Ексклюзивне інтерв’ю з австралійськими місіонерами, викладачами УЄТС Руді Реп і Джаннет Реп

 

— Доброго дня! Розкажіть, будь ласка, трохи про своє життя та служіння.

 

Руді:

— Ми із Джаннет відвідуємо церкву в Австралії, звичайні собі, пересічні християни. Але був час, коли ми не розуміли сили Святого Духа. Однак у 93-му році сталося так, що Джаннет отримала цілковите зцілення від тяжкого артриту, на який хворіла 20 років. І це повністю змінило наше життя. Ми почали служити Богові по-новому. Із часом ми вирушили на місію, спочатку в Індію, а потім в Росію. Точніше, почали ми з Росії, а тепер служимо в 7 країнах колишнього Радянського Союзу. Йдеться про розвиток душепіклування в біблійних школах та семінаріях.

 

У 2003 році ми познайомилися в Австралії з Анатолієм Глуховським, який був тоді ректором УЄТС. І він запросив нас викладати в ній. Відтоді ми приїздимо щороку. Ми розробили спеціальний курс, який викладаємо першокурсникам. Семінарія стала для нас родиною. Випускників УЄТС, з якими подружилися в семінарії, ми зустрічаємо тепер в різних куточках світу.

 

Джаннет:

— Наш курс називається «Пошук життя». Його розробив старший пастор нашої церкви в Австралії. Основна думка, закладена в цей курс, що життя може бути кращим, ніж є. Ми звертаємо увагу на певні біблійні історії, які проливають світло на природу людини. Ми говоримо про викуплення, виправдання тощо, щоб зазирнути в людські серця та принести їм зцілення. Зазвичай ми маємо справу із почуттями сорому й провини, із залежністю тощо.

 

2.jpg

 

Руді:

— Я б назвав цей курс підґрунтям християнського життя – за його допомогою можна зрозуміти Ким є Бог, яким Він задумав цей світ, ким є кожен із нас у цьому світі, що сталося з нами, людьми, внаслідок гріхопадіння.

 

Я не хотів би застосовувати у зв’язку з нашим курсом слово «психологія». До цього слова не надто добре ставлення серед християн на пострадянському просторі. Щойно починаєш говорити про емоції, як люди миттєво закриваються. Але ми стверджуємо, що людину створено за образом Божим і що в Бога є емоції. Найкоротший вірш Біблії: «І закапали сльози Ісусові...» (Ін. 11:35). Якщо Ісус плакав, якщо в Нього були емоції, якщо в Бога Отця були емоції, то, звісно, що й ми не можемо не мати емоцій. Але емоції бувають різні. Бувають добрі, а бувають не надто. У 61 розділі Ісаї (1-7) зазначається, що ми можемо отримати зцілення нашої емоційної сфери. І, якщо так написано, якщо це реально, ми маємо навчати людей, як це зцілення отримати.

 

Коли я, будучи молодим християнином, пройшов цей курс, він допоміг мені. З 98-го року ми потроху почали викладати його в Росії. Він тоді був погано перекладений. Але в 2006 році пастор Маєр повністю переробив цей курс. І тепер він має той вигляд, в якому ми його викладаємо студентам УЄТС. Тут, в УЄТС, був зроблений і якісний переклад «Пошуку життя» російською.

 

 

IMG_9091.jpg

 

 

— Чи, відчувши на собі дію Святого Духа, ви залишилися в тій самій церкві, а чи вам довелося її поміняти?

 

Руді:

 

— Ми дуже хотіли залишитися у тій своїй церкві. Але нам заборонили там навіть згадувати про чудо, яке сталося в нашому житті. Ми не могли мовчати про це, тому нам довелося перейти до іншої громади, в якій перебуваємо вже понад 26 років.

 

— Що Ви порадили б студентам, які стикаються з подібними обставинами? Як їм поводитися в таких ось конфліктних ситуаціях? Чи залишатися у своїй церкві й терпіти, а чи шукати нової?

 

Руді:

— Я думаю, що у випадках, схожих на наш, коли вам не дозволяють говорити про те, що Бог зробив у вашому житті, можливо, варто змінити церкву. Цікаво, що за той час, поки нас не було в нашій колишній церкві, там теж багато змінилося. І той чоловік, що колись забороняв нам говорити про чудо Боже, перейшов тепер до церкви, куди ходимо ми, тому що Дух Святий торкнувся його дружини так само, як колись моєї.

 

IMG_9093.jpg

 

Джаннет:

— Але дуже важливо, щоб люди залишали колишню церкву правильно. Наскільки це можливо, потрібно шукати збереження стосунків, старатися не носити в серці образу, не жити з розбитим серцем. Коли ми залишали церкву, ми за все подякували, зокрема за 12 чудових років там.

 

— Чому взагалі виникла необхідність у програмі «Пошук життя»? Невже недостатньо Біблії?

 

Руді:

— А чому взагалі виникає потреба в богословській освіті? Біблії достатньо. Але часто Біблію неправильно розуміють. Чому стільки деномінацій? Тому що витлумачення, розуміння, сприйняття Біблії відрізняється. Проте лише одна є наречена у Христа. Тому нам треба якось шукати єдності, принаймні, щоб основоположні принципи віри були єдині.

У минулому році ректор УЄТС Іван Іванович Русин запросив нас із Джаннет після закінчення курсу на обід і сказав під час нього: «На вашому курсі сталося чудо. Серед ваших студентів був один православний і один баптист. І обидва сказали, що курс був гарним». Якщо ви знаєте, про що йдеться, то погодитеся, що це справді було чудо. Однією з цілей курсу «Пошук життя» якраз і є відновлення єдності між християнами.

 

IMG_9098.jpg

 

— Але ж Ви були в консервативній церкві, та, прийнявши Святого Духа, вимушені були піти звідти. Саме так і утворюються деномінації та конфесії. Як можна зрозуміти, що ти несеш істинне вчення, здатне об’єднати?

 

Руді:

— Завдяки водінню Святого Духа. Але, звісно, різні люди в різний спосіб сприймають це водіння. Дуже часто це процес. Одним із принципів, який ми викладаємо на нашому курсі, є те, що людина повинна не втрачати здатність навчатися. Ніхто не володіє повнотою істини. Проте істина є поміж нами всіма. І, якщо ми зберігаємо здатність навчатися нового, у нас з’являється можливість пізнавати істину, якої ми раніше не пізнавали.

Я це відчув на собі. Я вийшов з дуже обмеженого середовища, де казали, що має бути тільки так, а не інакше. Але, коли Дух Святий торкнувся мене, я побачив свободу, побачив набагато ширший світ, якого не бачив раніше. Я пішов навчатися до біблійного коледжу, і мені здалося, що викладач герменевтики знову намагається обмежити моє мислення якимись рамками. Десь із півроку я змагався з ним. Але потім мене запросили проповідувати в одну церкву. І я став використовувати ті інструменти, які викладач герменевтики нам давав. Я зрозумів, що даремно пручався. І в цьому розумінні виявилася моя здатність навчатися нового. Бути здатним навчатися, прислухатися до думок інших людей. Я кажу своїм студентам: «Якщо ви не погоджуєтеся з тим, що ми викладаємо, це цілком нормально. Ми все одно можемо дружити. Але, будь ласка, послухайте мене і принаймні поміркуйте.

 

— Чи могли б Ви поділитися свідченнями про результати практикування «Пошуку життя»?

 

Руді:

— Нещодавно ми були в Ізраїлі. Зустріли там пастора, який 10 років тому проходив наш курс. Потім тут, у Києві, проповідували в церкві, де теж пастори були нашими студентами. Всі вони ділилися з нами, як їм допомогла ця програма і в особистому розвитку, і в розвитку свого служіння. Іноді на початку викладання нами курсу, деякі студенти опираються, можливо, дещо не сприймають, але зазвичай що далі ми просуваємося, то більше люди змінюють свою думку. Якось у групі в нас було чотири пастори з одного міста. Ніхто з них не хотів сприймати те, що ми говорили. З понеділка до четверга вони ще слухали, слухали, а вже в п’ятницю запросили нас до своєї церкви провести семінар.

 

IMG_9163.jpg

 

Джаннет:

— Була в нас одна жінка зі складною долею. Пастори її церкви не знали, що з нею робити, впродовж багатьох років не могли їй допомогти. Перші три дні на нашому курсі вона мовчала. А на четвертий розкрилася й почала говорити на жіночій групі, яка працює в рамках програми. Там ми створюємо умови конфіденційності й безпеки, щоб люди почувалися вільно й могли розповісти свою історію. І ось ця жінка стала ділитися своєю. Дух Святий почав працювати в її серці. А інші жінки почали молитися за неї. І вона буквально фізично змінилася на наших очах. В неділю вона повернулася до церкви, в яку ходила 10 років і навіть була там лідером. І люди там не впізнали її, думали, що це якась незнайомка зайшла до них. Настільки глибокими були перетворення в її житті.

 

Руді:

— Виходить, що емоційне зцілення впливає навіть на зовнішній вигляд. Звісно, цей випадок екстраординарний, але таке теж буває. Ми часто порівнюємо своє служіння в Індії та в країнах пострадянського простору. В Індії чудеса зцілення відбуваються у фізичній сфері. А тут помазання на відновлення стосунків.

 

— Окрім емоційних деструкцій та руйнації стосунків які Ви ще бачите проблеми в країнах пострадянського простору, зокрема в Україні?

 

Руді:

— Існує величезна відмінність між різними країнами, які входили колись до складу Радянського Союзу. Духовна атмосфера в Україні кардинально відрізняється від духовної атмосфери, скажімо, в Росії. Коли в Росії ми казали людям, що життя може стати кращим, багато хто з них не вірив у це. В Україні, коли ми казали таке, люди просили нас навчити їх, як зробити життя кращим. В Україні менше людей із фаталістичним мисленням, ніж у Росії.

 

Джаннет:

— Звісно, є ще проблеми з алко- й наркозалежністю, зі збереженням шлюбу й, відповідно, з наслідками всього цього. Тому моє найбільше сподівання на відновлення родин. І, якщо говорити про наших студентів, то ми не один раз були свідками того, як це відбувається.

 

Руді:

— Ну і ще є одна проблемка. Багато християн тут сприймають Бога радше як Суддю, а не як люблячого Батька. Я розумію напругу, яка при цьому виникає. Тому що я сам перші 30 років свого життя був фарисеєм. Біблія для мене була кодексом правил про те, що можна й що не можна робити. У мене було відчуття, що я маю задовольнити суддю, щоб він не розгнівався. А потім Бог прийшов в нашу родину з чудом зцілення, з оновленням стосунків, і це допомогло мені подивитися на Нього по-новому. Дух торкнувся мого серця, і я зрозумів, що моє уявлення про Бога-Суддю цілком хибне. Я відкрив для себе люблячого Батька. І ось частково ми намагаємося робити це на курсі «Пошук життя».

 

— Що Ви хотіли б побажати нашим студентам і випускникам?

 

Руді:

— Я побажав би їм усвідомити ось це помазання, помазання на цій країні, зокрема й у сфері відновлення стосунків. Коли вони відчують зцілення у власному серці, то зможуть іншим приносити зцілення, ділитися ним. Коли студенти стануть лідерами чи через тих, хто вже лідер, це зцілення може переходити на всю громаду. Найбільше я хотів би, щоб в душепіклуванні більше не було потреби. Щоб люди просто припинили ранити одне одного. Тоді служіння зцілення стане непотрібним.

 

Джаннет:

— Я приєднуюся до цих побажань.

logo_footer

Українська євангельська теологічна семінарія

Наша адреса:

Вул. Квітки Цісик, 57 (11 лінія)

Пуща-Водиця, м. Київ. Тел.: 0-800-508-812

Поштова адреса:

А/с 8, м. Київ, 04075