Головна Богослов'я Вечеря Господня

Вечеря Господня

 

«Ісус ночі тієї сказав: “Прийміть…”» (1 Кор. 11:23-24).

 

Господня Вечеря, яка є серцевиною пасхального шляху Христа, являє собою невичерпне джерело духовних, а заразом й етичних сенсів. Серед неймовірної кількості змістів довкола дії Вечері Господньої, існують ідеї, які слід сприймати обережно, щоб не загубити початкові акценти події.

 

Брати участь у Вечері Господній означає служити Богу.

 

«А я серед вас як той, хто служить» (Лк. 22:27).

 

І в Євангелії від Луки (розділ 22), і в Євангелії від Іоанна (розділ 13) у контексті Пасхи та безпосередньо Вечері Господньої Христос обирає шлях «слуги». З одного боку, євангеліст Лука демонструє, як Христос кидає виклик звичним поглядам, запитуючи в своїх учнів: «Хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А я серед вас, як слуга» (Лк. 22:27). З іншого боку, євангеліст Іван показує, як Христос виступив проти усталених звичаїв не лише підривною думкою, а й дією, коли «зачав обмивати ноги учням» (Ів. 13:5).

 

Вечеря Господня – це час, коли насамперед Господь служить нам, а не ми Йому. Дозволити Йому послужити нам і дозволити собі оцінювати характер Його служіння означає вчитися й розуміти, як служити одне одному. Отже, коли ми збираємося для Вечері Господньої, Христос служить нам, а ми свідомо бажаємо брати участь у Його служінні іншим.

 

Сьогодні дозволити Богу послужити нам, а, відповідно, і вчитися служити, приймати образ «слуги», перестало бути просто романтичною або абстрактною ідеєю. Сьогодні це соціальна необхідність, від якої залежить наше спільне майбутнє.

 

Брати участь у Вечері Господній означає бути гідним.

 

«Бо хто їсть і п’є негідно…» (1 Кор. 11:29).

 

Читаючи в євангеліях про застільні спілкування Христа, ми спостерігаємо одну особливість: за Його столом часто сидять люди, які, з погляду релігійного суспільства того часу, абсолютно не асоціюються з гідністю: митарі, грішники, жінки сумнівної моральної поведінки, злодії тощо.

 

Для юдеїв застільна трапеза була ще однією можливістю відокремити себе від усього «нечистого» – за столом міг сидіти лише гідний. Сидіти за столом разом з іншим символізувало дружбу, вияв поваги, близькості, тісного зв’язку та єдності з ним. Ба більше, поділяти з кимось трапезу символізувало рівність сторін і прийняття одне одного. Тому застільне спілкування Христа з «митарями та грішниками» чи «нечистими» через релігійно-культурну парадигму ізраїльського суспільства не витримувало критики.

 

Тут можна було б зауважити, що застільне спілкування Христа це одне, а Вечеря Господня – зовсім інше, адже на пасхальну вечерю Христос покликав тільки Своїх учнів, тобто гідних, вибраних. Але не варто забувати, що серед цих «гідних» сиділо щонайменше два зрадника і злодій: Юда та Петро – що вже казати про інших учнів, які розбіглися в Гетсиманії. За столом Христа завжди сиділи люди – недосконалі люди.

 

Господня Вечеря – це не зібрання гідних: що б ми не робили, ми не можемо повністю позбавитись зіпсутості. Усвідомлення цього робить благодать благодаттю, а жертву Христа – незамінною. Господня Вечеря – це момент відновлення, повернення гідності тим, хто її втратив.

 

Це нагадування, Хто повертає справжню гідність і що означає бути гідним (який спосіб життя це передбачає): виявляти єдність, терпіти одне одного, не звеличуватися над іншим, пам’ятаючи про гідність кожного, за кого помирав Христос. Саме до цього закликав Павло: гідно брати участь у тому, чим Господь удостоїв нас (1 Кор. 11:29). Сьогодні єдність, терпіння та рівність щодо інших стали запорукою відновлення гідності, якої прагне позбавити нас ворог.

 

Брати участь у Вечері Господній означає розуміти, що відбувається.

 

«Якщо ви споживати не будете тіла й пити крові Сина Людського, то в собі не будете мати життя» (Ів. 6:53).
Пасхальні події, як і безпосередньо Господня Вечеря, особливо в євангеліста Івана, огорнута нерозумінням учнів, що ж все це означає та чому для втілення нової надії було обрано саме такий шлях. Господня Вечеря, як і пасхальні події загалом, ніби змушують нас відмовитись від своїх людських амбіцій пояснити все й натомість проявити довіру.

 

В історії ми спостерігаємо, як різні християнські конфесії намагалися пояснити, наприклад, що відбуватиметься під час участі в «тілі» та «крові» Господа. Ця дискусія нескінченна, що й не дивно: ми намагаємося осягнути до кінця те, що осягнути неможливо. Там, де йде мова про поєднання божественного та людського, завжди присутнє відчуття невловимості глибинного сенсу того, що відбувається. Ось чому Вечеря Господня – це таїнство, яке вимагає не стільки розуміння, скільки довіри.

 

Сьогодні ми знаходимось в умовах, коли до кінця не розуміємо чому відбувається те, що відбувається. Але нерозуміння не має стати причиною відмовитися довіряти. Навпаки. Нерозуміння – це можливість довіряти, всупереч сумнівам, Тому, у Кому є життя.

Текст: Д-р Радислав Тацюн, керівник програми “Прикладне богослов’я”

Зображення: Катерина Кузів “Тіло і Кров Господні”

В’їзд Господній у Єрусалим

  Чому Христос здійснив одну з найважливіших подій у Своєму служінні в настільки незвичний та...

Детальніше

Євангеліє проти “русского мира”

  Уже ні для кого не таємниця, що за агресією Російської Федерації та путінським правлінням...

Детальніше

Війна та людина

  «Цілитель серця Ти… Утіхи джерело… Душі знеможеній цілющий Ти бальзам, Введи мене в потік...

Детальніше

Підпишіться на новини