Метафори, якими ми боїмося

92099620_2549404228648610_3439836923659550720_o

 Метафори, якими ми боїмосяЧи ви знали, що згідно з останніми дослідженнями когнітивної лінгвістики, наша поведінка значною мірою формується ключовими метафорами, через призму яких ми сприймаємо життя і події навколо нас?


У своїй відомій книзі «Метафори, якими ми живемо» Джордж Лейкофф і Марк Джонсон доводять, що метафори – це не просто одна з форм поетичної мови, але й спосіб пізнання (особливо абстрактних понять). Щобільше, концептуальні метафори формують наше мислення і навіть нашу поведінку.


Так Лакофф і Джонсон показують, як метафора «час – це гроші» є не просто відомим метафоричним висловом. Це концепт, який значною мірою сформував і продовжує формувати західне суспільство. В результаті ми маємо погодинну оплату праці, ми можемо «витрачати», «економити» чи «марнувати» час, «інвестувати» свій час у щось. Але не у всіх культурах час сприймається як «гроші». В багатьох культурах час – це не інструмент, за допомогою якого ми повинні отримати максимальний прибуток, але можливість перебувати в спільноті рідних, близьких, друзів, від якої ми не отримуємо ніякої вигоди. В певних культурах немає поняття «прийти вчасно», зустріч починається тоді, коли всі зберуться, а не в певну годину.


Таке мислення показує інші цінності та пріоритети в житті, і значною мірою регулюється самою ідеєю сприйняття часу. Отже, метафори здатні формувати наше сприйняття реальності, наше мислення, поведінку, культуру. Особливо це проявляється, коли певні метафори стають домінантними та починають визначати наше мислення і поведінку. Таке розуміння ролі метафори повинно спонукати нас задуматися над тими ключовими метафорами, які формують наше життя і поведінку. Але сьогодні я хочу звернути увагу на метафори, якими ми живемо (використовуючи назву вищезгаданої книги) під час пандемії коронавірусу.


Багато людей не просто сухо сприймають інформацію про події, які відбуваються в цей час навколо нас, але сприймають ці події через призму впливових метафоричних образів. Я зверну увагу лише на декілька образів, популярних серед християн. Багато хто сприймає пандемію як «ознаку останніх часів», і це стає не просто одним з багатьох образів, а метафорою сприйняття реальності, що домінує. Людина панікує, тільки й думає про апокаліптичні картини кінця світу, можливо, починає запасатися по максимуму, щоб якнайдовше протриматися в «останні часи». Часто така метафора «випаровується», коли «останні часи» минають і життя повертається у звичне річище.


Для інших коронавірус – це «кара Божа» безбожникам за їхні гріхи. Відповідно такі люди будуть зловтішатися мукам «нечестивих» і можливо поширювати через соцмережі осудливі послання: «Ось вам, маєте!». Але така метафора буде працювати, поки епідемія не торкнеться такого «святого», і тоді, як сприйняття реальності, так і поведінка людини радикально зміняться.


Але хотілося б звернутися до досвіду ранніх християн, які також проходили через епідемії, і не просто виживали, а проявляли таке поводження, яким захоплювались навіть язичники. Якими метафорами вони жили? Які образи формували поведінку? Звернемося до мудрих порад одного з душпастирів 3-го століття Кипріяна Карфагенського, які він озвучив у своєму творі «Про смертність» під час епідемії чуми в Європі. Він не розглядає чуму як кару Божу, а радше пише про те, що як християни, так і невіруючі розділяють однаковий досвід страждань в цьому світі. Смертність, тління, хвороби, епідемії – це те, що зазнає все людство. А ось головною метафорою, що домінує, яка визначала мислення та поведінку Кипріяна та багатьох інших християн того часу, був образ епідемії як «випробування віри», яке християнин покликаний пройти гідно. А пройти гідно – це означає залишатись вірним істині, принципам християнського життя, чеснотам Христового характеру.


Ми покликані не нарікати й проклинати обставини, а проходити їх терпеливо, мужньо і з любов'ю. Випробування виявляють нашу справжню сутність: «Істина виходить назовні під час зіткнень з бідами», – каже святитель. Кипріян проголошує, що епідемія досліджує «правдивість кожного і випробовує думки роду людського, відкриваючи: чи служать здорові хворим; чи люблять щиро ближні рідних своїх; чи милосердні пани до своїх слуг, які захворіли; чи не залишають лікарі хворих, які благають про допомогу».


Жити достойно — означає продовжувати любити й служити ближньому, навіть тоді, коли тобі не легко. Випробування можуть відвести людину від істини, а можуть ще більше укріпити в ній і загартувати християнський характер. Метафора «випробування віри» заохочує нас мужньо зустрічати усі негаразди життя у світі, продовжувати любити, служити, залишатися вірними Богу і Христовій науці завжди й у всьому.


А якими метафорами ви живете під час пандемії коронавірусу?Peter Kovaliv, магістр християнських наук, керівник програми «Богослов'я і християнське служіння» заочної форми навчання УЄТС, викладач УЄТС

​ЧИ НОСИЛИ Б АПОСТОЛИ МАСКИ?
Як працювати вдома під час карантину?
 

Коментарі

Немає створених коментарів. Будь першим хто залишить коментар.
Гість
Четвер, 21 січня 2021