Минулої п’ятниці студенти магістратури “Місія в сучасному місті” в контексті предмету “Урбаністика: вчення про людину та суспільство в умовах міста" мали молитовну прогулянку центральними вулицями Києва. Прогулянка є практичною частиною предмета і має на меті мотивувати людей до вивчення свого міста заради служіння і любові до нього. Це час прогулянки наодинці, коли студентам потрібно було відповісти на деякі питання і робити фото, які б були потім ілюстраціями для їх відповідей.

 

Ось на які питання студенти шукали відповіді. Що Бог сьогодні робить в місті, щоб розповсюджувати Своє Царство? Чи можна споглядати місто і бачити через це Божу велич і роботу? Які потреби людей цього міста? Про що ви відчували побудження молитись під час прогулянки? Які ключові “символи”, “особливі місця” цього міста ви бачили та на які сфери життя вони найбільше впливають?

 

Вероніка Погрібна

“... В моєму житті практика молитовної прогулянки була вперше. Досвід споглядання міста дозволив мені побачити те, чого раніше в поспіху не помічала, не звертала уваги, чому не надавала значення. А все, насправді лежить майже на поверхні, тільки варто докласти невеликих зусиль, щоб розгледіти.

 

За короткий час прогулянки місто постало переді мною місцем талановитих, відкритих людей, які готові діяти, але позбавлені ґрунту під ногами. Вони не мають основи на яку можна спертись.

 

Коли я йшла і питала Бога про те, що робити та чи є хтось, хто допоможе їм, то просто побачила своє відображення у вітрині. І це дало мені розуміння, що коли починаєш молитися за життя людей навколо, Бог бачить нас частиною виконання Його місії.
Хочу частіше дозволяти собі таким чином зупинятись і аналізувати. В такі моменти як ніколи чітко чую і відчуваю, що Бог хоче бачити від мене...”

 

колаж_вулиця.jpg



Юрій Ганніч

"... Не очікував, що проста молитовна прогулянка може так вразити. Це було нескладно — потрібно було, гуляючи центром Києва молитись і звертати увагу на те чим живе це місто і якими символами представлене це життя.

Мабуть, найголовніше, що дає ця практика — це фокус на житті людей, яким ми служимо. А коли ми більше думаємо і молимось за людей, то починаємо і більше їх любити. В самому кінці прогулянки несподівано для себе я буквально прийшов до хреста, до невеликого хреста, про який я нічого не знав і не знав, що він знаходиться там в центрі міста...“

 

CAC1D9E5-96F3-4450-B3CB-89E4D4456C96_1.jpg