Вітаємоувійдіть в кабінет
 

У цей день Церква згадує важливу подію в житті й служінні нашого Господа Ісуса Христа - Його хрещення.

 

Про цю подію, що знаменує початок Його публічного служіння, свідчать всі синоптичні Євангелія (див. Мк. 1: 9-12; Мт. 3: 13-17; Лк. 3: 21-23). Незважаючи на стислість і деякі відмінні нюанси в оповіданні, ключові богословські смисли повторюються у всіх них. Ми віримо, що ці смисли мають стосунок не тільки до хрещення нашого Господа, а й до того, що відбувається в момент нашого хрещення.

 

Тут би хотілося підкреслити тільки два богословських моменти: по-перше, одкровення про Триєдиного Бога і про те, як розкривається гармонія взаємодії Бога Отця, Сина, і Святого Духа в момент хрещення Ісуса Христа; і, по-друге, те, що відбувається з нами в момент хрещення, як змінюється наш статус з творіння Божого на дитя Боже і джерело нашої ідентичності (самовизначення) в Ньому. 

 

У самому акті хрещення Господнього ми спостерігаємо Триєдиного Бога. У цьому акті Його видно й чути. Ми бачимо готовність Ісуса в Його рішучому «виході з води» до здійснення місії, на яку Він посланий Богом Отцем, в прихильності небес до Його служіння у вигляді «неба розкритого», в помазання Духом Святим у вигляді «голуба, що сходив на Нього». Ми чуємо Бога Отця в голосі, що промовляв з неба: «Ти Син Мій Улюблений», в місії Якого здійснюється блага воля Небесного Отця (Мк. 1: 9-11).

 

Це Божественний голос, що благословляє, що стверджує і виражає віру Небесного Отця в Сина Свого улюбленого. Саме цей голос допомагає Ісусу подолати спокуси і встояти в пустелі, коли це твердження буде поставлене під сумнів, і здійснити Своє земне служіння гідно. І перед хресною дорогою Йому знадобиться почути цей голос, що утверджує й вірить в Нього, ще раз горі Преображення (див. Мк. 9: 7). Те ж саме відбувається і з нами в момент нашого хрещення. Завдяки дії Духа Святого ми приходимо до пізнання Бога як нашого Небесного Отця через сповідування Христа як нашого Спасителя і Господа.

 

Тому хрещення - це не кінець духовного шляху, а його початок. Початок, в якому ми переживаємо прихильність небес до нас, і момент, коли ми чуємо голос, який промовляє до нас: «Ти син / дочка улюблений (-а)». Як ми бачили, Ісусу довелося цей голос чути не тільки в момент хрещення, а й в момент приготування до хресних страждань. На нашому життєвому шляху, в світі багатоголосся, коли ми чуємо найрізноманітніші голоси на свою адресу, дуже важливо час від часу нагадувати собі, особливо в моменти кризи самовизначення, що, незважаючи ні на що, ми продовжуємо залишатися «улюбленими дітьми Бога». Але як часто нам потрібно чути цей голос? 

 

Нам особливо важливо цей голос чути чітко та знову в певні моменти. 

 

- Коли ми робимо те, що повинні робити, не так, як хотілося б, або, через різні причини, взагалі цього не робимо. Тоді цей голос («Ти син / дочка улюблений (-а)») допоможе нам подолати чималі потрясіння. Або, коли ми досягаємо успіху в тому, що робимо, і в нас виходить дуже добре, він повинен нагадувати нам, для Кого і заради чого ми це робимо. 

 

- Коли про нас говорять не те, ким ми є насправді, або звинувачують в тому, чого ми не робили, не говорили і навіть не думали. У такі моменти голос, що нагадує нам про те, хто ми є насправді в очах Бога, допоможе нам подолати сумніви про самих себе, озвучені голосами інших. Цей голос не менш важливо чути і тоді, коли про нас будуть думати добре, може, іноді занадто або незаслужено добре, говорити про нас улесливо. Тоді він покликаний упокорити нас, протверезити від ілюзій, які з незрозумілих причин створюються голосами навколо нас. 

 

- Коли нас будуть порівнювати з іншими або ж ми самі себе будемо порівнювати з іншими і у нас виявиться чогось менше, ніж у них, то цей голос допоможе долати сумніви і внутрішні терзання. А якщо у нас буде більше, ніж в інших, він допоможе нам зрозуміти, що наше життя залежить не тільки від того, скільки у нас є, а ще й від того, хто ми є. Цей голос нагадає нам про справжнє Джерело всіх наших благ і про те, що ми не власники цих благ, а всього лише розпорядники, яким вони довірені на час для мудрого розпорядження ними. 

 

- Коли ми опинимося в стані пригніченості, коли навіть складно почути Духа Божого, що нагадує нам про це, чути цей голос особливо важливо.

 

І важливо, щоб поруч з нами виявився той, хто зможе нам про це нагадати: 

 

«Можливо, одного разу прийде час, коли ти будеш глибоко пригнічений усвідомленням своїх помилок, своєї гріховності... Нагадай собі тоді слова цієї пісні, що ти син \ дочка улюблений (-а) Бога і що для Бога ти становиш все... А може бути й таке, що ти відійдеш від Церкви, бо Бог видасться тобі далеким і байдужим і ти перестанеш відчувати Його близькість і любов.. Тоді нехай хтось тобі проспіває цю пісню знову: для Бога ти становиш все»(С. Хауервас, Листи хрещеникові, с. Х). 

 

Віра в те, що Бог Отець у Сині Своєму Ісусі Христі явив нам велику істину про те, що Він вірить в нас і Духом Святим нагадує нам про це, особливо в моменти кризи і розчарування, і є одним з ключових богословських смислів свята Хрещення Господня.

 

Завідувач кафедрою богослов'я УЕТС, керівник магістерської програми «Трансформуюче лідерство» Федір Федорович Райчинець