Третя із серії розмов із місіонерами, викладачами богослов’я та місіології, багаторічними партнерами УЄТС подружжям Норманом і Розлін Брадшоу

 

Чи потрібна богословська освіта? Я думаю, все залежить від церкви. Якщо в церкві є хтось із учительським даром, не обов’язково пастор, то для більшості членів церкви цього вчителя може бути достатньо. Але, як на мене, таких людей у Церкві не дуже багато, і вони не завжди ідеальні. Ось тому й потрібні семінарії.

 

Однак, коли семінарія допомагає Церкві у плані учнівства, вона має бути дуже обережна в своїх діях. Тому що зазвичай богослов’я – це досить академічна справа. І потрібен особливий хист, щоб взяти з такого інтелектуального заняття щось, що сприймуть церкви для свого практичного життя. До академічного навчання треба звикнути, набути певного вміння засвоювати знання. Скажімо, світська освіта відбувається поступово, стадія за стадією, під час яких людина набуває здатності до навчання. До вищої освіти в багатьох людей так і не доходить. І вони не мають необхідних навичок для академічної роботи. Тож, коли семінарія прагне принести щось у церкву, вона має враховувати, що більшість людей просто не здатна сприйняти програму в чистому академічному вигляді.

 

Семінарії мають адаптувати програми для кращого сприйняття й користі церков. Наприклад, в семінарії Асамблеї Божих в Австралії, де я періодично викладаю, є й бакалаврат, і магістратура, й докторантура. Але також розроблено матеріали, за допомогою яких в сотнях церков викладачі семінарії готують людей, котрі потім навчатимуть членів своїх громад. Тобто, фактично церква сама себе навчає. А матеріали й підготовку дає семінарія. І церкви навіть платять за ці матеріали семінарії, що дає їй можливість існувати.

 

норман_тізер_3.jpg

 

Я вірю, що завдання семінарій – готувати не тільки пасторів, а й тих, хто займатиме лідерську позицію і у своїй церкві, і в різних церковних рухах. Тому що Церква потребує людей, досвід і бачення яких ширші за одну помісну церкву. Особливо зараз, в період глобалізації, коли треба вміти працювати не тільки з місцевим населенням, а й із людьми різних культур і з різних країн.

 

Можливо, дехто не погодиться зі мною, але я вірю, що семінарії мають також бути осередками, через які починаються нові церкви, що ще одна роль семінарій - допомагати місцевим церквам закладати нові церкви. Тобто, у вищого духовного навчального закладу є дві великі можливості. По-перше, це доступ до знань. По-друге, наявність молодих натхненних людей, яким потрібен досвід, як починати нові церкви. Якщо це поєднати у співпраці з помісними церквами, то у церков з’являються нові церкви, а в студентів досвід, який вони можуть отримати тільки на практиці.

 

Сподіваюся, нам вдалося привнести це бачення в УЄТС, коли ми служили тут. Тоді, наприкінці 90-х, семінарія була лише місцем, де отримували академічну освіту. А ми приїхали з досвідом, коли семінарія може мати докторантуру та водночас бути залученою в насадження нових церков. Таким чином, як семінарії потрібні церквам, так і церкви потрібні семінаріям. Тому що тільки у співпраці з церквами ми можемо виконати Велике Доручення Господа.

 

Ми раді чути, що зараз чимало людей, пов’язаних з УЄТС, насаджує нові церкви. Це особливо приємно, тому що на Заході є багато семінарій, які існують роками, але не мають церков, пов’язаних з ними. Можливо, їхні випускники й засновують нові церкви, але самі семінарії не співпрацюють з помісними церквами. Тим часом студентам потрібно мати практичний досвід, щоб стати ефективними служителями. Довіра, делегування й можливість служіння – те, що може підштовхнути молодих людей до пізнання свого покликання.

 

IMG_0507.jpg

 

Ми бачимо, що Бог робить через людей, з якими ми колись співпрацювали в УЄТС. Багато з тих, хто зараз працює в семінарії, були колись нашими студентами. Порівнюючи, якими вони були тоді та якими стали зараз, ми бачимо, що Бог благословив їх за їхню вірність. І зараз для них стало реальністю те, про що вони тоді навіть не мріяли. Бог відкрив їм багато можливостей, і вони роблять те, що ми не могли б зробити. Це природно. Особливо приємно бачити, що спрямованість семінарії на місію, на насадження нових церков не лише зберіглася, а й виросла.

 

Під час свого перебування в УЄТС ми прочитали студентам лекцію «Місія в мультирелігійному середовищі». Коли живеш у мультирелігійному суспільстві й хочеш займатися служінням, мусиш розуміти, що культура людей, а релігія є частиною культури людей, визначає межі їхнього світогляду. Християни дивляться на світ так, мусульмани - інакше, індуси – зовсім по-іншому. Культура настільки сформована й сильна, що ми просто не здатні дивитися на світ інакше, ніж ми звикли. Тож, якщо ми просто ділитимося Євангелієм зі своєї культурної перспективи, люди іншої культури просто не зрозуміють, що ми хочемо до них донести. Тобто, вони вкладуть у почуті слова свій культурний підтекст. Тому дуже важливо, коли ми служимо в мультирелігійному середовищі, мати відповідну освіту, яка допоможе нам подивитися на якусь культуру з перспективи цієї культури.

 

IMG_0449.jpg

 

Підлаштовуватися має той, хто йде з посланням, тобто місіонер. Ти маєш зрозуміти світогляд певної групи, щоб потім зрозумілою їй мовою пояснити Євангеліє. Скажімо, якщо ти хочеш проповідувати мусульманам, мусиш називати Бога Аллахом, тому що для них немає іншого імені. Але багато християн бояться назвати Бога Аллахом. І в цьому проблема. Скажімо, коли ми служили в Криму і роздавали брошури татарам, якщо там було написано «Бог», вони дивилися книжечку, загортали й віддавали її нам назад, вважаючи, що ми приїхали розповідати їм про «російського бога», не Того, Хто створив світ. Тому треба використовувати терміни, зрозумілі в певному культурному середовищі. Не кажу, що їхнє розуміння Аллаха правильне.

 

Але, насправді, проповідь Євангелія – це зміна розуміння, яке вже є в людей. Однак змінити культуру можна лише зсередини цієї культури. Якщо це вдасться тобі, вони зрозуміють Євангеліє не по-своєму, а так, як ти хочеш. Тож без відповідної освіти, без знань не обійтися.

 

logo_footer

Українська євангельська теологічна семінарія

Наша адреса:

Вул. Квітки Цісик, 57 (11 лінія)

Пуща-Водиця, м. Київ. Тел.: 0-800-508-812

Поштова адреса:

А/с 8, м. Київ, 04075