Інтерв’ю студента ІІІ курсу заочного відділення програми «Богослов’я та християнське служіння» Андрія Чорномора (м. Жовті Води, Дніпропетровська обл.)

 

Андрію, якщо не помиляюся, у вас є родинний бізнес, пов’язаний із ЗМІ, зокрема з радіо та телебаченням.

 

― Ні, не зовсім так. Бізнес цей не наш, ми просто беремо в ньому участь. Батьки вже 20 років як на християнському радіо, співпрацюють із канадцями. А зараз уже й медіастудія з’явилася.

 

Але, в кожному разі, ти трохи варився у цій справі, зокрема на радіо, чи не так?

 

― Так, у нас сімейний підряд. Починали ще батьки у домашній студії. Ледь не на колінах доводилося щось робити. Потім облаштували невеличку професійну студію, стали записувати християнські програми. З появою Інтернету почали викладати в Мережу для молоді різні короткометражні фільми, освітні програми тощо. Наша студія називається «Біблія та сучасність». Ми проводимо також соціальну роботу в місті.

 

13.png

 

Місто у нас маленьке. Спеціальних навчальних закладів у ньому немає. Тому ми займалися самоосвітою. Підлітком я уже починав переписувати касети, вчився разом із братом знімати відео, записувати радіопередачі. Зараз брат здебільшого займається відео, а я маркетингом готової продукції. Іноді, коли є натхнення, реалізую невеликі проекти, переважно в Інстаграмі, наприклад, «Християнська поезія» на кілька десятків тисяч підписників. Недавно створив блог, який назвав «Солоний блог». І такий концепт придумав: «Чорнийайфон» (одним словом) і в коментарі якусь одну думку осолюючу. Начебто, поки що працює.

 

Тобто, ти фактично з дитинства займаєшся медіа і, наскільки я розумію, це тобі подобається. То як сталося, що твій новий старт-ап пов’язаний із кавою?

 

― Не знаю, воно якось саме собою сталося. Після школи я закінчив музичне училище. Думав стати крутим барабанщиком. Але потім побачив, що в музичному середовищі надто багато суєти, багато небезпечних речей. Тому повернувся додому і став потроху вивчати англійську мову, допомагати батькам. Вступив до семінарії.

 

А моя сестра Юля в цей час навчалася в Штатах, у християнському коледжі. Паралельно вона брала курс із обсмажування та приготування кави у школі Counter Culture, яка входить у десятку найкращих обсмажувачів кави в Америці. Перед її поверненням додому ми стали розмовляти про те, як почати свій бізнес у нас. Вирішили почати з обсмажування кави. Придбали ростер, запустили наш перший проект - невеличку компанію Sibs Coffee Roasters. Sibs - це від слова «siblіng», що означає «рідні брати і сестри».

 

Багатьох людей, які мають ідеї та хотіли б розпочати власний бізнес, лякає саме старт. Зокрема, вони не знають, як розробити бізнес-план. Як починали ви?

 

― Та якось спонтанно. Просто не було страху, можливо, тому що бачили приклад батьків та інших родичів. Потім вже, коли я став дивитися інтерв’ю різних успішних людей, виявив, що вони саме й говорять, що для початку достатньо двох умов: не боятися й багато пахати. Ну і ще додам, що треба підключати до цієї движухи інтелект.

 

Взагалі, досвіду в нас ніякого не було, але виховання, християнські табори, церковне життя – все це нам допомогло дуже сильно. Ну і ще ми з Юлею одразу пішли в бізнес-школу, щоб мати хоч якесь уявлення, бо ж спеціальної освіти в нас не було. Щоправда, не всім пораджу саме бізнес-школу, якісь локальні курси можуть принести більше користі.

 

_MG_7372.jpg

 

У твоєї сестри вже були знання в цій справі. Як ти доганяв її?

 

―Юля дала мені дуже гарну науку, привезла американські стандарти. Щоправда, дотримання цих стандартів в Україні вимагає неабияких зусиль. Але ми хочемо потихеньку боротися на чесних основах, без хабарів. У нас є вже за цей рік багато цікавих історій. Навіть покупка ростера не обійшлася без проблем. Ми поїхали купувати його до Харкова. І з банком виникла, здавалось, безвихідна ситуація. Але ми вирішили не йти з банку, а продовжувати спокійно домагатися свого, головне, без нервів, бо здоров’я дорожче. І виявилося, що все можна вирішити, хоча й довелося для цього застосовувати камери та жорсткий тон.

 

Потім виникли ускладнення з «Новою поштою» - при перевезенні ростера нам його пошкодили. Довелося вимагати компенсації. І це нам теж вдалося. Нещодавно, уже в нашій кав’ярні, нам вимкнули світло – хотіли хабаря. Теж розв’язували питання із камерою та поліцією. Отак потроху боремося із українськими реаліями. Найбільше напружує український негативізм. Але є лише два виходи: поїхати з країни або залишитися й щось робити. Я хотів би розвивати бізнес тут, у своїй країні.

 

Розкажи трохи про те, чим займається ваша фірма.

 

― Ми обсмажуємо зелене кавове зерно й робимо доставку по всій Україні. Друзі допомогли нам зробити власний сайт. До речі, друзі на старті – це неоціненний ресурс.

 

А як виникла ідея відкрити кав’ярню?

 

― Ми хотіли запустити весь процес: від обсмаження зерна до подачі чашечки кави. Тому й заснували кав’ярню. І ми самі навчаємо наш персонал, а також людей з інших міст. Якось ми з простоти своєї написали одному з найкрутіших рестораторів України Дмитру Борисову, що хочемо перейняти його досвід у відкритті ресторанів. Він нас, до речі, потім похвалив за сміливість, що не побоялися й достукалися до нього. Коротше, Борисов запросив нас зустрітися з ним, а після зустрічі запропонував викладати в його академії.

 

_MG_7376.jpg

 

Тобто, і до сильних світу цього можна достукатися, головне, стукати в різні двері?

 

― Не знаю, може, просто щастить, але за рік нам вдалося налагодити контакти з багатьма крутими людьми й організаціями. Наприклад, нашу каву купує американське посольство. Хтось порадив їм у церкві, яка, до речі, теж купує нашу каву. Друзі, взагалі, багато рекламують нас. А ще ми їздили на ярмарок «Всі свої», займалися маркетингом нашої продукції.

 

Чи маєте ви якесь бачення щодо своєї кав’ярні?

 

― Наша кав’ярня не дуже велика, але нам хотілося б, щоб у ній велася якась соціальна діяльність. Наприклад, англійські клуби, які ми проводили в орендованих приміщеннях, тепер можемо проводити тут. Або вуличний університет.

 

А що таке вуличний університет?

 

― Це такий соціальний проект. Ми запрошуємо молодь і підлітків міста на зустріч із цікавим спікером, який розповідає, наприклад, як заповнювати резюме, або як подорожувати автостопом, або ще щось корисне. Тобто навчає того, чого не вчать в школі та університеті. Це прикольно. Люди на таких проектах знайомляться, зав’язують стосунки, об’єднуються для спільних справ.

 

У цьому ти бачиш своє служіння Богові?

 

― Мені запала в душу одна тема, яку ми вивчали на цій сесії, - «Місія в професії». Я думаю, вона дуже актуальна в наш час. Хочеться просто бути на своєму місці, бути адекватним християнином. Показувати приклад людям, з якими стикаєшся. Мене не приваблює заробіток заради заробітку. Бізнес для мене щось більше, ніж просто забезпечення себе. Мені хочеться підтримати інших людей, які прагнуть розвиватися.

 

А які плани в тебе на майбутнє?

 

― Можливо, це видасться надто сміливим, але я мрію, що в нас буде велика корпорація. Хочемо розвивати наш бренд Sibs, щоб він став відомим на весь світ, скажімо таким, як Nike. Я хочу, щоб ми випускали не тільки каву, а й одяг. У мене є вже повністю продумана концепція випуску крутих шкарпеток. Ну і таке інше. Я дивлюся багато інтерв'ю та збагачуюся досвідом інших ділових людей. Зокрема, взяв до уваги думку, що слід будувати свій бізнес, орієнтуючись на світовий ринок. У нас чомусь бояться це робити, а бізнесмени з інших країн, засновуючи свою справу, одразу орієнтуються на світовий ринок. Тому ми мріємо відкрити ще кілька кав'ярень в Україні, а потім в Америці.

 

Що ти хотів би сказати молодим людям, які замислюються про власний бізнес?

 

― Коли я тільки починав, мені хотілося залучати всіх: хочеш пекти булочки - вперед… Але тепер я розумію, що заняття бізнесом не всім підходить. Кажуть, тільки 4% людей у світі займаються підприємництвом і ще 16% так чи інакше взаємодіють із ними. Тому я не хочу казати: не бійтеся йти у бізнес. Я кажу: не бійтеся робити те, що вам подобається, шукайте того, до чого у вас є тяжіння. Зараз стає модно розвивати власний бізнес, але за модою можна пропустити свій талант. Тому шукайте свого дару.

Додати коментар

Залишити коментар тут:


Захисний код
Оновити

logo_footer

Українська євангельська теологічна семінарія

Наша адреса:

Вул. Квітки Цісик, 57 (11 лінія)

Пуща-Водиця, м. Київ. Тел.: 0-800-508-812

Поштова адреса:

А/с 8, м. Київ, 04075