Вітаємоувійдіть в кабінет
 

З проповіді Бенджаміна Моррісона, пастора "Церкви Голгофи" (м. Світловодськ), координатора служіння City to City, на служінні в УЄТС

 

Пропоную сьогодні зупинитися на Євангелії. Можливо, дехто з вас подумає: «Ну, я вже не перший день віруючий, в принципі добре знаю Євангеліє. Невже цей проповідник не розуміє, що в семінарії варто говорити про більш складні, більш абстрактні речі, просуватися далі від Євангелія?» Хочу вас запевнити, що, якщо ваша реакція така, - ви не розумієте Євангелія. Ми не можемо просуватися від Євангелія. Якщо ми чинимо так – ми просуваємося не в той бік.

 

Ось що ми читаємо в Посланні до Римлян:

 

«Отже, щодо мене, я готовий і вам, хто знаходиться в Римі, звіщати Євангелію. Бо я не соромлюсь Євангелії, бо ж вона сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім гелленові. Правда бо Божа з'являється в ній з віри в віру, як написано: А праведний житиме вірою» (Рим. 1:15-17).

 

Що ж таке Євангеліє? Ми знаємо, що в перекладі це Добра Звістка. І ми звикли думати про це слово в чисто християнському аспекті. Але ми повинні зрозуміти, що Павло не таке поняття вкладав у це слово. В принципі, в римській імперії слово «євангеліє» використовувалося досить широко й означало просто (не лише у християнському контексті) звіщання якоїсь радісної новини, яка змінює життя, впливає на всі його сфери. Наприклад, є давньоримський напис, який говорить про євангеліє цезаря Августа. Чи такою вже доброю звісткою був прихід до влади імператора Августа, це ще питання. Але це, безперечно, мало вплив на всі сфери життя, на кожного громадянина Римської імперії.

 

Отже слово «євангеліє» означає, по-перше, що це нова подія, яка відбулася; по-друге, що це радісна новина; по-третє, що ця новина змінює життя. Тому, коли апостол Павло несе Добру Звістку, він каже, що це вже звершений факт, це прекрасно і це міняє все. Для нас дуже важливо зрозуміти: Євангеліє означає, що все уже зроблено, чи, як Ісус сказав на хресті: «Звершилось!».

 

Євангеліє – це не поради, не інструкції для нас, не моральний кодекс, не філософія й не етика. Євангеліє - не про те, що ми з вами маємо робити, а про те, що Бог уже зробив для нас в Ісусі Христі. Чому доводиться підкреслювати цей момент? Тому що багато хто з християн уявляє собі Євангеліє не так. До одного з членів нашої церкви якось підійшли вуличні євангелізатори з іншої церкви. Їхньою «проповіддю» Євангелія був заклик про необхідність ходити до церкви, давати десятину й т. і. Та яке ж це Євангеліє?! Це не Євангеліє – це інструкція. Насправді, якщо запитати пересічну невіруючу людину, як вона думає, у що вірять християни, найпевніше, вона відповість, що християни вірять в необхідність дотримуватися заповідей задля того, щоб потрапити в Рай, і Ісус – головний приклад того, як їх дотримуватися.

 

Ні! Це не Євангеліє! Добра Звістка аж ніяк не полягає в тому, що ми повинні робити. Вона полягає в тому, що вже було зроблено! Найсумніше те, що невіруючі люди мають неправильне уявлення про сутність християнської віри тому, що ми часто маємо неправильну віру. Коли ми описуємо, у що віримо, на жаль, цей опис часто буває неправильний. Але Добра Звістка – це новина про справу, яка вже звершилася. Ми не можемо нічого до цього ні додати, ні відняти. І до того ж, це радісна новина. Так у чому ж вона полягає?

 

1071.jpg

 

Добра Звістка, Євангеліє, полягає в тому, що через віру, без будь-яких справ з нашого боку, ми можемо стати учасниками спасіння. Ми можемо прийняти праведність від Бога – як дар, тобто задарма. В Першому посланні до Коринтян апостол Павло нагадав коринтянам, що таке Євангеліє, підкреслюючи, що Христос помер за наші гріхи – замість нас. Великий реформатор Мартін Лютер, говорячи, що таке Євангеліє, підсумував це двома словами: «Євангеліє – це Велика Заміна».

 

Імператор Август, євангеліє про сходження на престол якого було викарбувано на стіні, не приніс обіцяного миру, і його спосіб нести мир полягав у тому, щоб знищувати своїх ворогів. Тимчасом Ісус, істинний Цар, перемагав миром і приніс його тим, що віддав своє життя за людей, замість нас. Краса Євангелія полягає саме в цій Великій Заміні. Ми не повинні думати, що Євангеліє означає, що ми маємо покаятися, Бог нас пробачить завдяки Ісусу, і далі вже все залежатиме від нас. Ми не повинні думати: «Тепер треба старатися: крок ліворуч, крок праворуч – розстріл. Якщо ми будемо йти неправильно, Бог викине нас на смітник…»

 

1072.jpg

 

Друзі, ми маємо зрозуміти, що Євангеліє – це не просто другий шанс (тут ми маємо взагалі задатися питанням: для чого другий шанс – для того, щоб знову згрішити, для того, щоб знову зробити щось не те?) Зрозумійте, що, якщо Євангеліє – це лише другий шанс, то це не добра новина, це відкладена погана новина. Тому що рано чи пізно ви помилитеся, ви зробите якийсь неправильний крок, скоїте якийсь гріх. Євангеліє – це не новий шанс, це нова праведність. Це нове джерело спасіння, не від нас самих. Це Велика Заміна. Все, що ми заслужили, Христос взяв на Себе. Він відповів за весь наш непослух, за всю нашу гординю, за нашу дурість. Він помінявся з нами місцями, щоб ми могли задарма, просто по вірі в Нього, прийняти все те благословіння, все прийняття й честь, які Він заслужив.

 

Уявіть собі, що Бог дивиться на вас. Як ви думаєте, який вираз обличчя в Нього? Можливо, ви уявляєте собі розчарування, можливо навіть, гнів, чи принаймні невелике роздратування на нас. Ну ми ж бо знаємо, що постійно щось робимо не так. А можливо, все набагато гірше – можливо, ви вважаєте, що Він дивиться на вас із радістю, бо ви такі вірні та хороші. Ні. Я наведу вам трохи кумедну аналогію. Ніхто з вас не знає, що я їв на сніданок, хоча іще ранок і сніданок досі в мені. Але ви бачите не мій шлунок, а мене. Не те, що Ісус з’їв нас на сніданок. Але Святе Письмо каже, що ми в Ньому. Ми у Христі. І коли Бог дивиться на нас, Він не бачить нас – Він бачить Ісуса. Він бачить всю красу, всю праведність, всю слухняність Свого улюбленого Сина. І Він радіє, Він захоплюється. Тому в Нього усмішка на обличчі.

 

1075.jpg

 

Ви запитаєте: як може бути, щоб Бог дивився на нас і усміхався? Адже ми самі собі не усміхаємося, ми часто самі собі не раді. Я відповім: одного разу, дві тисячі років тому Бог подивився на розіп’ятого Ісуса й побачив у Ньому нас. Знову ж таки, побачив усю нашу неслухняність, весь наш гріх, щоб тепер бачити нас у воскреслому Ісусі й радіти. Чи вірите ви в це? Це Добра Звістка, радісна звістка і це змінює все.