Триває набір на навчання. Дізнайтеся подробиці!

Ексклюзивне інтерв’ю докторанта Карлова університету (Прага), пастора, автора монографії "Четверте Евангеліє та його палестинський контекст" Олександра Тарасенка

 

—·· Розкажіть трохи про Ваше християнське життя й досвід служіння.

 

—·· Я прийняв хрещення в 1991 році і відтоді постійно перебуваю в лоні Церкви. З першого ж дня активно брав участь у служінні, щоправда не стільки в місіонерському, скільки в будівельному. Я завжди прагнув знань і публікувався. Але так сталося, що увірував і хрестився у відділених баптистів, тому засунув свою друкарську машинку під ліжко в будиночку, де ми збиралися, і сказав, що більше нічого не писатиму. Проте жага знань взяла своє. Був спекотний липневий день, я служив, працюючи лопатою, — земляні роботи найтяжчі. І тут сестра з іншої церкви принесла мені журнал «Християнське слово», де було написано, що мені присвоїли третю премію за мої оповідання. Щось в мені зламалося, і я поїхав на навчання. І відтоді, з 94-го року, я весь час навчаюся. Зараз закінчую докторантуру.

 

—·· А яка тема Вашої докторської роботи?

 

—·· Я досліджую Послання Якова. Взагалі, я займаюся найбільш єврейськими текстами Нового Заповіту: Євангелієм від Івана та Посланням Якова. По Івану в мене вже є публікація, то зараз я взявся до Якова.

 

—·· Розкажіть більше про курс, який Ви викладаєте в УЄТС.

 

—·· Я викладаю Євангеліє від Івана на рівні бакалаврату і намагаюся занурити студентів у життя євреїв, які прочитали це Євангеліє, щоб вони уявили, як ті сприйняли текст. Тому ми вивчаємо єврейську культуру, поглиблено вивчаємо текст Євангелія від Івана. І ми бачимо, наскільки важливою ця книга була для ранньої Церкви.

 

—·· А чим саме вона була важлива?

 

—·· Ну про це добре Кальвін сказав. Повторюючи отців Церкви, зокрема Августина, він зазначив, що синоптики описують тіло Христа, а Іван — Його душу. (Августин казав, що синоптики описують Христа як Людину, а Іван — як втілений Логос.) Тільки в Івана написано, що «Ніхто Бога ніколи не бачив, Однороджений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був» (Ін.1:18).

 

—·· Наскільки знання, які Ви даєте, можуть знадобитися сучасним служителям?

 

—·· Чим глибше людина вивчає Біблію, тим ліпше вона використовує її як конституцію та як свій правовий статут. Тому що Біблія — це кодекси конституційного права (заповіді) і прецедентного права (як Бог працював з людьми). І ми, навіть не знаючи конституційного права, бачимо, як Бог вчиняв у певних випадках, і виробляємо свої правила.

 

—·· Як Ви вважаєте, наскільки потрібна теологічна освіта?

 

—·· Річ у тім, що ми 70 років жили за комуністичного режиму, який мав на меті заборонити церковну освіту, аби показати, що Церква — це зібрання темних бабусь, і так дискредитувати її. Коли пастор подавав уповноваженому у справах релігії списки тих, хто готувався до хрещення, то чиновник викреслював із нього всіх людей із вищою освітою. І зараз, коли ми отримали свободу, Церква за інерцією не хоче ставати розумним світлом. Парадокс: християни не хочуть отримувати теологічну освіту і водночас віддають своїх дітей навчатися престижних професій, які можуть дати їм добрий заробіток. Тобто для заробітку професіоналізм потрібен, а для церковного життя ні? Тим часом людина, яка хоче з кафедри переконати людей не прогинатися під цей світ, має дуже добре знати Біблію, розуміти, що в ній написано, вивчати не тільки саме Святе Письмо, а й літературу, написану навколо нього. Адже під час перекладу обиралося якесь одне значення багатозначних слів, і не завжди вдало. Наприклад, «Нехай станеться вам згідно з вашою вірою» (Мт. 9:29). «Віра» має три значення: «впевненість», «довіра» і «вірність». І насправді — не «згідно з вашою вірою», а «згідно з вашою вірністю». І це все мав би освічений пастор людям тлумачити. Завдання Церкви — освічувати своїх людей: передусім, для їхньої власної користі і, по-друге, з місіонерською метою. Щоб людина прийшла в церкву і побачила там не темряву, а світло знань — це в неділю. А потім ще є шість днів, щоб показати їй своє реальне життя, де не треба бути вченим, а треба бути миротворцем: гасити скандали, притягувати до себе людей. Я, наприклад, по буднях сиджу із чужими дітьми, поки батьки на роботі, ходжу в поліцію, щоб допомогти людям із пропискою, знаходжу для них роботу і житло. В принципі, це робота диякона, але ми починали баптистську церкву у Празі з нуля, тож я робив все. А от у неділю я в церкві говорю так, щоб люди, послухавши, почали думати. Тобто, робота пастора складається із двох частин: у неділю — це його знання, а всі решта днів — його характер.

 

—·· Що Ви хотіли б побажати нашим студентам?

 

—·· Коли я був студентом, мені багато людей жертвували невеликі кошти. Якось одна бабуся дала мені рівно стільки, скільки коштував мій квиток на поїзд. І це для мене був знак від Бога, що Він знає мої потреби. Уявляю собі, що, якщо мене захопить світ літератури і я піду з Церкви, плюнувши на темних бабусь, то коли прийду на Суд Божий, ці бабусі вийдуть як свідки Живого Ісуса і скажуть: «Ти ж пам’ятаєш, колись ми тобі останні свої гроші віддали. А ти все розтринькав». Тож, засновуючись на власному досвіді, я бажаю студентам, щоб вони навчалися й жили так, аби Бог і Його святі бабусі з церкви не пошкодували, що витрачали свої сили на цих студентів. Тобто, треба завжди працювати так, щоб твій наймач пишався тобою.

logo_footer

Українська євангельська теологічна семінарія

Наша адреса:

Вул. Квітки Цісик, 57 (11 лінія)

Пуща-Водиця, м. Київ. Тел.: 0-800-508-812

Поштова адреса:

А/с 8, м. Київ, 04075