Слово пастора церкви «Добра Звістка» (Київ) Артема Желєзнова на загальносемінарському богослужінні на Мт. 4:17-20

 

«Із того часу Ісус розпочав проповідувати й промовляти: Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне! Як проходив же Він поблизу Галілейського моря, то побачив двох братів: Симона, що зветься Петром, та Андрія, його брата, що невода в море закидали, бо рибалки були. І Він каже до них: Ідіть за Мною, Я зроблю вас ловцями людей! І вони зараз покинули сіті, та й пішли вслід за Ним» (Мт. 4:17-20).

 

Отже, ми читаємо, що Ісус проходив берегом і когось позвав. Коли Ісус кличе ―Він виконує Свою частину справи. Але відгукнутися на поклик Христа ― це частина, за яку відповідальний той, кого кличуть. Від Бога залежить покликання, яке, власне, є можливістю реалізувати свій потенціал. Але чи йти за покликанням ― залежить від людини.

 

Коли Бог кличе вас, Він знає, що робить. У Нього є план на кожну людину, на кожну церкву, на все, що буде. І ви були в Божому плані ще до створення світу. Іншими словами, коли ви відчуваєте покликання, для вас це може бути несподівано, але не для Бога. Він наперед знав, яке дасть вам покликання й наперед оснастив вас талантами, потрібними для його виконання. І Він покликав вас у потрібний час. І хай би якими нереальними видавалися на перший погляд ваші задуми, у вас є все для їх втілення. Якби ви були не здатні зробити те, до чого закликає Бог, Він не кликав би вас. Звісно, ви не зможете зробити все самі, але Він з вами. Тому, хай би якою сміливою була ваша мрія, якщо вона від Господа, йдіть за нею, йдіть за Господом, і ви побачите, що її можливо втілити в життя. Ви самі не знаєте, на що здатні.

 

железов.png

 

Повертаючись до уривка, який ми прочитали, звернімо увагу на те, що Христос, проходячи берегом моря, бачить, що Петро й Андрій ловлять рибу. І Він обіцяє зробити їх ловцями людей. Це дуже важливо для нас. Бог не ставить хрест на наших дарах і талантах, не вимагає, щоб ми відмовилися від того, що вміємо, й почали нове життя. Він знає, як використати будь-який наш життєвий досвід, аби зробити його корисним для Царства Божого. Вмієш ти грати на якомусь інструменті, чи програмувати, чи доладно говорити, чи обіймати, чи навіть просто гарно усміхатися ― все це Бог може використати. Ви знаєте, що є люди, які вміють усміхатися набагато крутіше, ніж деякі пастори проповідувати. Одна гарна усмішка вартує часом багатьох проповідей, тому що просто приносить життя.

 

І ще зверніть увагу на таке. Ісус каже: «Ідіть за Мною, Я зроблю вас ловцями людей». Дуже важливо саме оце: «Я зроблю…» Тобто наша частина ― йти за Ним. А Його частина ― зробити нас. Ніколи не намагайтеся змінитися самостійно. Це неможливо. Це надприродна річ, яку може зробити тільки Бог. Ви маєте тільки робити все можливе, щоб триматися Христа і йти за Ним.

 

Часто мене запитують, як пізнати своє покликання. Ми бачимо з цього уривка, що для Петра й Андрія втручання Бога було несподіваним. Ісус буквально зупинив їх посеред тієї справи, яку вони робили. Людині збоку дуже тяжко сказати вам про ваше покликання, бо воно приходить від Бога. Тому моя порада така: «Замість шукати свого покликання ― шукай зустрічі з Богом». Тому що, саме коли зустрічаєшся з Ним, ти й можеш дізнатися про своє призначення, свої дари, своє покликання.

 

Ось були собі два брати-рибалки. Все у них було визначено, розплановано, спокійно: маленький сімейний бізнес, гроші приходять, все добре. І тут вони зустрічаються з Богом і кидають свої сіті. Ісусу не потрібно було їх вмовляти. Вони самі це зробили. Тому що кожен, хто справді зустрівся з Богом, хто справді відчув Божу присутність, кидає все, чим займався до того, і йде за Ним.

 

Можливо, щоб полегшити собі життя, не варто шукати свого покликання, а треба просто йти за Христом. Я свого часу займався у церкві різними служіннями ― від ашера до помічника пастора. У мене ніколи не було плану, як стати пастором. Я просто йшов за Богом, і Він зробив усе решту. Але ви маєте пам’ятати, що, якщо ви хочете великих звершень заради Бога, це буде чогось вам коштувати. Петро й Андрій мусили покинути свої сіті. Якщо ти хочеш великих перемог, тобі доведеться заплатити велику ціну. Доведеться чимось пожертвувати.

 

3.jpg

 

Отже «вони зараз покинули сіті, та й пішли вслід за Ним». Як це, йти за Ісусом? Аж ніяк не так, як ідуть зомбі. Павло пише, що він так біжить за своїм покликанням, як людина, яка хоче отримати приз, тобто щосили. І коли ми кажемо, що йдемо за Христом, ― це означає, що ми цінуємо час, який дано нам, цінуємо людей, які поруч із нами, і робимо все можливе, щоб виконати своє призначення, ― ми біжимо, і не просто біжимо, а так, щоб отримати приз, перемогу. Я хочу кинути вам виклик: чи готові ви бігти так, щоб обігнати апостола Павла? За нас заплачено велику ціну. І в наших серцях завжди має бути прагнення бігти за Христом.

 

Ще одне. Ми читаємо, що Ісус покликав Петра й Андрія, вони кинули сіті й пішли за Ним. Здається, що це відбулося миттєво. Але насправді те, що починається миттєво, як спалах ― ви побачили свою мрію, зрозуміли своє призначення тощо, ― все одно це потребує часу для подальшого розвитку. Іншими словами, після того як Бог покликав нас, починається час нашої підготовки до місії. Учні пішли за Христом, але ще не стали ловцями людей. Те, що Бог починає в нашому житті, Він і здійснює, а здійснення ― це процес.

 

Тому перш ніж ви увійдете в повноту покликання, вам доведеться пройти певний процес навчання. Це не легко і не дуже весело, але це славний час. Час, коли Слово Боже стає частиною вашого життя. І, можливо, на вас чекатимуть виклики, можливо, захочеться здатися, але ніколи не зупиняйтеся ― ідіть за Ним. І якщо ви не зупинитеся, то одного дня побачите дивовижні чудеса, які Бог творитиме вашими руками.

 

2.jpg

 

Коли ви йдете за Христом, Він збудовує вас. Ніколи не намагайтеся в служінні проштовхнути себе самі. Тому що, якщо ви самі себе назвете служителем, вам доведеться й просувати себе власноруч, якось піаритися. Але, якщо Бог поставить вас на служіння, Він буде вас і просувати. Він і буде служителем, служитиме через вас.

 

У житті того ж таки Петра був момент розчарування, коли він сказав: «Іду ловити рибу». У вас теж будуть такі моменти розчарування, моменти, коли щось не виходитиме. У такі миті нагадуйте собі, що ви повинні просто йти за Христом. Він завжди виведе вас, допоможе, поведе далі.

 

Серйозне лідерство ― це не завжди натхнення. Серйозне лідерство ― це коли ти йдеш за Христом без натхнення, коли робиш те, що тобі не хочеться робити, коли продовжуєш служити, хоча всередині ніщо не свідчить про те, що маєш це продовжувати, коли ніхто не дякує тобі, коли про це, можливо, взагалі ніхто ніколи не дізнається. Наш рух за Христом не засновується на почуттях, не засновується на похвалі від людей ― він заснований на наших особистих стосунках із Ним.

 

Ніколи не засновуйте своє служіння на людях. Так, ми служимо людям, але не сподівайтеся на них, а йдіть за Христом. Тому що люди непевні, люди мінливі: сьогодні у них гарний настрій ― і ви будете добрий для них, а завтра настрій зіпсується ― і вас вважатимуть поганим. Коли люди відвернуться від вас, це не означає, що Бог від вас відвернувся, що Його плани на вас змінилися. Якщо ви подивитеся на життя Самого Ісуса, то побачите, що, попри всі великі й численні чуда, які Він здійснив, до Його гробу прийшло лише кілька учнів. Коли його поклали до гробу, де був Лазар, де була кровоточива, де був Закхей?

 

Петро теж повернувся до рибної ловлі, тобто до природного життя. Він розчарувався. Але ви маєте знати, що, якщо ти сказав Богові «так», Він вхопився за тебе і не відпустить. Ми читаємо, що Петро з іншими учнями ловили рибу всю ніч, але не зловили нічого. Так само й той, хто в мить розчарування вирішив повернутися до звичайного життя, життя без Бога, може виявити, що в нього немає тих успіхів, що були колись. Тому що Бог тримає його й не відпускає. І далі ми бачимо дивовижну річ: Ісус каже рибалкам знову закинути сіті, й сіті їхні аж прориваються від кількості наловленої риби. Але Петро більше не зважає на човен, більше не зважає на рибу, а кидається у воду, щоб швидше допливсти до берега, на якому побачив Христа.

 

І ми бачимо, як здійснилася обітниця Божа, дана Ним Петрові. У день П’ятдесятниці три тисячі людей навернулися до Христа після Петрової проповіді. Бог зацікавлений в тому, щоб сформувати у нас той характер, який допоможе нам виконати наше покликання. Людину, яка погано розуміла все, що відбувалося, яка хотіла відрубати іншому вухо, яка тричі зрадила Христа, яка розчаровувалася й відходила від церкви, можливо, соціально неадаптовану, грубу людину, Бог зробив ловцем людей тому, що ця людина продовжувала йти за Ним.

 

Все наше життя складається з тих рішень, які ми приймаємо. Часто це не якісь радикальні, ключові рішення, а ті, що їх ми приймаємо щодня: відмовитися тут заради Господа, відмовитися там заради Господа, вийти із зони комфорту, якщо ти відчуваєш покликання. Ці щоденні рішення допомагатимуть тобі рухатися далі за Господом. І одного дня ти станеш тією людиною, яка здатна виконати своє призначення, дане їй Богом.

logo_footer

Українська євангельська теологічна семінарія

Наша адреса:

Вул. Квітки Цісик, 57 (11 лінія)

Пуща-Водиця, м. Київ. Тел.: 0-800-508-812

Поштова адреса:

А/с 8, м. Київ, 04075