Головна Поклоніння Прославлення Бога в часи кризи

Прославлення Бога в часи кризи

 

У деяких християнських традиціях поклоніння й прославлення можливе лише тоді, коли людина готова до нього, а стосунки з Богом сприймаються крізь призму емоційного та екзистенційного досвіду переживань тут і зараз. Але яким має бути ставлення до прославлення в часи, коли нам нема за що дякувати, ба більше, хочеться сваритись з Богом?

 

Більшість сучасних євангельських християн звикли до спокійного прославлення, створеного середнім класом західних країн, що сформувався в спокійний час, а не в кризах. Проте якщо ми звернемося до прикладів Біблії, то від Йова до книги Об’явлення можемо знайти набагато більше принципів й аспектів поклоніння.

 

Йов являє нам форму прославлення – мовчання. Трапляються ситуації, коли жодне слово не може висловити все, що хочеться сказати, а деколи вже й казати не хочеться. Звичайно, у книзі Йов говорить, але не можна не помітити, що й на початку, й у кінці історії Йов практикує мовчання перед обличчям Бога.

 

Також у своєму спілкуванні / прославленні Бога Йов звертається до форми запитань: «Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це? Чи сила камінна – то сила моя? Чи тіло моє мідяне? Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?» (Йов 6:11-13). Цей принцип питань як молитви й «хвали» явлений і в багатьох псалмах: «Доки, Господи, будеш ховатись назавжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь? Пам’ятай же про мене, – яка довгота життя людського? Для чого створив Ти всіх людських синів на ніщо? Котрий чоловік буде жити, а смерти на бачитиме, збереже свою душу від сили шеолу? Села. Де Твої перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності?» (Пс. 88:47-50).

 

Псалми також пропонують нам форму поклоніння в плачі. Ціла книга Плач Єремії присвячена оплакуванню міста та народу Юдеї. Ми не розуміли плач у мирний час, але зараз плач за Маріуполем вже не видається дивним пережитком минулого, а перечислення зруйнованих приміщень, мертвих тіл та голодних городян тепер не виглядає чимось нереальним (Плач 2). Біблія не втікає від цих картин реальності – вона інтегрує їх у пісні плачу, у звернення до Бога з горем.

 

Ще Псалтир являє нам поклоніння як виявлення гніву: «Устань же, о Господи! Спаси мене, Боже мій, бо Ти разиш усіх ворогів моїх в щоку, зуби грішникам крушиш!» (Пс. 3:8), і навіть прокляття: «Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх устах, левчукам розбий, Господи, щелепи, – нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтікається, хай пов’януть вони, як трава по дорозі, бодай стали, немов той слимак, що в своїй слизоті розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки! Поки почують тернину запалену ваші горшки, – нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спалену! А праведний тішитись буде, бо помсту побачить, у крові безбожного стопи свої він обмиє! і скаже людина: “Поправді є плід справедливому, справді є Бог, – суддя на землі!”» (Пс. 58:6-12).

 

Окрім того, Біблія свідкує про псалми хвали в часи перемоги над ворогом через пісні Міріам, Дебори чи Давида. Не завжди наші війни справедливі, але бувають періоди, коли Бог дає перемогу, і ми славимо Його за це. Отже, Біблія показує, що різний досвід людини може бути інтегрований в поклоніння. Але цей досвід різноманітного поклоніння буде неповним, якщо не звернути увагу на опис Бога, до якого звертаються ті, хто моляться та поклоняються. То ж яким ці книги малюють Бога?

 

Пророк Авакум, отримавши страшну звістку війни від Бога, говорить про самодостатність богопізнання й здатність славити Його: «Я почув – і затремтіла утроба моя, задзвеніли на голос цей губи мої, гнилизна ввійшла в мої кості, і тремчу я на місці своїм, бо маю чекати в спокої день утиску, коли прийде народ, який має на вас наступати. Коли б фіґове дерево не зацвіло, і не було б урожаю в виноградниках, обманило зайняття оливкою, а поле їжі не вродило б, позникала отара з кошари і не стало б в оборах худоби, – то я Господом тішитись буду й тоді, радітиму Богом спасіння свого! Бог Господь – моя сила, і чинить Він ноги мої, як у лані, і водить мене по висотах!» (Ав. 3:16-19) Здатність Авакума славити Бога спирається на розуміння Його святості: Бог – Святий, тому, хоч Його дії нам не зрозумілі, Він завжди залишається вірним Своєму слову й не схожий на людей та їхні проєкції. Маючи обіцянки Бога, Авакум здатен пережити страшну годину й славити Його.

 

Книга Об’явлення також робить великий акцент на святості Бога, описуючи період гонінь на Церкву й страждань Обраного Народу. Бог – Святий і царствує навіть у важких обставинах: «І ті чотири тварині, – кожна з них мала навколо по шість крил, а всередині повна очей. І спокою не мають вони день і ніч, промовляючи: “Свят, свят, свят Господь, Бог Вседержитель, що Він був, і що є, і що має прийти!”» (Об. 4:8), і ще: «І співали вони пісню Мойсея, раба Божого, і пісню Агнця, говорячи: “Великі та дивні діла Твої, о Господи, Боже Вседержителю! Справедливі й правдиві дороги Твої, о Царю святих! Хто Тебе, Господи, не побоїться, та Ймення Твого не прославить? Бо один Ти святий, бо народи всі прийдуть та вклоняться перед Тобою, бо з’явилися суди Твої!”» (Об. 15:3-4). Іван нагадує, що всі народи поклоняться перед Господом Землі, і що немає жодної сили, яка могла б себе Йому протиставити. Слова хвали з Об’явлення втішають тих, хто втратив своїх близьких, хто зазнав гоніння тиранів, хто був вірний Христу, незважаючи на ненависть людей довкола. Царство Бога – це не просто утопія, це втіха в часи, коли царство темряви, здається, захопило все, бо «з’явилися суди Твої!»

 

Як же організувати служіння прославлення так, щоб воно відображало важкий досвід людей, які нас оточують (та й нас самих)? Людям потрібна послідовність, і їх важливо провести певним шляхом поклоніння. Отже, спробуйте структурувати «кризове» поклоніння в такий спосіб:

 

1) ЗАПРОШЕННЯ: почніть прославлення з того стану, з яким приходять люди (горе, злість, питання, мовчання), та інтегруйте його в перші пісні;

2) ВИКЛИК: допоможіть зробити крок до покаяння чи вдячності; важливо, як і пророки, показати напрямок руху для виходу з важких обставин;

3) СВЯТКУВАННЯ ОБІТНИЦІ: зміна стану приходить через досвід сповідування Божих обітниць, тож використовуйте їх в прославлені, підкресліть ті події, ті слова, які Бог промовляв до Свого народу;

4) ХВАЛА: приходить, коли серце відкривається для Бога, тому вводьте людей у хвалу через нагадування про обітниці й святість Бога;

5) КАТАРСИС: людина звільняється, коли щось переживає в повноті, тож не лякайтесь емоцій людей і не намагайтесь їх контролювати;

6) ЗЦІЛЕННЯ: важливо, щоб переживання травми приводило до зцілення, а не посилювало її, тому будьте чутливими до реакцій людей (але не бійтесь говорити в прославленні на важкі теми);

7) ВІДКРИТІСТЬ до себе, ближнього й Бога, бо справжність ваших емоцій теж важлива (хоча це не має формувати все прославлення, тому виклик надії та сповідання влади Бога в будь-яких обставинах потрібно кидати й собі);

8) НОВИЙ досвід, що сам моделює поклоніння (будьте чутливі до людей і до того, що відбувається, фіксуйте ті форми поклоніння, які ви відкриваєте для себе).

 

Також важливо й до, і після служіння аналізувати та ставити собі питання. Наприклад, у який спосіб можна провести людей у поклонінні, водночас включивши до прославлення виклики життя? Зауважте саме їхній досвід і теперішній стан. Акценти та теми можуть відрізнятись для різних груп.

 

Як можна провести людей у поклонінні до досвіду хвали, не нівелюючи їхній біль та питання? Намагайтесь інтегрувати певний діалог в процес прославлення, залучаючи всіх на шляху розмови з Богом. Не бійтесь вводити мовчання, питання, плач, гнів, навіть суперечку з Богом. Біблія не «прилизує» досвід поклоніння, тож і нам не варто цього робити. Але не забувайте про важливість святості Бога та Його влади, а також про Його обітниці й вірність. Без балансу цих аспектів в поклонінні ми можемо втрапити в пастку захопленості своїми емоціями.

 

І найголовніше, богослужіння є школою уподібнення Христу, Який плакав, просив Батька проминути чашу та гнівався на впертих вірян, проте зрештою віддавав все в руки Отця. Тож давайте вчитись бути, як Христос, і допомагати іншим на цьому шляху.

Денис Кондюк, завідуючий кафедри місіології УЄТС

Асоціація бібліотек

    Перший крок до створення Асоціації бібліотек богословських закладів України Уявіть,...

Детальніше

День захисника та захисниці України

  Вікіпедія дає вичерпне пояснення подій, які ми відзначаємо 14 жовтня. Чотири свята, які там...

Детальніше

День Незалежності України, святкування 30-річчя

    Пройшло 30 років з дня, коли Україна отримала свою довгоочікувану незалежну...

Детальніше

Підпишіться на новини