logo-gmail-24 logo-calend-24
logo-drive-24

Добровольное пожертвование




 


Home Новости Конфлікти, які зміцнюють Церкву
Конфлікти, які зміцнюють Церкву PDF Печать E-mail

Ексклюзивне інтерв’ю Деніела Батрі, глобального консультанта з питань миру та справедливості від Міжнародного служіння американських баптистських церков, яке він дав сайту УЄТС під час свого викладання в семінарії в листопаді 2017 року.

—      Розкажіть про себе і свою діяльність.

—      Я місіонер і час від часу долучаюся до миротворчої діяльності. В усьому світі є служителі, зокрема пастори, які так чи інакше стають миротворцями, посередниками між різними ворогуючими групами, інколи навіть між урядом і опозицією. Я вперше долучився до такої діяльності в 1989 році в Бірмі. Згодом, впродовж сімнадцяти років, я допомагав у Північно-Східній Індії народності наге. Взагалі, дуже багато історій можна розповісти про це. Але здебільшого моя діяльність прямо не пов’язана із посередництвом. Мій обов’язок полягає в тому, щоб навчати на місцях віруючих тієї ролі, яку вони можуть виконувати у справі миротворчості. І моя участь у цьому процесі допомагає мені побачити, як Господь використовує місцеві церкви, місцевих віруючих для досягнення миру. Якщо говорити про Україну, то нещодавно я відвідав Дніпро. Там проживає випускниця УЄТС Вероніка Волошина. Саме вона запросила мене провести тренінг у цьому місті. На семінарі були переважно християни, але не тільки. Трапляється, мені доводиться проводити семінари з розв’язання релігійних конфліктів. Так, наступного тижня я вирушаю до Італії, щоб працювати з іммігрантами з Африки. Минулого року ми вже проводили подібний захід. На ньому були і мусульмани, і християни.

—      Розкажіть про особливості свого курсу, який Ви викладаєте в УЄТС уже не перший рік.

—      Курс називається «Трансформація конфліктів», тобто йдеться про те, як з руйнівної, деструктивної реальності перетворити конфлікт на щось позитивне, збудовуюче. Це стосується не лише суспільних, національних чи релігійних конфліктів, а й сімейних. Ці конфлікти нічим не відрізняються — етапи ті ж самі. По суті, я не читаю лекції. Ми відштовхуємося від особистого досвіду студентів. Іноді розглядаємо ситуації, в яких вони опинялися, іноді вдаємося до рольових миротворчих ігор, використовуючи й історії зі Святого Письма. Розважаємо над тим, що сталося, і потім робимо певні висновки. У нас є різні методичні засоби, але важливо, що ми залучаємо досвід кожного присутнього й узагальнюємо його, щоб це стало спільним надбанням кожного. Ми театралізуємо біблійні історії, щоб оживити їх. Наприклад, всі ви знаєте з Нагірної проповіді: підставити другу щоку, віддати сорочку, пройти другу милю… Ми розігруємо це, і результат просто вражає — розуміння кардинально змінюється, бо залучається не тільки інтелект, а й тіло, відчуття та емоції людини, людина змінюється в усіх своїх сферах. Таким чином, теми, які ми опрацьовуємо в аудиторії, включають у себе динаміку конфлікту, динаміку врахування й прийняття відмінностей, що існують в групах, зокрема й в Україні за даної ситуації. Далі ми переходимо до так званих ініціатив — ненасильницької трансформації, тобто обдумуємо, до яких конструктивних кроків можна вдатися, щоб змінити динаміку або взаємини в межах конфлікту й відкрити очі на нові можливості. Далі ми переходимо до зцілення травми і врешті-решт до примирення. Також ми приділяємо увагу манері поведінки в конфлікті й порівнюємо її з тим, як поводяться тварини, скажімо, черепаха, яка ховає голову в панцир, або носоріг, що суне, не розбираючи дороги. Але ж ми люди — невже ми не можемо помиритися?! Мета, до якої ми прагнемо на курсі: усвідомити свою поведінку й динаміку конфлікту та замість того, щоб реагувати імпульсивно, що в переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків, робити свідомий вибір і спрямовувати діалог у конструктивне річище.

—      Як Ви гадаєте, чому виникають конфлікти у Церкві, адже Господь заповідав нам любити всіх?

—      Дивовижно, але з Біблії ми знаємо, що навіть після сходження Святого Духа, навіть в ранній Церкві існують конфлікти. Конфлікти виникають через те, що хтось не отримав частки під час розподілу (як оті вдовиці із 6-го розділу Дій), через етнічні відмінності, навіть через те, що різні люди по-різному сприймають одне й те саме місце в Святому Письмі. Але, якщо говорити про ранню Церкву, то ми бачимо, що вона була сповнена Святим Духом, і це виявлялося не в тому, що в ній не було конфліктів, а в тому, як ці конфлікти розв’язувалися. Скажімо, в тому ж таки 6-му розділі Дій ми бачимо, як обидві сторони конфлікту повелися конструктивно, й проблему кінець-кінцем було розв’язано. І після того конфлікту Церква стала сильнішою, ніж була до нього. Таким чином, напрошується висновок, що конфлікт може бути можливістю, можливістю від Бога, задля зростання. Тож, я думаю, що нам не слід боятися конфліктів, натомість, думати, як діяти в них конструктивно. Я одружений вже 44 роки, і в нас із дружиною було багато конфліктів. Але нині ми кохаємо одне одного більше, ніж колись. І я думаю, що це саме завдяки пережитим нами конфліктам й непорозумінням. Ми багато чого зрозуміли, зокрема й про самих себе, ми знайшли вихід, і ми відчули роботу Божу, дію благодаті на собі.

Здебільшого ми не використовуємо термін «розв’язання конфлікту». Так, розв’язання конфліктів — це непогано, це передбачає вирішення проблеми. Але ми свідомо обираємо термін «трансформація конфлікту», який є набагато місткішим, всебічним. Йдеться про зміну, трансформацію, в першу чергу, стосунків. Іноді буває так, що, аби розв’язати конфлікт, треба його посилити, бо він прихований, сидить десь глибоко й не видний на поверхні. І ми не можемо знайти вихід, поки не дістанемо його звідти, не зробимо видимим (хоча люди можуть казати в цей час: «Від тебе самі проблеми»). Ось чому ми говоримо про трансформацію конфлікту.

—      Ви часто буваєте в Україні, спілкуєтеся з людьми, зокрема й із студентами нашої семінарії. Як добре, на Ваш погляд, Україна як нація, яка бореться за свою незалежність, вміє розв’язувати конфлікти?

—      Україна — це люди, і в цьому плані вона не вирізняється з-поміж інших країн. Звісно, у кожної країни своя історія, своя особлива культура. Але динаміка конфлікту є невід’ємною складовою історії всього людства, а не лише України. І це дає мені надію, бо ж і в інших народів були подібні проблеми. Але, з другого боку, у вас історія не лише провалів, у вас є і своя історія успіху. Відповідно, що ми можемо зробити — це визначити ресурси, культурні, історичні, і, звісно, бути відкритими, щоб сприймати досвід інших людей, інших народів. Що цікаво (і це не лише про Україну, однозначно): коли ми постаємо перед викликами, труднощами, в контексті родини, країни, церкви, вони нам здаються такими великими! Іноді ми кажемо собі: «Я нічого не можу вдіяти, тому що…». Якщо люди були виховані в атмосфері пригнічення, наприклад, за того ж таки комуністичного режиму, диктаторського режиму, в колонії тощо, вони схильні самі себе обмежувати, продовжують пригнічувати себе. І те, що люди думають про себе, те що вони транслюють навколо себе, стається з ними. Якщо вони зізнаються у своєму безсиллі й залишаються бездіяльними, то таке й отримують, бо самі себе запрограмували на поразку.

Часом ми робимо заяви про силу Святого Духа, про силу Христового Воскресіння, але, коли постають проблеми, наша віра кудись випаровується. Мовляв, що міг знати Ісус про мої проблеми, хіба Він ходив вулицями депресивного Детройта, якими мушу ходити я? Це поразка, наша поразка, поразка нашої віри, коли ми не можемо її застосувати практично! Тим часом в Посланні до Ефесян написано, що Христос є Тим, «Хто може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо» (Еф. 3:20). Нашим конфліктам часто бракує перспективи, бракує цього погляду. Я був свідком того, як Бог діє дивовижним чином, робить надзвичайні речі. Люди навіть гадки не мали, що їхній конфлікт буде розв’язано і розв’язано саме так, як це зробив Господь. Так, ми заявляємо, що Ісус — Господь. Але чи ми віримо, що Він є Господом кожного конфлікту? Як нам зробити, що Він реально став нашим Господом, нашим Паном, схилитися під Його панування в конфлікті? Він є Посланцем нашого примирення.

—      Чи правильно я зрозуміла, що, уникаючи конфліктів, ми тільки погіршуємо ситуацію й зупиняємо рух у цілому?

—      Ні, бувають випадки, коли конфліктів справді треба уникати. І Ісус це робив іноді. Коли Його збиралися коронувати, Він просто ухилився від цього. Або, коли Він був маленький, вся родина разом із Ним перебралася до Єгипту, щоб вижити до певного часу. Іноді нам краще чекати, чекати, поки прийде наш час. В контексті України можна сказати, що Ісус у дитинстві також був біженцем, аби вижити. Тобто, уникнення може бути дієвим, але все ж таки більше в короткостроковій перспективі, а не в довгостроковій. Нам потрібно виявляти мудрість, розуміти, коли, що і як, і не боятися.

—      Слоган нашої семінарії «Зміцнюємо Церкву, трансформуємо суспільство». Із нашої розмови я зрозуміла, що, маючи гарні інструменти для трансформування конфліктів, ми можемо успішніше досягати цієї мети. Тож Ваш курс добре оснащує наших студентів, чи не так?

—      Так, даючи інструменти для трансформування конфлікту, ми зміцнюємо церкви, тому що, якщо церква не здатна правильно вийти з конфлікту, вся енергія громади спрямовується й зосереджується на цьому конфлікті. А якщо вона здатна на конструктивне розв’язання конфлікту, енергія громади вивільняється для служіння суспільству і трансформує його.

—      Що Ви хотіли б побажати нашим студентам?

—      Я хотів би надихнути їх словами, що Христос, Який живе в них, може зробити значно більше над усе, що вони можуть собі уявити. Тому їм треба зазирнути в себе, визнати свою несамодостатність і скласти все до ніг Христа. Їм треба довірити і себе, і свої конфлікти Христу, тому що Бог може принести через них зміни в їхні церкви, бо зокрема й у розв’язанні конфліктів виявляється Божа слава.

Розмову вела Яніна Моспаненко

 
ХРИСТИАНСКИЕ САЙТЫ Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое. Твоя Библия: Библия, ответы на вопросы, христианская библиотека. Каталог христианских сайтов Для ТЕБЯ Церкви.com Церковь Христа Спасителя, Донецк, Украина