З 16 по 22 липня УЄТС виступила співорганізатором табору "Music in Worship Youth" для підлітків. Це починання, важливість якого тяжко переоцінити.

 

Можливо, тут і зараз закладаються основи якісно нового підходу до поклоніння й прославлення.

 

Основний результат самовідданої роботи вихователів і викладачів — професійних музикантів буде видно з роками. Але перші плоди вже вражають.

 

Духовна атмосфера, яка царювала в таборі впродовж усього часу, й особливо на богослужіннях, яскраво свідчить про те, що Боже благословення було на всьому.

 

Ми хотіли дати короткий огляд вражень про табір, але свідчення його учасників видалися нам настільки цікавими, що ми вирішили викласти їх  без скорочення.

 

 

Олександр Костікін, лідер прославлення, аранжувальник групи прославлення ц. «Нове покоління» (Львів), викладач УЄТС, ініціатор і директор табору "Music in Worship Youth":

«Я певний час уже працюю з підлітковими групами і в нашій церкві, і в інших церквах, в Україні та за кордоном, і побачив таку проблему, що немає особливих людей, які займалися б з ними серйозно, — частіше беруть у групи прославлення вже доросліших, тих, хто чогось встиг досягти. Щоб не бачити ще результату, але вірити, що він буде, й працювати на це, — такого мало.

 

Але я на власному досвіді переконався, що це спрацьовує дуже потужно, — коли ти віриш в потенціал людини й дбаєш про його розкриття. Тож мені дуже хотілося, щоб такі діти поз’їжджалися в одне місце, побачили одне одного, побачили, як вони можуть разом робити музику, як разом можуть поклонятися Богу. Мріяв про їхню зустріч із Богом, мріяв, щоб було багато практичного якісного навчання, а також, щоб було весело, бо ж не можна весь час присвячувати тільки серйозним речам. Тож я дуже радий, що цю ідею вдалося втілити в життя.

 

Мої надії на цей табір виправдалися, виправдовуються і вірю, що й далі будуть виправдовуватися. Ми вже бачимо, що це працює: наші підопічні вже натхнені, вже навчаються, вже дуже добре музику грають — найкраще, ніж будь-де, де я чув. Таких результатів нам вдалося досягти, тому що з кожним підлітком індивідуально працював викладач.

 

Хоча в табір приїхали підлітки різного віку та різної підготовки — від тих, хто вже бере участь в прославленні, до зовсім непідготовлених — нам вдалося надихнути їх, мотивувати, показати шлях до подальшого зростання. Певного прогресу вони встигли досягти вже тут. Наприклад, викладач з ударних інструментів організував шоу барабанщиків, де у кожного з учасників була своя маленька партія. І вийшло гарно. Такі творчі речі дуже надихають.

 

Були в нас ті, хто сам пише пісні. То ми ці пісні аранжували. Ну і, звісно, багато дали майстер-класи, що їх проводили відомі музиканти, зокрема й Андрій Чмут, дуже відомий і сильний саксофоніст. Приїздив до нас у гості й колектив Imprintband, і ми зробили з ним ток-шоу, дуже гарне. Тобто, ми намагалися дати підліткам усе найкраще, бо віримо, що, якщо вкладати наперед, то вони зможуть стати кращими, не наступаючи на ті граблі, на які наступали ми. Тож ми вирішили не сидіти у своєму середовищі й не чекати, поки хтось із підлітків, наступивши на всі граблі, врешті добереться до професійного рівня.

 

Ліпше ми підемо їм на зустріч і допоможемо піднятися на вищій рівень й покажемо подальший шлях для зростання.

 

Хотілося б і в наступному році зробити такий табір і навіть час від часу впродовж всього року організовувати такі зустрічі, щоб підтримувати вогонь. Бо знаєте, як буває: приїдеш із табору — тебе хтось загасить, або обставини якось завадять, або на репетиціях всі пересваряться. А ми хочемо, щоб наші підопічні й далі розвивалися. Але побачимо, які будуть можливості».

 

 

Марина Сергіївна Ярмоленко, завідуюча кафедрою музичного служіння й теології:

«Засновуючи табір, ми мали на меті закласти основи правильного розуміння суті прославлення й поклоніння. Тут ми вбачаємо розвиток у двох напрямках.

 

По-перше, це духовна складова. Ми хотіли дати учасникам табору розуміння того, хто такий музикант у церкві, хто такий музичний служитель, хто такий поклонник, хто такий прославитель, в чому суть поклоніння й прославлення тощо.

 

Друга складова — це розуміння важливості ролі професійної майстерності в поклонінні. Зараз, на жаль, у багатьох церквах поклоніння ведеться на аматорському рівні. Тимчасом треба розуміти, що все, що люди чують і бачать у церкві, має бути якісним: вони мають бачити добре організовану літургію, чути грамотну проповідь і якісне музичне виконання — не фальшиве, не брудне, словом, професійне. Тому що все, що ми робимо для Бога, має бути на найвищому рівні.

 

Цього року у табір приїхало 45 підлітків, від 12 років і старші, з різних церков і міст України: з Олевська, Львова, Києва, Дніпра й Дніпропетровської області, Кривого Рогу, Житомира та інших населених пунктів. Чому ми вирішили робити табір саме для підлітків?

 

Це той вік, коли бурхливо розвиваються музичні здібності, коли вивільняється багато енергії. І саме у підлітковому віці можна досягти набагато більших результатів, ніж пізніше. Ми ретельно продумали програму для своїх підопічних.

 

Розклад кожного дня був приблизно такий: зарядка, служіння, ранкове слово, майстер-класи з різних інструментів і вокалу, потім якась гра, після обіду знову ігри — спортивні, квести або командні програми, о 16-й годині спеціалізовані майстер-класи з продюсування, з організації роботи в музичній групі, з написання пісень, з роботи в програмі Logic тощо. Вечірня програма прославлення передбачала, зокрема, й виконання двох пісень юними учасниками табору. Ці пісні вони готували разом із викладачами, які застосовували індивідуальний підхід. А потім підлітки цілком самостійно виконували їх на богослужінні.

 

Підлітки, що приїхали до нас, мене дуже вразили. Я надзвичайно вдячна батькам, які дали гарне виховання своїм дітям і прищепили їм таку любов до Бога. Вони були слухняні, організовані, не нили, брали активну участь у всіх заходах, хоча графік був дуже щільний й вільного часу в них майже не залишалося. Цьогорічний табір навіть перевершив наші очікування, і я дуже задоволена тим, що ми втілили цю ідею».

 

 

Христина Денисенкова,  студентка ІІІ курсу навчальної програми УЄТС «Музичне служіння й теологія», солістка групи прославлення й поклоніння УЄТС, яка неодноразово брала участь у міжнародних і всеукраїнських форумах, автор пісень, волонтер-наставник дівочої групи в таборі "Music in Worship Youth":

«Це мій перший досвід роботи з підлітками. Я дуже хвилювалася й молилася за свою групу ще до табору. І тепер я щодня бачу, як Бог зближує нас і відкриває наші серця назустріч одне одному. Взагалі, Бог перевершив наші сподівання щодо цього табору. Ми не думали, що плоди будуть так швидко. Але на наших очах відбувається преображення цих підлітків. Причому ті, кого ми вважали найбільш скутими, перші відкриваються і сяють.

 

Цікаво, що більшість учасників табору називає улюбленою його частиною богослужіння. Бог настільки торкається сердець, що всі ми розуміємо: Він тут! Ми дуже мало спимо, але не відчуваємо втоми, тому що Бог дає нам сили на все.

 

Не знаю, чи доведеться мені після табору ще побачитися зі своєю групою, але впевнена, що ми ніколи не забудемо нашого спілкування. Наприклад, у нас є увечері півгодини перед сном, коли ми можемо поспілкуватися й помолитися разом. І я придумала, щоб ми ставали в коло, спиною одна до одної та молилися наосліп. Коли ти не знаєш, за кого молишся, то довіряєш свою молитву Богові, щоб Він дав розуміння, за що молитися. І часто бувало так, що хтось починав плакати, бо ця молитва була саме про його життя і дійсно саме йому потрібна.

 

Мені вчора відкрилося дещо: є багато речей, які приносять задоволення, ― я, наприклад, пишу музику, хтось читає, хтось щось вигадує, ― але все це для власної реалізації. А ось, коли бачиш, як підлітки піднімають руки вгору і вголос посвячують свої таланти Богу і прямо зараз переживають Божу присутність (особливо ті, хто раніше такого досвіду не мав), то розумієш, що не існує більшого щастя. Це спалахи Божої присутності, які підлітки ніколи не забудуть. Я дуже хотіла б в наступному році знову бути в цьому таборі».

 

 

Даниїл Попов (м. Київ), учасник табору:
«Про табір мені розповів тато. Він побачив рекламу на Фейсбуці й показав мені ролик. Я подумав: цікаво — літній табір, де навчатимуть музики. Я ж навчаюся в музичній школі й граю в основному складі групи прославлення у нашій церкві. Чом би не поїхати?

 

Але табір перевершив мої сподівання, я не чекав, що буде настільки прикольно й пізнавально, не чекав, що викладачі будуть настільки досвідчені й професійні, і що можна буде за короткий час так багато від них взяти. Наприклад, на майстер-класах нам розповідали про різні цікаві музичні фішки, які можна застосовувати у виконанні, в організації прославлення, ділилися своїм досвідом. А ще в мене з’явилися нові друзі.

 

Ми багато розмовляли. З їдальні виходили останніми — такі цікаві були розмови. Я дуже задоволений».

 

 

Дарина Бондарькова (м. Київ), учасниця табору:
«Провести час у цьому таборі мені порадив друг сім’ї Олесь Дмитренко. І мама зразу погодилася, сказала, що це гарна ідея. В принципі, я більше займаюся малюванням, ніколи не вчилася співати й грати на музичних інструментах, щоправда, пишу пісні. Але мені дуже подобається і сама музика, й атмосфера музичного кола ― у мене ж батьки музиканти. Тож було цікаво поїхати в музичний табір.

 

Тепер я в захопленні від табору: дуже професійне викладання, дуже якісне прославлення, змістовні проповіді, семінари ― геть усе. Я зрозуміла, що мені треба в музичній сфері розвиватися так само, як і в художній. Найбільше враження справила на мене група прославлення УЄТС своїм високим професійним рівнем. І Мирослава Сметанюк, викладач з вокалу, сказала мені, що я маю серйозніше займатися співом, що в мене є здібності. Я дуже хотіла б вступити до УЄТС.

 

У таборі я потрапила в команду, де всі трохи старші за тих, хто в інших групах. Можливо, тому ми так здружилися: ми розуміємо одне одного, у нас спільні жарти, спільні теми, цікаві розмови. Тут, у таборі, я почула багато корисних для духовного зростання речей. Наприклад, мене дуже торкнулися слова лідера нашої групи Насті, яка сказала, що важливо, навіть якщо ти не згоден із якимись правилами своєї церкви, виконувати їх, бо таким чином ти благословишся.

 

Ну і, звісно, саме прославлення. Музика, слова торкалися мого серця, і я переживала Божу присутність».

 

 

Віка (м. Кам’янка-Бузька), учасниця табору:
«Я подивилася дуже цікаве відео про табір, і там були слова: ти не залишишся таким, як був до того. Я собі тоді подумала: «А що можна міняти? В мене і так все класно, і я знаю Бога». Але, в будь-якому разі, табір мене зацікавив, бо я граю в нашій церкві на клавішних і хотіла б робити це краще. Тому я поїхала в нього.

 

І от вчора, на богослужінні, було дуже потужне поклоніння, і тоді, здається, мене вперше торкнувся Бог. Хоч я з віруючої родини, але такої присутності Божої ще ніколи не відчувала. Мені хотілося славити Бога щохвилини, і щоб це ніколи не закінчувалося, хотілося дякувати Йому за все. Я чула, як Він говорив до мене, що любить мене, що бореться за мене і що зробить для мене все, аби лиш я була з Ним, трималася за Нього й не відкидала Його. І коли розумієш, що була не гідна цього, а Він тобі простив, то просто сльози навертаються на очі. І відповідаєш Йому з усією щирістю, говориш про все. Це не порівняти ні з чим.

 

Ще недавно я думала, що дуже класно мати хлопця, що це, мабуть, найприкольніша в світі річ, коли тебе хтось любить. Але, коли вчора я відчула Божу присутність, я зрозуміла, що це не порівняти ні з чим.

 

І от вийшло так, що я їхала, аби навчитися краще грати, щоб мені не дорікали, що я щось не так граю, але тут моє бачення щодо всього стало мінятися. Хоча я вже покаялася, прийняла хрещення, я вже член церкви, але те, що відчула під час прославлення в таборі, не порівняти ні з чим. Я сміялася із слів «Ти не залишишся такими, як був до того». А тепер я дякую Богові, що моє бачення змінилося, моє ставлення змінилося, зокрема й до батьків».

 

 

Олександр Заборов, учасник групи прославлення у своїй церкві й консультант в інших церквах, професійний барабанщик, наставник у таборі "Music in Worship Youth":
«Спілкування й обмін досвідом між старшим і молодшим поколінням видається мені надзвичайно важливим і священним. Тому я охоче прийняв запрошення взяти участь у таборі як наставник.

 

Коли ми допомагаємо молодим закласти правильні основи (у мене в самого доньці 19 років, і вона разом зі мною співає у прославленні), то їхнє життя стає набагато пліднішим і більш захищеним від спокус цього світу. Але найцінніше, чого ми можемо їх навчити, — поклонятися Тому, Хто створив весь цей світ. Адже в поклонінні сила, і про це говорить Святе Письмо — не ми перемагаємо по-людськи, а Бог, Який дає нам силу. Він допомагає нам вийти за рамки людського фокусу та заглиблюватися в істинне, Боже, що його Він хоче відкривати Своїм дітям щодня.

 

Ну і, звісно, ми можемо поділитися з дітьми тими дарами й талантами, які дав нам Бог. Я, скажімо, поводжу в таборі майстер-класи з гри на ударних інструментах.

 

Професіоналізм для груп прославлення дуже важливий. З одного боку, всі ми чудово розуміємо, що основою є дух, бо, якщо прославлення не несе життя, не несе світла, то втрачає сенс.

 

Але у Святому Письмі ми чітко бачимо критерії. Наприклад, написано, що, коли Соломон побудував Храм, то було вибрано музикантів для служіння в ньому. Тобто, не брали всіх підряд. Потрібні були майстри своєї справи. І у Повторенні Закону написано, що співаки вправлялися щодня, зростаючи у своєму дарі. Так само і Павло казав Тимофію зростати у своєму дарі, тобто підвищувати професіоналізм. Навіщо прагнути професіоналізму? Тому що, коли ти майстер своєї справи, люди дослухаються до тебе, ти здобуваєш авторитет і твоє слово набуває сили.

 

У таборі була особлива атмосфера. Мене надзвичайно зворушувало те, що як міг спілкуватися зі своїми підопічними, як із синами, що між нами були теплі, відверті розмови, що вони запитували мене про речі, які їх хвилюють, і я міг ділитися не лише професійним, а й духовним досвідом. Це був такий благословенний час — ми сиділи вечорами, вони щось запитували, а я відповідав, і ми відкривалися назустріч одне одному».

 

 

Денис Омеля, клавішник групи прославлення ц. «Нове покоління» (м. Львів), наставник хлоп’ячої групи в таборі "Music in Worship Youth":
«Коли їхав у табір, я не знав, чого очікувати. Але діти мені дуже сподобалися. В цьому віці діти по-різному поводяться. А тут зібралися ті, хто вже рухається в поклонінні й має розуміння характеру любові. Вони налаштовані брати від нас. І ми бачимо, як багато вони беруть. Та й самі діти казали нам, що в них ніколи такого не було, що в інших таборах, навіть музичних, їм було нудно. А тут все проходить на одному диханні.

 

Зі мною зі Львова приїхали діти, яких я знаю і бачив, як вони поводилися. А тут вони міняються прямо в мене на очах. Один пастор мені казав, що діти стали замислюватися над цілями в житті, над музикою, а раніше у них навіть на гадці такого не було. Це для мене як для наставника найцінніше те, що діти хочуть мінятися і що за цей короткий період в них уже відбулися зміни.

 

Я прагнув передусім поділитися з ними атмосферою любові. Звісно, батьки теж у них це вкладають. Але в підлітковому віці до батьків перестають дослухатися. А коли їм те саме кажу я, вони пригадують слова батьків і визнають їхню слушність. І видно, що починають змінюватися на краще.

 

Якщо ж говорити про необхідність професіоналізму в прославленні, то я вважаю: що ліпше ти граєш, то краще можеш виразити те, що в тебе всередині. Це, як мова, — що багатший у тебе словниковий запас, що ти красномовніший, то краще можеш донести свою думку. Тобто, треба, щоб духовна й професіональна складові доповнювали одна одну. Бо, звісно, якщо в тебе немає духовного наповнення, то твоя музика буде просто звуками.

 

Я не набагато старший за моїх підопічних, тож старався не давати їм ніяких настанов, а спілкувався по-дружньому, просто любив їх. Часом бачив, що хтось із них засумував, починав розмовляти, і хлопцеві розвиднювалося. У нашій групі були довірливі стосунки, хлопці відкривалися мені, розповідали про речі, які їх хвилюють, але про які вони соромилися запитати. І нагородою для мене є те, що мої хлопці сказали, що я для них найкращий друг».

 

 

Додати коментар

Залишити коментар тут:


Захисний код
Оновити

logo_footer

Українська євангельська теологічна семінарія

Наша адреса:

Вул. Квітки Цісик, 57 (11 лінія)

Пуща-Водиця, м. Київ. Тел.: 0-800-508-812

Поштова адреса:

А/с 8, м. Київ, 04075