Триває набір на навчання. Дізнайтеся подробиці!

Ексклюзивне інтерв’ю настоятеля храму святого Миколи Чудотворця (м. Ірпінь) о. Андрія Клюшева після лекції «Пасха в православній традиції в контексті місії»

 

— Розкажіть, будь ласка, про себе.

— Я родом з Одеси. Після школи пішов до морського училища, потім в армію, а тоді вступив до Одеської духовної семінарії, по закінченні якої продовжив навчання в Київській духовній академії, що на території Києво-Печерської лаври. На останньому курсі написав і захистив кандидатську роботу на тему «Харизматичний рух у Римо-католицькій церкві», і мене залишили викладачем в академії на кафедрі історії західних конфесій.

 

Спочатку я викладав історію Римо-католицької церкви, а потім мене переключили на Протестантизм, який, насправді, не був мені добре знайомий. Мені довелося заглибитися у вивчення цієї сфери і, власне, звідти почався мій інтерес до Протестантизму. Мене не тільки в професійному плані, а просто зацікавило, чому такі люди як Лютер, Кальвін, король Генріх VIII відійшли від Риму. Я став читати більше, і деякі ідеї мені дуже сподобалися. Наприклад, ведення богослужіння рідною мовою. Свої думки я виклав у пояснювальній записці до свого курсу, і через рік був звільнений з академії. Не готове ще Православ’я приймати такі речі, але процес, хоч і повільно, все ж таки йде.

 

Після одинадцяти років у Київській духовній семінарії я продовжив викладання в Університеті податкової служби України в м. Ірпені. А сімнадцять років тому при університеті був збудований храм, який за православною традицією назвали на честь святого Миколи Чудотворця. І я став там настоятелем. Також я входжу до міжконфесійної ради м. Ірпеня.

— А коли Ви прийшли до віри? Що змусило Вас відмовитися від світської кар’єри та обрати навчання в семінарії?

— Я народився в 1970 році, у самий розпал атеїзму, коли складно було дізнатися щось про християнство, а тим більше знайти Біблію. Але в мене звідкілясь взялася тяга до Святого Письма. Я ходив у звичайну бібліотеку, в розділ атеїзму. У деяких книжках з атеїзму наводили уривки з Біблії з метою критики. Я брав ці книжки виключно заради біблійних текстів. А ще, мені здається, на мене подіяло те, що мама часто водила мене в планетарій, який розташовувався в будівлі колишнього монастирського храму святого Пантелеймона. Мене цікавила ця будівля, і ніякі зміни в ній не змогли заслонити від мене Бога. Коли підріс, почав слухати релігійні передачі «Голосу Америки», потім зловив хвилю «Радіо Ватикану», «Транссвітове радіо» з Монте-Карло, де якраз розповідали про Біблію.

 

У морському училищі я захопився рок-музикою. І мені чомусь найбільше подобалися групи, які мали в символіці чи назві релігійні елементи. Наприклад, однією з найулюбленіших моїх груп була Judas Priest. Мене це так цікавило чомусь. І коли пішов в армію, я молився там, хоча ще не був охрещений. Тепер я знаю, що все це була Божа благодать, поклик від Бога. Після армії я прийняв хрещення, і мій хрещений, який працював автомеханіком при монастирі, сказав, що, якщо надумаю вступати до семінарії, він складе мені протекцію. Я ще тоді мало що розумів, але моя мама ухопилася за цю думку і стала мене вмовляти отримати богословську освіту. Я дуже вдячний за це мамі та своєму хрещеному Миколі Івановичу.

Отець Андрій Клюшев, фото з Фейсбуку


— Ви сказали, що входите до міжконфесійної ради. Наскільки можливі співпраця, взаєморозуміння, обмін досвідом між різними конфесіями? Зокрема, як Вам вдається налагодити діалог в раді?

— Все залежить від конкретних людей. Я знаю, що подібна рада є і в Броварах. Там священик теж дуже налаштований на таку співпрацю. А є місця, де священики не хочуть співпрацювати з іншими конфесіями. Тим часом точками перетину можуть стати сфера освіти, спорт, культура та й, взагалі, багато що. Ми, наприклад, недавно виїздили з пасторами та їхніми родинами на шашлики заради ближчого знайомства. Запрошуємо в гості одне одного, ділимося інвентарем, ресурсами, разом проводимо лекторії. Разом фінансуємо білборди з цитатами з Біблії та газету «Мислитель», де друкуються автори з різних конфесій, а перед Великоднем всі конфесії розмістили в ній розклади своїх богослужінь. Проводимо спільні концерти, фінансуємо культурні заходи, наприклад, на цей понеділок запросили й оплатили транспорт оркестру Київської консерваторії під керівництвом Ігоря Андрієвського, який гратиме твори Вівальді. Ось така співпраця. А чому ні? Тут нема богослов’я, але є спільні дії на благо громади.

— Як Ви вважаєте, чи потрібна богословська освіта людям, не причетним безпосередньо до пастирського служіння?

— Я вважаю, що богословська освіта обов’язково має бути у всіх. Що більше освічених людей, то менше різних крайнощів. Люди мають знати, що Церква розуміє під тим чи іншим догматом, вченням чи навіть традицією. У людей, які мають богословські знання, зменшується рівень агресії до інакодумців, тобто освіта — це теж шлях назустріч одне одному.

Інтерв'ю отця Андрія записано прес-центром УЄТС 14 квітня 2017 року.

logo_footer

Українська євангельська теологічна семінарія

Наша адреса:

Вул. Квітки Цісик, 57 (11 лінія)

Пуща-Водиця, м. Київ. Тел.: 0-800-508-812

Поштова адреса:

А/с 8, м. Київ, 04075