«До Бога приходять не на екскурсію з гідом,
а одиноким мандрівником!»
(Федір Конюхов – священник і мандрівник)

 

Таким одиноким мандрівником був Мартін Лютер. Ця людина - німецький мислитель, філософ і теолог, видний діяч Реформації, засновник Протестантизму - справила великий вплив на всі сфери духовного життя не тільки в Німеччині, а й в інших країнах Європи XVI сторіччя. Взагалі, рубіж XV та XVI століть - вирішальний для доль Європи час. За драматичною насиченістю його можна порівняти лише з нашим часом.

 

До 1500 року підвалини старого середньовічного суспільства були підірвані. Поступово відбувалося становлення нового суспільства з більш широкими географічними обріями та мінливими політичними, економічними, інтелектуальними й релігійними характеристиками. Зміни були настільки великі, що їх можна було назвати революційними і за рівнем охоплення дійсності, і за впливом на соціальний устрій.

 

31 жовтня 1517 року Мартін Лютер кинув виклик всім «гідам», які приводять людину на екскурсію до церкви. Він виклав своє бачення сакральних процесів, сформоване на підставі духовного досвіду та переживань попередніх поколінь.

 

Взагалі, в Лютері в непримиримій боротьбі зійшлися Середньовіччя, в яке він був народжений, з Новим часом, який він практично створював. Він тікає від шаблонів і масового сприйняття віри. Для нього важливою є особиста рефлексія віри, що не застигає на доктринальних формулюваннях і не розчиняється в спекуляціях, а спрямовує всі свої сили на саме ядро віри, на власне серце та на особисті стосунки з Богом.

 

Бог не з тими, хто найбільше знає, а з тими, хто Його потребує та шукає. Цей крик душі оформився в усвідомлення того, що людина спасається через виправдання вірою, й того, що віра людини в свої особисті стосунки з Богом – незамінна. Віра - дар Божий, її неможливо набути власними силами.

 

Люди не можуть прийти до віри шляхом застосування своїх раціональних здібностей. Людський розум може навчити нас, як виготовляти ту чи іншу річ руками, але тільки Бог навчає того, що стосується серця людини. Sola Scriptura ( «тільки Святе Письмо»), Sola fide ( «тільки вірою»), Sola gratia ( «тільки благодаттю»), Solus Christus («тільки Христос»), Soli Deo gloria («тільки Богу слава») стали основними принципами протестантської теології.

 

На завершення виступу на Вормському Рейхстазі 18 квітня 1521 року Лютер промовив революційні слова: «Ви, Ваша імператорська величність і Ваша милість, князі і курфюрсти, хочете отримати просту, невигадливу, ясну відповідь. Тож я дам таку відповідь, в якій не буде ні рогів, ні зубів.

 

Отже: якщо я не буду переможений і переконаний свідченнями Святого Письма чи відкритими, зрозумілими й доступними доказами та підставами - я не вірю ні папі, ні соборам, бо очевидно, що вони часто помилялися й самі собі суперечили - і оскільки я переконаний у висловлюваннях, мною залучених і введених, і совість моя вловлена Словом Божим, то я не можу і не хочу ні від чого відрікатися, тому що не правомірно і не праведно робити що-небудь проти совісті. На тому стою та не можу інакше. Хай допоможе мені Бог, амінь».

 

Нехай і нам допоможе Бог зберегти особистісну, живу віру та бути не гідами чи учасниками масовки, а дітьми Божими, які особисто знають Бога і живуть в Його Слові.

 

Oleg Bornovolokov, кандидат філософських наук, викладач УЄТС

logo_footer

Українська євангельська теологічна семінарія

Наша адреса:

Вул. Квітки Цісик, 57 (11 лінія)

Пуща-Водиця, м. Київ. Тел.: 0-800-508-812

Поштова адреса:

А/с 8, м. Київ, 04075