Вітаємоувійдіть в кабінет
 

Ексклюзивне інтерв’ю д-ра Девіда Сміта, пастора, місіонера з багаторічним досвідом, колишнього ректора Нортумбрійського біблійного коледжу та співкерівника інституту Вайтфілда в Оксфорді, автора серії книг (російською перекладено книгу «На пути в Эммаус. Надежда во времена неопределенности», Дух і літера, 2011 рік).

 

  • Доброго дня! Розкажіть, будь ласка, трохи про себе.

 

  • Я англієць, народився в Лондоні. Але зараз живу в Шотландії, в Глазго. Я вже на пенсії, проте це дуже активна пенсія. Мене запрошують проповідувати, а також я продовжую писати. Впродовж всієї своєї попередньої діяльності я досліджував питання урбанізації. Ми живемо в епоху стрімкого зростання міст. На моє переконання, Церква має розуміти цей процес і, що ще важливіше, знати як якісно та ефективно нести Благу Звістку в умовах урбанізації.

 

Мою дружину звали Джойс, ми були в шлюбі майже 50 років. Вона померла 5 років тому. В мене двоє синів. Ендрю – соціолог, викладає в університеті Глазго, а Філіп – сценарист. До Глазго наша родина переїхала з Кембриджа, де я був пастором баптистської церкви впродовж 11 років. Потім ми полетіли працювати до Нігерії. Праця та служіння в Африці повністю змінили моє ставлення до життя, та й саме моє життя в цілому. Співпрацювати з Африканською церквою було величезним благословінням для мене. Але в моїй голові породжувалося багато запитань, які не давали мені спокою впродовж багатьох років.

 

Після повернення з Африки я викладав у багатьох теологічних школах.

 

222222.jpg

 

  • Мене одразу зацікавило, які питання непокоїли Вас в Нігерії? Адже ви поїхали туди вже досвідченим пастором.

 

  • Служіння в Африці породило в мене три величезні питання. Перше: що таке християнська місія? Коли я ріс, то думав, що місія - це те, що йде з Європи у світ. Але, приїхавши до Африки, я побачив, що в деномінації, з якою я співпрацював, понад мільйон членів. Я побачив, наскільки широко розповсюджувалося тут Євангеліє, тому замислився про мету нашої місії.

 

Також виникали теологічні питання. Африканці розуміли Святе Письмо таким чином, до якого я сам ніколи б не додумався. До багатьох моїх студентів Господь промовляв у снах. А я ніколи не вивчав теологію за допомогою снів.

 

І третє – це етнічний аспект. Я зрозумів особливості, які виникають через вплив ісламу в тих країнах. А ще я провів деякий час у місті Лагос і бачив, у яких злиднях можуть жити люди. І після свого повернення я все думав, як можу поєднати свої знання, Божу благодать із соціальним контекстом.

 

IMG_0347.jpg

 

  • Розкажіть трохи про курс, який Ви викладатимете в УЄТС.

 

  • На цьому курсі ми навчатимемо, як служити людям у тяжких соціальних умовах, тим, хто втратив ґрунт під ногами. Цього тижня я хочу запропонувати студентам глибше розглянути Євангеліє від Луки в даному контексті. Лука приділяє особливу увагу людям, соціально незахищеним, і показує, як діє Христос по відношенню до них. Лука розповідав історію Христа Теофілу, який був соціально успішною людиною. З одного боку Євангеліє демонструє співчуття до бідних, а з другого – кидає виклик людям, які мають владу та статки. Тож я хочу, щоб ми зі студентами дослідили, що ж саме говорить Лука Теофілові, людині заможній, але яка шукає відповідей на духовні питання. Чи прихід соціально успішної людини до Христа дасть їй змогу залишатися у своєму стані, а чи кардинально змінить її життя? Що про це говорить Лука? Це питання важливе не лише для Теофіла, а й для сучасних містян. Адже ми бачимо, що місто розділяє людей. Воно розводить далеко тих, хто має гарні умови для життя, з тими, хто щодня бореться за виживання. Тож на власному багаторічному місіонерському й пасторському досвіді я переконався, що нам необхідно дослідити формулу Луки та втілювати її в життя.

 

  • Ви не вперше в Україні, чи помітили Ви якісь зміни в людях, у церквах, у країні в цілому з часів Вашого останнього візиту?

 

  • До цього я був в Україні лише один раз із коротким візитом, а також деякий час вивчав в російському університеті курс «Релігія та відкидання віри». Східна Європа цікавила мене завжди. Звісно, найбільше мою увагу захопив перехід цих країн від комуністичного режиму до посткомуністичного стану. Я бачу в Польщі та в Україні багато людей, які рухаються в бік Заходу. І мені зрозумілі труднощі, з якими стикаються ці країни на своєму шляху. Проте історії людей, котрі зберегли віру в цих країнах в умовах гонінь, стали для мене великим підбадьоренням. Я думаю, що партнерські стосунки між західними та східними церквами мають бути двосторонніми. Ми можемо чогось навчити, але й східні церкви мають чого навчити нас. На своєму курсі я буду використовувати також дослідження російських теологів, які збудували мене особисто.

 

IMG_9362.jpg

 

  • Наша країна пережила й продовжує переживати багато драматичних подій. Яке слово підбадьорення можете Ви сказати українцям?

 

  • Виклики, з якими стикається Східна Європа, перегукуються з викликами в Західній Європі. Ще донедавна християнство мало величезний вплив на Європу. Зараз ми цього не спостерігаємо. Надто довго ми жили, сприймаючи все як належне. Тепер це закінчується. Проте ми маємо розуміти, що там, де щось закінчується, Бог дає новий початок, тому що Він завжди Бог нових починань. Ми живемо у глобалізованому світі, і наше бачення повинно бути глобальним. Нове, що ми бачимо, - це неймовірне зростання християнства в Африці, Азії та Латинській Америці. І чимало християн з тих регіонів переселяється до європейських міст. Скажімо, у нас в Глазго стара традиційна церква поступається місцем сотням нових церков, заповнених африканцями. Говорячи про Європу, і Західну, і Східну, ми розуміємо, що нас не так уже й багато. Але це шлях, яким діє Бог. Він робить неймовірні речі з маленьких починань. І я вірю, що ми стоїмо на порозі чогось великого, яке починається з малого.