У день, коли в нашій державі святкують День Конституції, хотілося б, з одного боку, згадати, що таке конституція, а з іншого – нагадати собі про три основоположні принципи Конституції України щодо головної ролі держави, найвищої її цінності, суверенного носія влади та щодо загального джерела всіх державних законів.


Спроби дати визначення поняттю конституції можна звести до двох основних напрямів: юридично-правового та соціально-політичного. У першому розумінні конституція – верховний правовий акт (див. ст. 😎, який встановлює загальні положення й форми устрою держави, визначає організацію державної влади (див. розділи IV, V, VI, VIII), її прав та уповноважень, а також політичну, правову, економічну системи держави; у другому ж визначенні конституція являє собою своєрідний суспільний договір, що відображає наші спільні очікування, наші мрії про себе як суспільство, народ та державу.


У ролі суспільного договору конституція здебільшого регулює взаємини між людиною та суспільством, з одного боку, та між державою і людиною – з іншого, визначаючи основні обов’язки та права громадян, тобто громадянські свободи.


Конституція виступає основоположним документом для будь-якої демократичної держави, тому її визначення та закони відповідають міжнародним стандартам основних прав і свобод громадян та системі стримувань і противаг, яка запобігає верховенству однієї гілки влади над іншою або ж вивищенню позиції держави над суспільством чи людиною.


Три основоположні принципи Конституції України, про які варто регулярно нагадувати собі, стосуються головної ролі держави, її найвищої цінності, суверенного носія влади, верховенства права та рівності всіх перед законом, що закріплено в її загальних положеннях.


Відповідно до Конституції України держава існує для людини, а не людина заради держави. Саме людина є носієм образу та подоби Божої, а не держава. Інакше кажучи, держава має певні зобов’язання перед людиною, громадянином, натомість сама людина перед державою має права й свободи, які ця держава, зі свого боку, мусить гарантувати та захищати.


Стаття 3 Конституції України визначає цінність, права й свободи людини, а також основну роль і обов’язки держави: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.


Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави» (див. також ІІ розділ, статті 21–68). Цей основоположний принцип Конституції варто нагадувати собі й державі не лише в День Конституції, але щоразу, коли держава, щось плутаючи, вважає, що у нас, громадян, існують обов’язки перед нею, а в неї ж натомість лише права.


Щодо Конституції нам також потрібно пам’ятати, що відповідно до статті 5 «носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування».


Отже, не держава, представлена обраною владою, а саме народ як сукупність громадян виступає справжнім носієм і джерелом влади, яку він реалізує за допомогою тих, кому було делеговано певні повноваження шляхом виборів. Влада, що її мають представники державних органів, повинна спрямовуватися на служіння народові: на втілення тих обіцянок, через які народ обрав цих представників до органів влади, надавши їм повноваження реалізувати обіцяне в суспільстві.


Й останнє, про що варто регулярно нагадувати й собі, і законодавчій та виконавчій гілкам влади: усі закони держави й нормативно-правові акти мають виходити з основоположних положень конституції, а не порушувати чи протирічити їм. Згідно зі статтею 8 Конституції України «в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй».


Про це варто пам’ятати не лише у День Конституції, а щоразу, коли представники державної влади намагаються підлаштувати конституцію під свої інтереси, змінюючи устрій держави чи її основоположні принципи відповідно до політичної ситуації, замість того, щоб будувати та розвивати державу й взаємини всередині неї згідно з закладеними в ній принципами.


Повноваження, які мають представники влади власне й полягають у тому, щоб діяти відповідно до конституції, а не змінювати її залежно від того, яка політична ситуація наразі склалася. З названого принципу випливає ще один: рівність усіх перед законом. Відповідно до 24-ї статті Конституції України всі «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом».


Усі рівні в межах закону, і про це варто постійно нагадувати, особливо тим представникам влади, які поводяться так, начебто вони знаходяться «над» або «поза» законом. Саме на представниках влади лежить обов’язок не уникати чи ухилятися від виконання закону, але демонструвати приклад його дотримання, і в такий спосіб давати й моделювати взірець поведінки щодо виконання законів та основоположних принципів положень конституції для всього суспільства.


Федір Райчинець, аспірант Амстердамського вільного університету, Нідерланди, завідувач кафедри богослов'я УЄТС, керівник магістерської програми «Трансформуюче лідерство»