Ексклюзивне інтерв’ю сайту УЄТС д-ра Віллі Котюги, викладача УЄТС з теології праці, активного популяризатора ідеї служіння Богові на робочому місці

 

Д-р Віллі Котюга ― керівник великої інженерної компанії, голова колегії випускників Баккерівської колегії регентів, має 35-річний досвід роботи, зокрема в урядових проектах і проектах з міжнародного фінансування, керував проектами зі створення та реструктуризації компаній зі 100 робітників до понад 50 000 працівників, працював у Китаї, Індії, Саудівській Аравії та Африці, активно популяризує правильний діалог на робочому місці та знання про цінність віри в світському середовищі.

 

― Доброго дня, будь ласка, розкажіть трохи про себе.

 

― Я з Монреаля (Канада). Зараз уже на пенсії, але залишаюся головним директором своєї компанії. Свої зусилля я спрямовую нині на розвиток ідеї служіння Богові професійною діяльністю. Моїм найбільшим бажанням є бачити відданих Богові людей, які сповідують віру на своїх робочих місцях щодня. Зараз я виступаю організатором міжнародного Лозаннського форуму, який відбудеться у червні 2019 року.

У мене дружина і дві доньки. Моя дружина ― пастор однієї з найбільших англомовних церков. Старша дочка здобуває науковий ступінь в юриспруденції. А молодша щойно повернулася з Австралії, де впродовж чотирьох місяців брала участь у місії «Молодь з місією».

 

1 foto.png

 

― В УЄТС Ви зараз викладаєте предмет «Теологія праці». Два роки тому я перекладала на ваших лекціях, і мене дуже вразила сама ідея. Чи могли б Ви коротко ознайомити з нею наших читачів?

 

― Величезним потенціалом для зростання Церкви є віруючі, що служать на своїх робочих місцях. У неділю люди йдуть до церкви поклонитися Богові, але більшість із них не розуміє, що на цьому їхнє поклоніння не закінчується ― воно триває на їхній роботі. Виходить, що вони живуть подвійним життям: в церкві і на роботі.

 

Проте насправді Бог покликав нас працювати. Коли Бог створив небо і землю ― це була робота. Коли ж Він створив чоловіка і жінку, то заповів їм продовжувати ту роботу, яку розпочав. Проте Він не хотів, щоб ми працювали 24 години на добу. І якщо ми намагаємося все втиснути в 24 години, то десь переступаємо через Божу волю. Тому маємо вчитися правильно планувати свій день.

 

Іноді ми намагаємося зробити те, що Бог уже зробив. Наприклад, коли ми свідчимо людям, нам здається, що мусимо навернути їх до віри. Тимчасом Бог закликав нас бути свідками, а змінювати серця людей ― це Його відповідальність. Що це означає? Щодня молюся про те, щоб кожну людину, яку зустріну цього дня, я міг наблизити до Христа на один крок. І я вже не відчуваю тиску обов’язку, що маю когось навернути. Тому що Бог покликав мене лише бути свідком. Коли ж я намагаюся навернути когось, це забирає багато енергії. А Бог хоче, щоб люди наверталися до Нього через споглядання Його слави. Тож навіщо намагатися зробити те, що Бог робить набагато краще за тебе?

 

В Євангелії від Івана сказано: «Перебувайте в Мені, а Я в вас! Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині, так і ви, як в Мені перебувати не будете» (Ін 15:4). Тому одним із наших завдань є також відпочинок, щоб ми могли споглядати Бога, могли зміцнювати наш із Ним зв’язок, без якого неможливо принести плід. Власне, Бог показав нам приклад, відпочивши сьомого дня після Створення світу. Якщо ви постійно біжите, то не зможете споглядати ні того, що вас оточує, ні результатів своєї праці. Тож ми маємо вчитися також відпочивати, щоб наше життя стало гармонійним.

 

_MG_4415.jpg

 

― У своїх лекціях ви звертаєтеся до прикладу Даниїла. Чому саме до нього, чи це не занадто ідеальний герой для нас?

 

― Для мене Даниїл ― це людина, яка постійно зустрічає на своєму шляху перепони. Він був заручником у Вавилоні, людиною безправною. Йому навіть хотіли змінити ім’я на ім’я Валтасар. А в єврейській культурі ваше ім’я ― це ваша ідентифікація.

 

Також у нього були великі випробування з їжею. Ми знаємо, що він відмовлявся їсти з царського столу, бо на ньому могло бути щось ідоложертовне. І насправді це було великою проблемою, адже в Даниїла мав бути гарний вигляд, інакше його б не тримали в палаці. І як він розв’язує цю проблему? Йде до начальника, який безпосередньо звітує перед царем, і просить зробити для нього виняток. Ви собі уявляєте, скільки мудрості і праці треба докласти, щоб досягти успіху у цій справі? Так само і зі сном Навуходоносора. Коли цар змушував витлумачити йому цей сон, Даниїл зібрав довкола себе молільників, і Бог дав йому розуміння.

 

_MG_4403.jpg

 

Та хай би що робив Даниїл, за ним постійно спостерігало багато очей, які його ненавиділи. У нього було багато труднощів, але він проходив їх разом із Богом. Він був досконалим у своїй діяльності, він не займався корупцією, за ним не могли знайти ніякого недоліку. Тому Даниїл для мене найкращий приклад. Він проходив через те, через що доводиться проходити й сучасним людям у їхній професійній діяльності. На роботі люди хочуть, щоб ви втратили свою ідентифікацію, свою індивідуальність. І це реальний виклик ― залишитися вірним своєму Богові у світському середовищі, бути Його свідком самим стилем свого життя. Той-таки Даниїл не зраджував своїй звичці тричі на день відчиняти вікна, сідати обличчям в бік Єрусалима і молитися Богові. Ми маємо самі для себе зрозуміти, як постійно триматися Христа, аби сік постійно живив гілку. Саме Даниїл був для мене прикладом, коли я переживав великі труднощі у своїй кар’єрі.

 

― Теологія праці досить нова для наших церков. Як правильно доносити її до церковних лідерів, щоб не нашкодити?

 

― Я думаю, слід показати пасторам ваше робоче місце. Чи часто бував пастор у вас на роботі? Чи запрошували ви його коли-небудь туди? Як він може проповідувати безпосередньо для вас, якщо не має гадки, через що ви проходите? Нам треба допомогти церковним лідерам дізнатися, на що це схоже. Ви можете розповісти своєму пастору, що таке працювати з ранку до вечора п’ять днів на тиждень. І ви можете доносити до нього ідею, що ваша професійна діяльність також є поклонінням. І якщо ми дуже завантажені служінням у церкві, то як можемо ефективно свідчити впродовж п’яти робочих днів у себе на робочому місці? Нам треба чути, про що говорять, чим живуть люди на наших роботах. Нам треба чути, що каже нам Бог щодо них. І нам треба, взагалі, спостерігати, що робить Бог на наших роботах. На мою думку, це найлегший і найкращий шлях євангелізації.

 

― На завершення нашої розмови, що Ви хотіли б сказати нашим студентам і випускникам?

 

― Я хочу сказати, що ми навіть не можемо собі уявити, як любить Бог нас на наших робочих місцях. Бог хоче, щоб у нас на роботі були глибокі стосунки, може навіть, глибші, ніж хотілося б нам. Якщо ви хотітимете цього так само, як хоче Бог, Він зробить все, аби це сталося. Але мусите пам’ятати про свій обов’язок: щодня приводити тих, хто оточує вас, на один крок ближче до Бога. Це може бути маленький крок або величезний, але Бог хоче, щоб ви приводили людей до цього кроку.

logo_footer

Українська євангельська теологічна семінарія

Наша адреса:

Вул. Квітки Цісик, 57 (11 лінія)

Пуща-Водиця, м. Київ. Тел.: 0-800-508-812

Поштова адреса:

А/с 8, м. Київ, 04075