Проповідь замдекана з виховної роботи в УЄТС, пастора Сергія Леонідовича Флюгранта на 1Сам. 1:1-18

 

У цій історії мене надихають два моменти. По-перше, в Анни була мрія: вона гаряче бажала народити дитину. Є мрії та бажання, які приходять від Бога. Це неперевершено, особливо, якщо у вас був сон, видіння чи одкровення. Є мрії, до яких Бог благоволить. В Анни була мрія, якій Бог благоволив: це хороше бажання для жінки – мати дітей. Бувають мрії, що нас руйнують. Я одразу згадую стару із казки «Золота рибка», бажання якої знищили врешті-решт все. Тож дуже важливо розуміти, чого ми бажаємо.

 

У кожного з нас є бажання чи мрія, особливо, коли ми проходимо до Бога. Можливо, ми мріяли завоювати весь світ, бути співаком №1 в Україні, впливати духовно на велику аудиторію… Я не знаю, про що саме ви мріяли, але це природно – мріяти: перед сном чи послухавши великого проповідника й запалившись його закликом їхати на місію тощо. В будь-якому разі, до деяких із цих мрій Бог благоволить. Але може трапитися так, що, подорослішавши чи втративши перший неофітський запал, ми забуваємо про наші мрії. Пам’ятаєте, як в історії про Йосифа написано, що забув він сни свої. Але прийшов час, і він їх згадав – коли брати прийшли до нього.

 

flugrant.jpg

 

Стається певна подія, і ми повертаємося до того бажання, яке прийшло до нас від Господа. В історії про Анну мені, передусім, подобається те, що вона не впадала у відчай. За логікою речей, вона вже давно мала здатися. В Ізраїлі, якщо жінка не народжувала до певного віку, вважалося, що Бог не ласкавий до неї. Написано, що «Господь замкнув її утробу» (1:5). Дехто розглядав це як прокляття. Так і з нами: коли у тебе щось не виходить, люди кажуть, що Бог не благоволить.

 

Анна не впадала у відчай, хоча, як ми читаємо, що її суперниця діймала її, аби спонукати Анну до гніву й нарікань на Бога(1:6). Взагалі, дивна річ, є люди, які можуть спонукати вас до гніву чи нарікань на Бога. І так було не один рік: та засмучувала її, а ця – плакала і не їла. Часом Бог поставляє на нашому шляху людей, які засмучують нас не один рік. Уявіть себе на місці Анни, яка з року в рік мусила слухати гордовиті слова своєї суперниці, мовляв, ти проклята в Бога, мені Він дав дітей, а тобі ні. Хоча чоловік Анни намагався якось утішити її подарунками та увагою, але це не допомагало Анні. Насправді він не розумів, чого їй бракує. Для Анни це було важливо – мати дитину. Тобто, наші близькі можуть не розуміти нашої мрії.

 

Я хочу сказати: якщо твоє бажання не суперечить волі Божій – продовжуй мріяти й нікого не слухай, особливо негативної критики. Часто ми думаємо, що Бог поставив крапку. Я бачив, як випускники семінарії, розпочавши якесь служіння, через рік-другий зупинялися: щось не виходило, і вони вважали, що на тому край, Бог не виявляє ласку до них. Ми не хочемо більше пробувати, тому що це гойдалка: ми засмучуємося, люди засмучуються, коли раз у раз наші надії руйнуються черговою невдачею. Любий друже, не впадай у відчай! Де людина думає, що Бог поставив крапку, Він ставить тільки кому.

 

IMG_9696.jpg

 

Друге, що подобається мені в Анні: вона приносила свій біль до Бога. Хоча її суперниця робила все, аби Анна гнівалася та нарікала на Бога, вона все одно приходила до Нього. Обставини можуть скластися так, що виникає відчуття, ніби Бог не виявляє ласку до нас, не чує. Це найсерйозніший обман, який можна почути у своєму серці. У тебе нічого не виходить. Так триває рік, другий, десятий... Ти хотів щось змінити на краще в церкві, послужити, поїхати на місію тощо. А замість цього – цілковитий крах. І ти думаєш: «Досить! Все!»

 

Анна приходила до Бога, плакала. Це так важливо – у найскладніші моменти приходити до Нього, виливати свій біль… Навіть, якщо ніхто не розуміє… Навіть, якщо подумають, що ти несповна розуму… Оцей зв’язок із Богом дуже важливий.

 

Бог дуже по-різному розмовляє з нами. Хтось отримує втіху через Святе Письмо, хтось через спілкування. Я люблю наводити як приклад Іуду та Петра. Один із них зрадив Христа, другий – зрікся. Але де ми бачимо їх після цього? Петра – разом з іншими учнями, Іуду – самого. Це найбільша спокуса – залишитися самому. Один брат нещодавно написав мені: «Через те, що я всіх засмучую в церкві, я вирішив не ходити до неї з кілька місяців». Це велика помилка. Сатана намагається відділити нас одне від одного. Нам здається, що в церкві нас не розуміють, засмучують чи, навпаки, ми засмучуємо когось. Але найбільший самообман – перестати ходити до церкви. Так диявол ловить нас на гачок. Хай там що, йдіть до церкви, тому що, якщо припините, повернутися буде дуже тяжко. Йдіть, навіть якщо близькі вас не розуміють, якщо священник не розуміє, як Анну, яку він вважав п’яною та хотів вигнати з храму.

 

Ілій не був надто духовним священиком, у нього були проблеми із синами і т. і. І, можливо, він не розумів Анну. Але Бог використовує його, щоб відповісти Анні. Бог може використати будь-кого. Тому так важливо мати спілкування з людьми. Тому що Бог говорить по-різному, і Він присилає в життя правильних людей, головне, щоб ми були готові їх почути. Анна сприйняла слова цього священика, і написано, що, коли вийшла з храму, лице її вже не було сумне (1:18).

 

Отже, якщо в тебе є мрія, не впадай у відчай, не здавайся та, незалежно від свого стану, приходь до Господа. Пророк Ілля, який так багато зробив для духовного відродження Ізраїлю і переміг численних жерців Ваала, одного разу злякався та втік у пустелю. Багато хто критикує його за це. Але до Кого він втік? З Ким розмовляв? До Кого звертався? До Бога! Так, він скаржився Богові. Дуже часто ми не розуміємо, що відбувається. Але важливо навіть у сум’ятті приходити до Бога.

 

На що іще хочу звернути вашу увагу в історії про Анну. Якщо ти маєш мрію, не впадаєш у відчай і приходиш до Бога, важливо також бути жертовним. Якщо ти прагнеш втілити свою мрію, не думай, що це буде так, як ти хочеш. Взагалі-то, чи це не безум: хотіти завагітніти і при цьому обіцяти Богові, що, якщо Він виконає це бажання, то вона віддасть Йому омріяну дитину на всі дні життя? ( 1:11) Але я вірю, що ця молитва була ключовою в житті Анни. По суті, вона сказала: «Господи, у мене є мрія, я хочу, щоб вона втілилася, але нехай вона втілиться так, як Ти хочеш».

 

Часто ми не можемо чогось досягти, тому що у нас є свій план, і ми не дозволяємо Богові корегувати його. У зв’язку з цим мені одразу пригадується історія Давида. Якось він прокинувся, вийшов на ганок, і йому сяйнула думка: «Стоп. Я живу у домі кедровому, а дім Божий, Скинія, – в наметі. Ганьба! Я хочу побудувати Богові храм!» Нібито чудова ідея, і пророк, якому Давид про це сказав, був у захваті. Але коли цей пророк повернувся після спілкування з Богом, він повідомив Давидові, що не він побудує цей храм. Уявіть собі, ви зібрали команду, все організували, а вам кажуть, що ви не будете лідером у цій команді. Як би ви вчинили на місці Давида? Ну, якщо не я, а мій спадкоємець, побудує храм, то нехай він і париться. Логічно? Але ні, Давид натомість заготовлював усі матеріали для побудови храму. Тому що в нього була мрія від Бога. Це неважливо, на якому місці ти будеш у втіленні цієї мрії – на першому чи на останньому. Подумайте: ідея Давида, матеріали Давида, а храм Соломона – ніхто ж не каже «храм Давида». Знаєте, дуже важливо, коли у нас є мрія, щоб ми були здатні віддати її Богу.

 

Іноді дуже важливо давати обітниці Богові. Хоча не завжди виходить виконувати їх до кінця. Взагалі, цікаве богословське питання про клятви Богові, щодо якого є різні думки. Але іноді дуже важливо посвячувати Богові певні сфери. Я вірю, що, якщо зробити посвячення, Бог веде рівно, навіть, коли тяжко. Коли я повернувся з Англії в 1997 році і мені запропонували працювати в семінарії, у мене не було викладацького досвіду, а треба було підготувати та викладати одразу 6 предметів. Зарплата була невелика, і була спокуса підзаробляти на стороні, викладаючи англійську мову. Але я дав обітницю Богові. Я сказав: «Господи, я присвячую себе роботі тільки в семінарії. Я не хочу більше ніде припрацьовувати. Усе решту я довіряю Тобі». У нас було кілька нелегких літ. Але Бог провів нас через це.

 

Я розумію, усі хочуть одразу отримувати гідну зарплату. Але так не працює. Є вибір, і є посвята. Природно, що багато що працює не так, як ти хочеш, і не так, як ти очікуєш. Однак, якщо в тебе є мрія, не дозволь нікому її вкрасти. Наше завдання, коли ми приходимо до Бога, не лише насолоджуватися Його присутністю, а й розуміти Його серце. Взагалі, навіщо ми шукаємо Бога? Ми хочемо розуміти Його. І, коли ми починаємо розуміти Бога, у нас з’являється бажання щось зробити для Нього. Тому що служіння Богові – це наша вдячність. Якщо ми служимо Йому, щоб щось заслужити, ми неправильно розуміємо Бога.

 

Насправді Бог нам нічого не винний. Взагалі нічого. Якщо ви будете частіше згадувати про це, то по-іншому почнете ставитися до свого служіння. Якщо ми воскресли із Христом, у нас мають бути мрії про те, що Бог насправді хоче в нашому житті. Сьогодні можна мріяти про те, як виїхати закордон, як заробити багато грошей, як зробити собі ім’я тощо. Однак, чи про це повинні мріяти ті, хто воскрес у Христі? Апостол Павло писав: «Отож, коли ви воскресли з Христом, то шукайте того, що вгорі, де сидить Христос по Божій правиці. Думайте про те, що вгорі, а не про те, що на землі» (Кол. 3:1-2).

 

Тож іще раз хочу вас закликати, щоб ви не розчаровувалися у своїй мрії. Незалежно від обставин, невдач, негативної критики. Тримайте контакт із Богом. Він повертатиме вас до цієї мрії, нагадуватиме вам про неї. У кожної людини є дар, є покликання, і має бути мрія. Я погано навчався у школі, мене вигнали з ПТУ, навіть з вантажників мене вигнали. Але, коли я прийшов до Бога, Він сказав мені, що я повинен навчатися закордоном. Я всім про це говорив, і на мене дивилися як на ненормального. Проте, коли у мене з’явився шанс поїхати на навчання до Англії, я поїхав, хоча не знав мови. І ось я викладаю в УЄТС уже понад 20 років.

 

Мрійте! І не зважайте на те, що кажуть інші. І ваша мрія здійсниться. Анна народила Самуїла, який став великим пророком. Нехай Бог благословить вас!

logo_footer

Українська євангельська теологічна семінарія

Наша адреса:

Вул. Квітки Цісик, 57 (11 лінія)

Пуща-Водиця, м. Київ. Тел.: 0-800-508-812

Поштова адреса:

А/с 8, м. Київ, 04075