Роздуми про Світлу Пасху

П'ятниця. Сонце затьмарилося, темрява стала по цілій землі. Здавалося, непроглядний морок огорнув увесь всесвіт. Христа розіп'ято, вбито… Природа лише відбила розпач, страшну жалобу, безмежне розчарування, цілковиту безнадію, що їх переживали учні Христа. Несправедливість, зло, беззаконня, темрява, схоже, повністю взяли гору. «А ми сподівались…» (Лук. 24:21). Якщо таке сталося з найсвятішою людиною, то на що розраховувати всім нам? «Якщо таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?» (Лук. 23:31)…

Субота. Розбиті, розчаровані, спустошені учні з болем у серці призвичаюються існувати в «суботі» беззмістовності й безнадії, в час, який навіть не вартує особливої згадки. Все, чого він вартий, – лише слів: «Минула субота…» (Мк. 16:1).

Неділя. Світанок. Єдина відрада учнів – спогади про минуле. Востаннє побачити померлого Ісуса, доторкнутися, згадати колишні щасливі часи. Але… навіть цього їх позбавили! Новий шок, жах, розгубленість. І раптом гучним дзвоном лунає: «Чого ви шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, бо Він воскрес!» (Лк. 24:5-6). Раптом світло надії вдарило потужним променем у долину тіні смертної: ХРИСТОС ВОСКРЕС! СМЕРТЬ ПЕРЕМОЖЕНО! Зайнявся світанок нового дня, нової ери, нового життя…

Лише згодом учні осягнуть: смерть є переможеною не лише для Христа, а й для всіх, хто «В НЬОМУ» через віру. «В Христі всі оживуть… первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу» (1Кор. 15: 22 – 23). Відтепер кожен, хто вірує в Нього, не загине, але буде мати життя вічне (Ів. 3:16).

Саме це й почала звіщати рання Церква: «В Ісусі — воскресіння з мертвих!» (Дії 4:2). І як наслідок — «благодать велика на всіх них була» (Дії 4:33). Чому? Бо тепер усі, «хто все життя страхом смерти тримався в неволі» (Євр. 2:15), прийнявши Добру Звістку про перемогу Христа, отримали свободу та живу надію (1Пет. 1:3), яку ніщо не може вгасити чи здолати. Позбавлено сили того, хто мав владу смерті, диявола (Євр. 2:14), і тепер ключі від смерті й царства темряви — в руках Ісуса (Об. 1:18).
Учні осягнули, що Христос пройшов через смерть ради них — щоб «людей, які підпали тлінню, знову повернути в нетління і оживотворити їх від смерті… і благодаттю Воскресіння знищити в них смерть, як солому вогнем» (св. Афанасій Великий, Про Воплочення, 8).

Відтепер новий принцип життя керує учнями Христа. Як сказав св. Афанасій Великий: «До з'явлення Спасителя навіть найсвятіші з людей боялися смерті й сумували за мертвими як за загиблими. Але тепер, коли Спаситель воскрес в тілі, смерть більше не жахала їх, але всі віруючі в Христа зневажали її як ніщо і вважали за краще радше вмерти, ніж відкинути віру в Христа, знаючи, що, коли вони вмирають, то не гинуть, а продовжують жити і стають нетлінними через воскресіння...» (Про Воплочення, 27).
Саме віра у воскресіння Христа й нерозривно пов'язана з ним віра в нашу перемогу над смертю і тлінням давала учням величезну силу свідчити про Христа (Дії 4:33), провадити радикальне життя і проявляти жертовність заради Ісуса (Дії 4:34 – 37). Вони твердо вірили, що, коли ти в спільності з Христом через віру, то, незважаючи на всі земні труднощі й недолю, ти — переможець, і ніщо не забере в тебе твого життя, плоду любові, ніщо не забере нагороди за вірність і перемоги в Тому, Хто нас полюбив (Рим. 8:34-39)!

Христос Воскрес! І ми воскреснемо в Ньому! Смерть переможено! Ми — в команді Переможця! Тому живімо повним життям, з твердою вірою та незмінною надією на Того, Хто «був виданий за наші гріхи, і воскрес для виправдання нашого!» (Рим. 4:25). 

Християнство та журналістика
Роздуми про Різдво Христове
 

Коментарі 1

Гість - Oles в Середа, 18 квітня 2018, 16:26

Як солому вогнем! Потужно сказано.

Як солому вогнем! Потужно сказано.
Гість
Субота, 19 жовтня 2019
logo_footer

Українська євангельська теологічна семінарія

Наша адреса:

Вул. Квітки Цісик, 57 (11 лінія)

Пуща-Водиця, м. Київ. Тел.: 0-800-508-812

Поштова адреса:

А/с 8, м. Київ, 04075