Ексклюзивне інтерв’ю Еша Баркера, викладача магістерської програми УЄТС «Місія в сучасному місті»

 

Розкажіть, будь ласка, про себе.

— Я родом з Мельбурна (Австралія), але зараз живу в Бермінгемі (Велика Британія). Займаюся школою для лідерів. Перед цим я дванадцять років жив у Бангкоку і працював з мусульманами. Велика частина мого служіння була спрямована на організацію «Слам», яка нараховує 100 тисяч членів. Я намагався працювати з ними і бачив, як Бог змінює цих людей. Моє служіння полягало, зокрема, й у наставництві та розвитку лідерів, у заснуванні церков. Леслі Ньюбігін якось сказав, що Церква — це передсмак того, що буде на Небі. І ось ми намагаємося створювати такі церкви і в Мельбурні, і в Бірмінгемі, і в Бангкоку.

 

111-1.png

 

Розкажіть про курс, який Ви викладаєте в УЄТС.

- Цей курс називається «Урбаністичні зміни». Він один з моїх найулюбленіших, бо розповідає про те, яким змінам у різних верствах населення ми можемо сприяти. Я знайомлю студентів, зокрема, і зі своїм досвідом у цій сфері. Лідери церков зацікавлені в тому, щоб відправляти членів своїх громад на цей курс. Ми намагаємося знайти рішення для кожного окремого випадку, зокрема, як організувати громаду, як її соціалізувати, як зростити її. Ми працюємо протягом року: спочатку дистанційно, потім занурюємося в атмосферу, а наостанок проводимо роботу над помилками.

 

Наприкінці курсу студенти презентують власні програми, а також збирають кошти на реалізацію своїх ідей. Одним із найулюбленіших студентів, з якими я працював у минулому році, був колишній ув’язнений Джей, який хотів заснувати невеличку фірму з пошиття одягу. Він прагнув заснувати бізнес не для себе, а думаючи про людей, які його оточували, і про майбутнє покоління. За шість місяців після початку програми він уже мав цю фірму і став звіщати Добру Звістку у в’язницях. Чому я про нього згадав? Тому що всі навколо казали, який він поганий. А наша програма спрямована на те, щоб виявити й показати людині, що в ній є доброго, дари, якими наділив її Бог. У цьому початок змін.

 

На шляху служіння неблагополучним верствам населення на людину чекає багато розчарувань, небезпек і нерозуміння. Що Ви можете порадити тим, хто тільки починає таке служіння?

— Коли ми працюємо в громадах, де люди мають багато потреб, на нас може чигати спокуса відчути себе рятівниками. В такому разі наша самооцінка буде засновуватися на успішності чи неуспішності задоволення нами потреб громади. Поки все буде добре, ми вважатимемо себе крутими, а в разі негараздів зазнаватимемо розчарування. Тимчасом одним із викликів урбаністичної місії є рівність поступу.

 

_MG_1050.jpg

 

Ми повинні просто з’являтися в тих місцях і залишатися вірними тим людям, не видумуючи свого, а дослуховуючись до того, що хоче від нас Бог. Вигорання, втома від надмірного співчуття можуть спіткати нас, коли ми бігаємо від людини до людини, намагаючись догодити всім. Але коли ми поруч з Ісусом і відповідаємо на ті потреби, на які Він нам вказує, а особливо, коли допомагаємо людям вивільнити їхні власні дари, буває нереально круто бачити зміни, які відбуваються з ними. Я сам пройшов через такі проблеми, намагаючись дуже багато робити для людей, і з часом помітив, що моє серце черствішає. Тому відчув потребу постійно звертатися до Ісуса, щоб Він пом’якшував моє серце і вказував мені, що саме я маю робити для людей.

 

Місто є середовищем, яке виснажує саме собою, вже не говорячи про місію в ньому. На своєму курсі Ви говорите, як служити в місті, як організовувати особисте життя. Чи могли б Ви поділитися своїм досвідом щодо цього?

— Найперше, вам треба зрозуміти, чи покликані ви до місії саме тут і зараз. Адже місто дуже неоднорідне, у ньому багато середовищ. Потім вам треба розширити своє оточення й бути достатньо відкритим, щоб люди бачили, хто ви є. Наприклад, ми у Бірмінгемі придбали двох альпак і працювали з ними у школах, де навчалися діти біженців і з малозабезпечених родин. Діти в захваті від цих тварин: вони годують їх, роблять їм зачіски. А коли ми повертаємося з альпаками зі школи, всі на вулицях чомусь хочуть привітатися з нами. Вони знають, хто ми. А ще ми заснували громадський центр, і протягом тижня у ньому буває до трьохста осіб.

 

У нас там є групи підтримки, молодіжні, освітні програми, державні програми, зокрема юридичні, а ще багато їжі. Це дає нам можливість показати ким ми є, а також познайомитися з багатьма людьми. Ми з’ясували для себе, що ніхто краще не допоможе людині у її проблемах, ніж вона сама. Замість виснажуватися на індивідуальних консультаціях, ми вирішили створити групи підтримки, як-от дванадцятикрокова програма анонімних алкоголіків, групи підтримки людей із депресією та нервовим виснаженням тощо. Людина виносить свої проблеми на групу і та допомагає їй у розв’язанні цих проблем.

 

А як ви залучаєте цих людей до Церкви?

 

— Існує проблема, що в церквах не знають, що робити із дивними особами, особливо, коли таких багато. Ми намагалися залучати своїх підопічних до вже існуючих громад, але потім зрозуміли, що треба засновувати окремі громади, щоб такі люди почувалися якомога більше прийнятими. Наші служіння відбуваються у неформальний спосіб. Наприклад, зараз ми проводимо їх у юрті.

 

_MG_0866.jpg

 

Втім, є у нас і прославлення, і причастя, а ще обов’язковою частиною є свідчення про те, які перемоги й поразки були в членів нашої громади впродовж тижня. На спільній трапезі, яка теж є традиційною, ми просимо людей згадати, за що вони можуть подякувати Богові на цьому тижні. Зазвичай, у всіх знаходиться, за що Йому подякувати. І ми молимося одне за одного. Тож, власне, моя порада полягає в тому, щоб бути більш гнучкими й винахідливими у питаннях громади.

 

Що Ви можете порадити лідерам, втомленим служінням?

 

— Я можу поділитися порадою, яку мені самому дав один духовний лідер Джон Веньєй. Він сказав: «Еше, ти не є рішенням для міської бідноти. Ти не є рішенням, але можеш бути знаком, променем надії, що Бог піклується про них, що в Божих планах є місце і для них. Ми не повинні намагатися стати месією для кожного з людей, ми можемо тільки показувати їм напрямок.

logo_footer

Українська євангельська теологічна семінарія

Наша адреса:

Вул. Квітки Цісик, 57 (11 лінія)

Пуща-Водиця, м. Київ. Тел.: 0-800-508-812

Поштова адреса:

А/с 8, м. Київ, 04075