Як здолати розлуку подружжя під час війни?

У Римлян читаємо про те, що «все працює на добро тим, хто любить Господа». Кілька тижнів тому один чоловік запитав мене: «А як же таке може бути?».

Свою дружину й трьох дітей він відправив до безпечної Європи, а сам залишився захищати Україну. Навіть за таких обставин подружжя залишається подружжям, тому особливо цінними та важливими для них у такій ситуації є навички підтримувати один одного. На період вимушеної розлуки варто навчитися декільком практичним речам. Вони максимально прості й зрозумілі, і я розповідаю вам про них, спираючись не тільки на власну консультативну практику, а й на досвід реальних людей, з якими ми працювали раніше та які проходять подібне випробування в нинішній час. І нехай вони не здаються вам занадто простими, головне – практикуйте. Саме прості речі не просто підтримують, а навіть рятують життя.

Однозначно важливою є комунікація: обговоріть між собою, як вам залишатися на зв’язку. Підійдуть будь-які прийнятні для вас обох засоби, головне бути відкритими та щирими. У часи вимушеної розлуки важливо зосереджуватися на позитивних, добрих, чистих, благородних думках, не даючи закріпитися в ваших шлюбних стосунках чомусь лихому. Якщо ніколи не вели щоденник, то час розпочати: подружжя робить записи кожен у своєму щоденнику, а потім ви ними час від часу обмінюєтеся.

А ще… напишіть вашу спільно історію, пересилаючи її один одному. Це може бути проста історія, вигадана – фантазія для вас обох. Ви пишете абзац, надсилаєте чоловікові, він додає абзац і пересилає вам, і так по колу…

Обов’язково намагайтеся «стояти міцно» – бути впевненою. Ось що написала мені дружина бойового українського офіцера: «Я стала сильнішою, коли він пішов, і я не зосереджуюсь на тому, що мене залишили тут, хоча в мене й трапляються напади самотності та розчарування».

Окрім того, важливо бути зайнятою. Пару тижнів тому нам написала знайома, чоловік якої відправився до лав територіальної оборони: «У першу ж ніч, коли його не було вдома, здавалося, що я з’їхала з глузду від смутку. Я просто плакала всю ніч й обіймала подушку, яка пахла ним». Після двох-трьох днів потому вона почала займатися своїми справами. Звичайний день, коли чоловіка немає: працювати, допомагати дітям із онлайн навчанням, робити фізичні вправи та перед сном писати щось в щоденнику.

Також можна (і варто!) ставити цілі: закінчити якісь справи, заощадити певні кошти й подібне. А ще неодмінно зателефонуйте своїм друзям, особливо якщо у вас немає дітей або вони дорослі та живуть окремо від вас. Зверніться до своїх друзів, які завжди були поруч у важких ситуаціях. Підтримуйте та підбадьорюйте свого подружнього партнера. І насамперед будьте щедрими на слова похвали та вдячності. Разом до перемоги. З Божою допомогою.