Останній Вихід.Безвихідь… Бувають ситуації, коли немає виходу, коли ми опиняємось у глухому куті і не можемо нічого зробити. Однак навіть в таких ситуаціях життя продовжується, хоч, можливо, не так, як нам би цього хотілося.

 

Проте існує безвихідь, із якого нема вороття і продовження. Це – смерть. Вона руйнує всі плани, знищує надії і сподівання, безжалісно вгашає вогник життя. Еклезіаст із сумом констатує про померлих: «…і їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже, і нема вже їм частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється!» (Екл. 9:6).


Смерть – це вигнання, із якого ми не можемо нікого повернути: «…жодна людина не викупить брата… щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу!» (Пс. 49:8,10). Ми не можемо… Але не Бог!


У Старому Завіті ми бачимо сподівання й очікування народу Божого на особливе визволення: «З рук шеолу Я викуплю їх, від смерти їх вибавлю. Де, смерте, жало твоє? Де, шеоле, твоя перемога?» (Ос. 13:14). У світ болі, страждань, гріха й смерті приходить Той, Хто був Світло та Життя істинне – Син Божий. Убитий руками беззаконників, Він  опиняється в страшній і безжалісній темряві смерті, шеолі, із якого не було виходу. Але, як сказав християнський письменник ІІ ст. Мелітон Сардійський, «коли Спаситель закрив Свої очі на хресті, в шеолі засяяло світло». Темрява не могла поглинути його (Ів. 1:5), пута смерті не могли тримати його (Дії 2:24), тління не змогло проникнути в Нього (Дії 2:27).


Життя незнищенне пробиває пролом в шеолі, царстві смерті. Там, де не було виходу, з’являються двері. «Я – двері, – каже Христос, – був Я мертвий, а ось Я Живий на вічні віки. І маю ключі Я від смерти й від аду» (Об. 1:18). Тепер влада над смертю в руках Христа.


Померши і воскреснувши з мертвих, Він стає Виходом з найстрашнішої безвиході. Це є той Великий Вихід, який обіцяв Бог через пророків у Старому Завіті.
Тому пам’ятай, як би не було важко, яким би глухим не був кут, це не остання крапка! Завжди є Останній Вихід, який ніхто вже не зачинить.
Смерть переможена, хоч до Загального Воскресіння вона ще тимчасово має владу над людьми.

 

Але ті, хто з Христом і в Христі, «в Ньому» мають воскресіння і життя, яке одного дня стане явним і реальним. Тому «ворота адові» уже ніколи остаточно не здолають Церкву (Мт.16:18) – тих, хто Христові!


Тримайся Христа всім своїм серцем, бо в Ньому відкуплення, прощення провин, воскресіння й життя вічне!


Христос воскрес! І ми воскреснемо в Ньому!


Петро Ковалів, магістр християнських наук, керівник програми «Прикладне богослов’я» заочної форми навчання