Ексклюзивне інтерв’ю викладачів навчальної програми УЄТС «Місія в сучасному місті» д-ра Девіда Мана і д-ра Саллі Ман сайту УЄТС

 

Доброго дня! Розкажіть, будь ласка, про себе.

 

Девід

— Доброго дня! Перед тим, як зайнятися церковним служінням, я був журналістом. Ми живемо у східній частині Лондона. Нашим бажанням було, щоб Бог змінював серця людей, які мешкають поруч із нами. Ми заснували основну церкву і ще одну, а також відродили вже існуючу. Наше бачення: зміна суспільства через зміну в людях з допомогою Ісуса Христа. Першу свою церкву «Боні-Даунс» ми починали з маленької громади. І ми виросли у велику церкву, яка стала також і організацією. Громаду другої своєї церкви «Роял-Дакс» ми розбудовували три роки, а також заснували церкву, в яку люди приходили безпосередньо через наше служіння.

 

Саллі:

— Я у шлюбі з Девідом уже 30 років. Весь цей час ми були постійно задіяні в служінні. Ми й досі продовжуємо служити. Я здобула докторський ступінь в галузі теології та філософії. Викладаю соціологію в Лондонському університеті. Але найбільшим моїм прагненням є розбудовування Церкви в певних регіонах. Наприклад, у нас є церква для бездомних, програми із забезпечення їжею бідних, а ще ми ведемо поклоніння на богослужіннях, які відбуваються серед тижня. Ми розуміємо, що мусимо готувати свої проповіді із врахуванням того, що деякі люди взагалі не читали Біблію. Наприклад, я єдина євангельська християнка на своєму відділенні в університеті. Але вони зацікавлені в моїх свідченнях, тому що ми допомагаємо людям у їхніх потребах.

 

222.png

 

На цьому тижні в межах програми УЄТС «Місія в сучасному місті» ми вивчали урбаністичне служіння, яке називаємо «теологією обіймів». Тобто, це таке служіння, яке не дистанціюється від людей, а допомагає їм відчути себе потрібними, почуватися впевненими, коли ви їм служите. Це особливо важливо, якщо люди, яким ви служите, дуже відрізняються від вас.

 

Також ми говорили про теологію місця. Як церква ми збудовуємо і впливаємо на те місце, де розташовуємося. Наприклад, у нашому досвіді є випадок, коли ми буквально реанімували ділянку землі, насадивши там сад, з якого тепер збираємо врожаї й роздаємо фрукти нужденним. Або таке: в районі, де ми живемо, тільки 15% мешканців є корінними британцями, і вони дуже відрізняються від решти населення. Яким чином ми можемо впливати на інші етнічні групи? Урбаністичне служіння й полягає в тому, щоб виходити за рамки традиційних обмежень.

 

Девід:

— Ми також організовуємо й опікуємося організаціями, школами, і маємо центр здоров’я. Тому що Ісус прийшов, щоб дати нам життя з подостатком. Ми зосереджуємося на духовному житті людей, на їхньому фізичному здоров’ї, освіті й соціальному житті. І ми справді намагаємося допомогти їм відчути повноту життя у всій різноманітності культур, які їх оточують.

 

З якими викликами найперше стикаються служителі, котрі тільки-но починають займатися урбаністичною місією?

 

Саллі:

— Мені здається, що великою перепоною на цьому шляху є уявлення, що існує якась магічна формула чи програма, яка на всіх діє однаково. Я вважаю, що ми маємо приділити багато часу тому, щоб почути, що говорить Бог. Адже в урбаністичному служінні є дуже багато серйозних перешкод і труднощів, які чекають на служителя. Це може завадити його духовним практикам.

 

Девід:

— Юджин Пітерсен сказав, що завантажений пастор — це ледачий пастор. Кожному з нас вкрай необхідно мати особистий час для спілкування з Богом. Ми також маємо дослухатися до того, що Бог говорить іншим людям. Коли ми надто завантажені, то не маємо часу слухати Бога, тож ідемо найлегшим шляхом: видаємо за Його слова власні міркування. І це дуже небезпечно і для людей, які нас оточують, і для нас самих.

 

_MG_0859.jpg

 

Я думаю, однією з найбільших перепон, з якими ми стикаємося, є також почуття меншовартості в людей, котрим ми служимо. Люди в районах, де ми живемо і служимо, не мають великих статків і через це вважають, що у своєму становищі не можуть досягти чогось великого. Але ж, коли Ісус збирався нагодувати 5 тисяч голодних, Він найперше запитав, що в них є. Тому ми повинні дивитися не на те, чого в нас немає, а приносити й використовувати те, що в нас є. І довірити Богові, щоб Він все це примножив. Богу подобається щедро обдаровувати нас. Але дуже часто ми самі обмежуємо Його. Ми маємо допомагати людям мріяти про велике для власного життя і розмірковувати про те, що вони як Божі люди можуть змінити в тому середовищі, де живуть.

 

Перебуваючи вперше в Україні, яке слово від Бога ви чуєте щодо українців загалом і наших студентів зокрема і чим можете їх підбадьорити?

 

Девід:

— Ми відчуваємо, що це дуже критичний стан для України. Після травми, якої завдала війна, й за невизначеності політичного курсу майбутнє видається непевним. Але коли я зустрівся зі студентами, то виповнився оптимізму. Лани пополовіли й чекають на жнива, люди в Україні зголодніли за правдою. І коли ми як християни щиро прагнемо йти за Христом, досягати любов’ю людей, звіщати їм істину, це може стати унікальною можливістю для проповіді Євангелія. Я хочу побажати християнам, які тут живуть, щоб вони максимально скористалися такою нагодою.

 

Саллі:

— Ми розмовляли з ректором УЄТС, і я була здивована, дізнавшись, що в Україні зараз існує велика довіра саме до Євангельських церков. Це тому, що Протестантські церкви підтримують біженців, розвивають інші соціальні програми. Саме це й заповідав нам Ісус. Як люди можуть дізнатися, що ми Його учні? Через ту любов, яка є між нами. В УЄТС студенти отримують дуже гарну освіту, але ще більше я вражена їхніми серцями, сповненими любові до своєї громади. Я думаю, це основа доброї репутації в будь-якій країні: не те, що ми кажемо, а те, як живемо.

 

_MG_0869.jpg

 

logo_footer

Українська євангельська теологічна семінарія

Наша адреса:

Вул. Квітки Цісик, 57 (11 лінія)

Пуща-Водиця, м. Київ. Тел.: 0-800-508-812

Поштова адреса:

А/с 8, м. Київ, 04075