Преображення Господнє

 

 

 

Про Преображення Господнє написано в усіх трьох синоптичних Євангеліях (Мр. 9:1-8, Мт. 17:1-6, Лк. 9:28-36).
Марк описує цю подію так: «А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на гору високу самих. І Він переобразивсь перед ними. І стала одежа Його осяйна, дуже біла, як сніг, якої білильник не зміг би так вибілити на землі! І з’явивсь їм Ілля та Мойсей, і розмовляли з Ісусом» (9:2-4). Але перед сценою про преображення стоять такі слова: «І сказав Він до них: “Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що прийшло воно в силі”» (9:1). Багато дослідників вважає, що частина «Царства Божого, що прийшло воно в силі», яке побачать деякі, являється саме в епізоді преображення Господнього. Зробимо кілька зауважень щодо цього.

 

По-перше, преображення Ісуса перед учнями ще під час Його земного життя – важливий пазл у загальній картині проголошення Царства Божого в Євангеліях. Протягом усієї біблійної оповіді процес очікування Божої сили постійно супроводжується сумнівами: «Коли Царство Божеє прийде?» – питають фарисеї (Лк. 17:20), «Чи Ти Той, Хто має прийти?» – допитується Іван Хреститель (Мт. 11:3). Схожі настрої проявляються також в учнів. Щось подібне можемо спостерегти й у самого читача. Преображення руйнує ці сумніви: вриваючись у темний світ яскравим світлом і красою, воно відкриває учням могутню картину Божої величі й реальності Його Царства. Якщо в своєму земному існуванні Ісус здається звичайною людиною, а Його звістка про життя вічне – нічим іншим, як ідеалізованим і наївним передчуттям ліпшого майбутнього життя, то, зважаючи на вторгнення трансцендентної реальності в буденний світ (не дивно, що драма відбувається на високій горі), особа Христа та Його проповідь отримують дивовижну силу, що веде до благоговіння й надихає.

 

По-друге, читаючи опис євангельського епізоду, ми бачимо, що, попри наше палке бажання бути частиною подібних подій, насправді у реальності вони кидають нам серйозний виклик – ми не знаємо, що із цим робити. Реакція Петра – прекрасний доказ: «“Учителю, добре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі”… Бо не знав, що казати, бо були перелякані» (в. 5-6). Не кожному дано мати такий досвід, хтось може й не витримати його, тому що подібне вимагає серйозного ставлення до себе, ставлення без будь-якої легковажності. Мені здається, мовчазний захват, який усвідомлює, що чимось таким неможливо керувати, – найліпша з можливих реакцій.

По-третє, навіть ставши учасником величної події Преображення Ісуса на високій горі, одного разу з цієї гори потрібно буде спуститися й знову зануритися в буденне життя з його повсякденними проблемами. Бог не творив нас із задуму, щоб, перебуваючи своє земне життя тут на землі, ми ховалися від нього на горі. Жити поміж людей, служити їм і нести в такий спосіб світло Преображення Господнього як присмак майбутньої реальності, життя вічного, Царства Божого – ось до чого покликані учні Христа. Буденність дуже легко може затлумити відгомін Царства. Тож нам би не забути про те, що сталося на горі, нам би не загубити те дивовижне Боже світло під час спуску.

 

• Марка 9:1-8
  І сказав Він до них: “Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що прийшло воно в силі”.
  А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на гору високу самих. І Він переобразивсь перед ними. І стала одежа Його осяйна, дуже біла, як сніг, якої білильник не зміг би так вибілити на землі! І з’явивсь їм Ілля та Мойсей, і розмовляли з Ісусом. І озвався Петро та й сказав до Ісуса: “Учителю, добре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі”… Бо не знав, що казати, бо були перелякані. Та хмара ось їх заслонила, і голос почувся із хмари: “Це Син Мій Улюблений, – Його слухайтеся!” І зараз, звівши очі свої, вони вже нікого з собою не бачили, крім Самого Ісуса.

 

• Матвія 17:1-6
  А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, брата його, та й веде їх осібно на гору високу.
  І Він перед ними переобразився: обличчя Його, як те сонце, засяло, а одежа Його стала біла, як світло. І ось з’явились до них Мойсей та Ілля, і розмовляли із Ним. І озвався Петро та й сказав до Ісуса: “Господи, добре бути нам тут! Коли хочеш, поставлю отут три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі”. Як він ще говорив, ось хмара ясна заслонила їх, і ось голос із хмари почувсь, що казав: “Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!” А почувши, попадали учні долілиць, і полякалися сильно…

 

• Луки 9:28-36
  І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на гору.
  І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобразився, а одежа Його стала біла й блискуча. І ось два мужі з Ним розмовляли, – були то Мойсей та Ілля, що з’явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчити. А Петро та приявні з ним були зморені сном, але, пробудившись, бачили славу Його й обох мужів, що стояли при Ньому. І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: “Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатрі: задля Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі!” Він не знав, що говорить… А як він говорив це, насунула хмара та їх заслонила. І вони полякались, як стали ті входити в хмару. І почувся ось голос із хмари, який промовляв: “Це Син Мій Улюблений, – Його слухайтеся!” А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовчали, і нікому нічого тих днів не казали, що бачили.

 

–  Людина не здатна вмістити цю славну подію – «зробимо три шатри» – реакція неадекватна; людина не спроможна зберегти – учні зійшли з гори.

– Відгомін Царства, що його затьмарює повсякденне життя.