Проповідь замісника декана з виховної роботи, пастора ц. "Скинія" Сергія Леонідовича Флюгранта на загальносемінарському богослужінні

 

Ніхто з нас не виходить на старт у намірі зійти з дистанції, не йде в кіно, збираючись піти із середини фільму. Виходячи на служіння, ми не плануємо поразки. Але, на жаль, трапляється, що так і не виконуємо свого призначення. Тимчасом дуже важливо, щоб у своєму служінні Богу ми дійшли до кінця. Не для того ми відповідаємо на поклик Бога, щоб потім вирішити, що погарячкували та втекти (хоча думки про втечу ― це нормально). Втім, вчитися, як не слід робити, ми можемо не тільки на своїх помилках, а й на прикладах, які дає нам Святе Письмо. Зокрема, й на прикладі Саула.

 

Тема моєї сьогоднішньої проповіді: «Чотири якості лідера, або чотири речі, які допоможуть тобі дійти до кінця». Історія Саула досить довга, тож пропоную згадати лише деякі моменти з неї.

 

Бог обирає Саула (1 Сам. 9:2). Бог дає перемоги через Саула. Але Саул спочатку виявляє самочинство, діє на власний розсуд, не дочекавшись Самуїла сам приносить всеспалення, хоча цього йому категорично робити було не можна (13:8-9). Потім, втрачаючи популярність у народу, починає заздрити Давидові, зокрема і його перемозі над Голіафом (17:11). Далі він вдається до переслідування Давида. І нарешті гине в одній із битв проти філістимлян, так і не виконавши того, що Бог призначив для нього.

 

12.png

 

Висновки, які ми можемо зробити з історії життя Саула, щоб не повторити його помилок, на мій погляд, так:

 

Ти маєш бути цілісною особистістю. Аби відновити себе, важливо знати, що руйнує нашу цілісність, що приводить до непослуху. Мені здається, що на Саула, передусім, впливало минуле його роду, коліна Веніяминового. Ми знаємо, що, коли Бог почав прикликати його, Саул відмовлявся тим, що він із найменшого племені найменшого коліна Ізраїлева, а потім, коли Самуїл шукав обранця Божого, Саул ховався між речами. Тобто, були якісь провини, якийсь сором, котрі заважали цьому коліну думати, що воно може очолити Ізраїль. І, відповідно, були рани й образи. Саул виховувався у такому середовищі, відчуваючи свою меншовартість. Чи не з цим почуттям меншовартості пов’язане самочинство Саула, про яке пишеться у 13:8-9? Ми читаємо там, що «народ став розбігатися від нього», тому Саул і не дочекався Самуїла. Тобто, його турбувало, що про нього подумають люди.

 

Саул був залежний від думки про нього інших, хотів подобатися людям, хотів їм догодити. Так і між нами є люди, які виконують своє покликання, незважаючи на те, що про них подумають, а є ті, хто не витримує нерозуміння оточуючих, і часто причиною такого збою стають рани минулого. Бути цілісною особистістю ― це бути вільним від образ, сорому, почуття провини, залежності від людської думки.

 

Коли вибір падає на людину, в якій немає цілісності, на людину, обтяжену відчуттям власної меншовартості, така людина стає дуже гордою. І далі ми бачимо, що Саул уже нікого не слухає. Замість упокоритися й покаятися перед Богом, він починає домагатися свого за будь-яку ціну. Дуже часто цілісність особистості перевіряється саме слухняністю людини волі Господа, Його слову. Тимчасом замість підкоритися, поранена людина починає шукати компромісів у Божому Слові, виправдовуючи свої забаганки, скажімо, своє розлучення. Людина не розв’язує свої особистісні проблеми, а йде шляхом найменшого спротиву: починає догоджати власним бажанням, виявляє непослух Богові. І проблема від того тільки поглиблюється, як поглибилася вона в Саула, яким врешті-решт заволодів злий дух.

 

_MG_7397.jpg

 

Можна сказати з упевненістю, що поранена людина ранить інших людей. Новий Заповіт говорить нам про заповідь «Люби свого ближнього, як самого себе» (Мт. 22:39). Але ми часто забуваємо, що не просто люби ближнього, а люби, як самого себе. Я розумію це як прийняття себе.

 

Через Ісуса Христа ми маємо почуватися прийнятими й прощеними. Бог знімає почуття сорому, провини, образи, страху, залежності від людської думки тощо.

 

Отже, щоб дійти до кінця, нам треба працювати над відновленням своєї цілісності, працювати над своїм минулим і теперішнім, щоб старі рани не впливали на наші стосунки з людьми й не заважали нашому служінню.

 

Оточуй себе правильними людьми. Якщо Бог обрав тебе на лідерське служіння, дуже важливо створити команду зі зрілих особистостей, з людей, які допомагатимуть тобі й казатимуть правду. От якби ж то поруч із Саулом було кілька довірених осіб, які відрадили б його від самочинного всеспалення, підбадьорили б тим, що Самуїл уже в дорозі. Але таких людей не було, принаймні, Святе Письмо нічого про це не говорить. А такі порадники мають бути біля лідера. Бували історії, коли лідер падав, і лідерську команду запитували, чому вона мовчала. «Ну, нам же платили зарплату», ― казали ці люди. Оточуйте себе людьми, які не приховуватимуть від вас правду. Нехай їх буде небагато, але вони стоятимуть на позиціях принципів і цінностей. Можливо, серед вас є ті, хто скаже: «У мене вже була команда. Я більше нікому не вірю, ліпше буду один». Хто так вважає, тому варто повернутися до першого пункту й зайнятися розв’язанням своїх особистісних проблем, пов’язаних із минулим. А потім знову звернутися до другого пункту. Бо без команди не обійтися ― щоб ми могли дійти до кінця, нам потрібні люди, які нам допомагатимуть. Неможливо у цьому світі подолати шлях наодинці. Це призводить до єресей, падінь, це заводить у глухий кут.

 

_MG_7400.jpg

 

Зростай в особистих стосунках із Богом. У Посланні до Филип’ян апостол Павло пише, що над усе прагне пізнати Христа (3:8). Він написав це не тоді, коли був молодим християнином, а вже після 13 років апостольського служіння. Після стількох років у нього залишився той самий запал, те саме прагнення. Чого не скажеш про Саула. Були часи, коли Дух Святий сходив на нього (1 Сам. 11:6). Але куди дівся його запал? І ось уже він каже Самуїлу: «вшануй й мене перед старшими мого народу та перед Ізраїлем, і вернися зо мною, а я поклонюся Господеві, Богові твоєму»(1 Сам. 15:30). Твоєму! Таке враження, що це не Той Бог, Який говорив із ним, Саулом, не Той, Який обрав його на царство.

 

Тобто, Бог може доторкнутися до тебе, покликати тебе на служіння, але це не позбавляє тебе загрози, що ти можеш покинути Його шлях. Тому треба завжди шукати зв’язку з Богом, зростання в Ньому. Найсумніше в історії Саула, обраного Богом, те, що він перестав прогресувати. Він не наближався до Бога, а віддалявся від Нього. Я бачив у своєму житті таких лідерів. Взявши гарний старт, вони потім зупинилися, зламалися і зараз навіть у церкву не ходять. Завжди можна звинуватити в цьому когось. До речі, так і чинить Саул. Він постійно виправдовується: то люди йшли геть, то люди взяли, а він не винний. Одне із свідчень того, що в нас щось негаразд із самими собою, ― це, якщо ми починаємо шукати винного. Можливо, якби Саул покаявся, а не шукав винного, Бог пробачив би йому, як пробачав Давиду. Не випадково ж Він обрав Саула на царство, не для того ж, щоб через якийсь час відвернутися від нього. Ви можете навіть не йти з церкви, можете продовжувати служити Богу. Але все це буде марно, якщо у вас не буде з Ним близьких стосунків, якщо ви не змінбвтиметесь на краще, якщо не будете прагнути й шукати Його.

 

_MG_7389.jpg

 

Не порівнюй себе з іншими людьми. Я думаю, Саул порівнював себе з Давидом знову ж таки через почуття меншовартості, негідності свого роду. Хай там як, але, коли після перемоги над Голіафом жінки прославляли Давида більше ніж, його, Саула, в Саулі зародилася заздрість (1 Сам. 18:6-9). Хоча чого було заздрити? Бийся тоді сам із велетнем, а як не зміг, то радій, що хтось інший це зробив.

 

Порівнюючи себе з іншими, ми пускаємо в життя заздрість. Хоча можемо навіть самі собі в цьому не признаватися. Заздрість руйнує нас ізсередини. Заздрість руйнує стосунки з іншими людьми. І вона заважає розкритися потенціалу інших людей. Ми стаємо перепоною. Насправді, це дуже велика проблема у нас в лідерстві. Ми іноді боїмося, що хтось нас посуне так, начебто церква ― це щось наше особисте. Запитайте себе: як я сприймаю чужі успіхи, радують вони мене чи дратують? Як я ставлюся до чеснот інших людей: може, свідомо применшую та критикую? Чи отримую таємне задоволення від того, що когось спіткало нещастя, вважаючи, що ця людина заслуговує на таке? Чи підкреслюю невдачі, недоліки, помилки інших людей? І знову ми повертаємося до першого пункту: якщо в тебе є проблема, розберися з нею, щоб не постраждали інші люди і служіння. Постав собі запитання: чому тебе так чіпляє те, що в комусь добре?

 

Не треба себе ні з ким порівнювати. Бог кожному дав свої таланти. Іди і роби те, до чого Він тебе покликав. Працюй над собою, розв’язуй проблеми минулого, позбавляйся почуття сорому, провини, заниженої самооцінки, ставай цілісною особистістю, не комплексуй, будь щасливий. Тому що Бог знайшов тебе, тому що Бог викупив тебе. Дивись на себе так, як дивиться на тебе Бог. Оточуй себе людьми, які казатимуть тобі правду. Зростай в особистих стосунках з Богом і не порівнюй себе ні з ким. У тебе є твій шлях. Бог благословив тебе. Іди на Небеса. Амінь.

logo_footer

Українська євангельська теологічна семінарія

Наша адреса:

Вул. Квітки Цісик, 57 (11 лінія)

Пуща-Водиця, м. Київ. Тел.: 0-800-508-812

Поштова адреса:

А/с 8, м. Київ, 04075