починає розуміти в такій родині, що, виявляється, не всі матюкаються, не всі п’ють і курять, а є родини, де взагалі не сваряться і мама говорить дітям лагідні слова й розповідає на ніч історію з Біблії. Діти з Донбасу бачать, що можна взагалі жити по-іншому й будувати родину по-іншому. Це і є реальне світло Боже, яке приходить на Донбас. Тому все що в темі місіонерства, школи, бачення, — це все цікаво й ми ділимося своїми одкровеннями й практичним досвідом та вчимося від інших і дивимося, як це все можна поєднати.

—      Тобто виходить, що не обов’язково їхати в Індію чи в Африку для того, щоб займатися місіонерською діяльністю?

—      Особисто я вірю в покликання Боже і, зазвичай, це відбувається від меншого до більшого. І біблійні принципи такі: «в малому був вірний, над великим поставлю тебе» (див. від Матвія 25:21 — прим. ред.). Тож, перш ніж їхати на місію в Африку, спробуй себе в місії на Сході України, поживи в команді, а, коли проявляться твої сильні і слабкі сторони, спробуй їх обрізати, щоб на чужій території ти був здатний служити. Я за те, щоб ми служили і за межами України, бо Христос сказав: «Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі» (Дії Апостолів 1:8 — прим. ред.). В Української Церкви величезний потенціал, і ми можемо його реалізовувати. Я сам служу в Африці, їжджу на місію в Кенію, незважаючи на війну і на великий обсяг роботи тут. Я хочу бути там, де біль, і підтримати наших українських місіонерів там, де вони служать і віддають себе. У нас є люди, які закінчили школу, пройшли практику, служили на Сході, а потім поїхали в Африку. Все це місія. І сьогодні для Української Церкви величезний виклик — бути відповіддю. Бо якщо були часи, коли американські місіонери це робили, і я дуже вдячний Богові за ті часи, то сьогодні надходить час, коли Українська Церква має відповісти на цей виклик. Особливо хочу сказати щодо Західної України, щодо її величезного потенціалу, фінансового, ресурсового, але найголовніше, людського. Дуже хочу, щоб народ там пробудився, щоб церкви пробудилися і йшли на місію: на Схід, в свої села, в Африку, неважливо. Ключове слово тут — «ідіть».

—      А що, взагалі, найголовніше для місіонера?

—      Головне запитання, яке має поставити собі місіонер: «А що мене мотивує?» Я різні рівні мотивації, наприклад, «Я хочу втекти з дому», або «Я хочу втекти зі своєї церкви», або «Я пройшов ребцентр, мені немає куди подітися, піду на місію», або мотивація від почуття провини: «Я повинен заради Христа». Але для мене глибинна мотивація, така, що працює довго, — це шалена закоханість у Бога: коли при імені Христа в тебе сльози накочуються на очі; коли ти розумієш, що Він для тебе все і в усьому; коли ти повністю захоплений Ним і усвідомлюєш, що просто є солдатом у Його армії… Якщо Він як Головнокомандувач сказав «Іди!» — я йду заради Нього і з Ним. Зрозуміло, що місіонери втомлюються, ламаються, і треба, щоб їм також хтось послужив. Але коли в тебе є мотивація шаленою закоханістю в Христа, тоді ти можеш подолати багато труднощів, і це дає тобі енергію, силу, більшу, ніж будь-яка інша мотивація.

 
ХРИСТИАНСКИЕ САЙТЫ Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое. Твоя Библия: Библия, ответы на вопросы, христианская библиотека. Каталог христианских сайтов Для ТЕБЯ Церкви.com Церковь Христа Спасителя, Донецк, Украина