Головна Богослов'я Як радіти Різдву, коли злочини війни здійснюються щодня?

Як радіти Різдву, коли злочини війни здійснюються щодня?

 

 

 

 

Як радіти Різдву, коли злочини війни здійснюються щодня, а завершення цього жаху не видно й близько? Як говорити про надію у Христі в часи тотальної безнадії? Робити це зараз і справді складно… Втім, саме морок, що огорнув нашу країну, дає нам глибше зрозуміти сутність світла різдвяної звістки!

 

До народження Ісуса Ізраїль вже понад п’ять століть жив під владою різних імперій, окрім періоду правління Маккавеїв (165 до н.е. – 63 н.е.). Ісус приходить у цей світ саме тоді, коли Ізраїль перебуває під окупацією Римської імперії, яка підсилює гноблення єврейського народу. Тоді ж янгол являється Марії та проголошує радісну звістку народження Месії, Який встановить Своє нове царство (Лк. 1:30-33). І далі ми читаємо, як у молитві Марія омріює визволення від ворогів її народу, кажучи: «Він показав силу руки Своєї, розсіяв гордих думками сердець їхніх, скинув сильних з престолів і підняв покірних, голодним дав достаток, а багатих відіслав ні з чим. Пригорнув Ізраїля, слугу Свого, щоби згадати милість, як і проголосив нашим батькам — Авраамові та роду його аж до віку!» (Лк. 1:53-55). Захарія так само в пророцтві проголошує визволення від ворогів Ізраїлю (Лк. 1:69-73), простежуючи не лише роль і місію Івана, але й Ісуса Христа як Спасителя. Ці уривки нагадують нам про атмосферу очікування Месії як визволителя та приходу нового царства, обіцяного пророками Ісаєю (Іс. 2:4) та Міхеєм (4:3), де не буде місця війні та протистоянню, не буде зверхності та гноблення сильнішими народами, але пануватиме мир.

 

Проте залишається питання, чому сьогодні темрява як образ зла постійно повертається в наше життя, вселяючи страх і тривогу? Чому наші близькі страждають або чому ми переживаємо втрату, що насправді можна назвати найтемнішими моментами нашого життя? У відповідь на цю реальність життя Євангеліє пропонує нам метафору світла, яке пориває владу мороку. Символом різдвяної історії стає зірка, що осяює шлях мудреців, а янголи являються пастухам серед темної ночі та осяюють світлом слави Господньої, звіщаючи їм радісну звістку. Христос у Своїй проповіді широко використовує цю метафору, щоб проілюструвати, як ми можемо впливати на світ навколо нас, проголошуючи правду, викриваючи несправедливість та змінюючи сприйняття реальності в публічному просторі. Світло в цьому тексті протиставляється темряві, яка асоціюється з рабством, гнобленням, несправедливістю та насиллям. У такий спосіб Писання натякає нам, що зло не має власної природи та сили, а отже, є кінечним.

 

Христос, прийшовши в цей світ, проголошує добру звістку: зло, війна й постійне протистояння не пануватимуть вічно! Народження Спасителя дає нам надію, що світ буде кардинально змінено, а людство – преображено! І я вірю, що ця обіцянка стосується не лише далекого майбутнього, але й вже зараз запрошує нас до співучасті з Богом у побудові цього нового світу. Адже пізніше Ісус навчав своїх учнів молитві, яку ми повторюємо й сьогодні: «Нехай прийде Царство Твоє як на небі, так і на землі», що означає нашу ціль і мрію, коли володарювання Бога, Його заповідей та реалізація Його миру буде втілено як небі, так і на землі.

 

Водночас важливо відзначити, що хоч Ісус не прийшов у I столітті як політичний визволитель Ізраїлю, проте Його послання, Його смерть і воскресіння стали початком нової сторінки історії, нового рівня стосунків людини й Бога та зрештою, через служіння церкви, – народженням нового людства. Протягом двох тисяч років вістка Христа надихає людей до постійної боротьби проти несправедливості, гноблення та експлуатації. Ця звістка й сьогодні надихає нас будувати кращий світ, де найслабші та беззахисні зможуть знайти притулок, де нужденні та немічні будуть нагодовані, де всі недоліки нашої реальності будуть врешті подолані завдяки Божій роботі, учасниками якої ми можемо стати.

 

Як пастухи, почувши слова янголів і побачивши немовля, що лежало в яслах, почали розповідати всім навколо про народження Спасителя, так нині й ми в часи глибокої темряви війни можемо зробитися вісниками надії! Кожного разу, коли вступаємось за ближнього, даємо прихисток біженцю, простягаємо руку милості нужденному та протистоїмо несправедливості, ми в такий спосіб вже сьогодні проголошуємо й будуємо новий світ Христової реальності!

 

 

 

Павло Шевчук, керівник заочної форми програми «Прикладне богослов‘я».

Аполітичність, що вбиває

  Сьогодні багато українці очікують опозиційної реакції від російських християнських лідерів,...

Детальніше

Війна та людина

  «Цілитель серця Ти… Утіхи джерело… Душі знеможеній цілющий Ти бальзам, Введи мене в потік...

Детальніше

Ближче до Різдва

            З війною відстані стали іншими: міста та навіть країни,...

Детальніше

Підпишіться на новини