Чи є місце святу, коли в країні війна?

В Україні не вщухає суспільний діалог про доречність свят у часи війни. З одного боку, є люди, які проти святкувань, бо це вимагає фінансування. Наприклад, менше ніж за добу кияни зібрали необхідні шість тисяч підписів проти встановлення новорічної ялинки. Автор петиції вважає недоречним витрачати кошти на придбання ялинки, монтаж, її обслуговування та демонтаж, натомість пропонує направити виділені гроші на допомогу ЗСУ або переселенцям, а святкування перенести на потім. 

З іншого боку, є люди, які «за» святкування окремих подій навіть попри необхідність його фінансування. Наприклад, на сайті Київської міської ради з’явилась ще одна петиція про ялинку з пропозицією, щоб цього року до новорічних свят у Києві таки встановили головне святкове дерево країни, але не за бюджетні кошти, а за гроші меценатів, бо, як зазначає авторка, «Різдво та Новий рік в умовах війни – це не забаганка. Це виклик Росії, яка намагається вкрасти нашу землю, нашу ідентичність, наші свята. Сьогодні не відзначати Різдво та Новий рік – це зробити подарунок терористам. Показати їм, що вони досягли своїх цілей хоч частково». Ця петиція була зареєстрована ще 09.11.2022 року, проте й досі не зібрала потрібної кількості голосів для розгляду Київрадою. 

Кожна озвучена позиція має сенс. Дійсно, важливо витрачати кошти з правильними пріоритетами, обирати доречнішу форму святкування, наприклад, не пускати феєрверки. Але можна зрозуміти й опонентів першої позиції. Все-таки відмовитися від усіх свят – теж не цілком правильне рішення, і причина тут не в марнотратстві (адже опоненти так само проти цього), а в ідеї, що відмова від свят є певною поразкою. Також час від часу лунає і третя думка: періоди потрясінь спонукають заглиблюватися в сутність свята, а не обмежуватися лише його візуальною атрибутикою. Святкувати Новий рік чи ні – цей вибір лишу на ваш розсуд, але міркування про деякі важливі свята для християн озвучу.

У Святому Письмі є декілька знаменних днів, які святкували попри будь-які політичні й соціальні виклики суспільства, – це Пасха (вихід ізраїльського народу з Єгипту), Сукот (згадування про блукання єврейського народу в пустелі) та П’ятидесятниця (отримання Закону Божого на горі Синай). Ізраїльський народ святкував ці дні навіть у часи римської окупації: Сам Бог дає їм таке повеління (Лев. 23; Чис. 28-29; Втор. 16:1-16), оскільки знає, що воно послужить для них на збудування, а не на розруху.

Хоч Біблія говорить здебільшого про свята Старого Завіту, протягом історії церкви серед християн також встановилися особливі дні – це свята Різдва, Пасхи та П’ятидесятниці, які вшановувалися попри різні події в країнах. Ці свята продовжують лишатися особливими для християн не лише тому, що містять елемент втіхи, а й тому, що символізують глибоку традицію, яка має релігійний, соціальний, історичний та навіть політичний змісти.

Оскільки ми на порозі Різдва Христового, саме про це свято згадаю детальніше. Коли народився Христос, Ізраїль перебував під римською окупацією, але навіть у такий час Господь через Своїх янголів ділиться з тогочасними пастухами радісною новиною: «Я звіщаю вам велику радість, яка буде для всього народу: для вас сьогодні в місті Давида народився Спаситель, Який є Христос Господь» (Лк. 2:10-11). Саме ця новина розвеселила серця пастухів: «А пастухи повернулися, славлячи й вихваляючи Бога за все, що чули та бачили, як їм було сказано» (Лк. 2:20). Навіть у часи геополітичних утисків є простір для радості, є простір для свята. 

Для українців, які пізнали, що таке війна, свято Різдва може стати надією серед відчаю, вірою – серед безвір’я, миром – серед тривоги та любов’ю – серед ненависті. Традиція Різдва дозволяє переживати не лише радісні емоції, а й емоції печалі. У святі Різдва буде місце кожному: і тому, хто плаче, і тому, хто радіє – «бо з нами Бог» (Мт. 1:23)!

Тож, можливо, і в часи війни варто залишати місце для святкування подій, які мають гарний зміст, можливо, варто й далі виділяти особливі дні з відчуттям їхньої доречності та пам’ятати важливі свята, які можуть стати прекрасною платформою для зустрічі з Богом?