Арттерапія:
що це і як працює

Ольга Максименко — дизайнер одягу, служитель церкви «Надія світу», місто Українка, арттерапевт-практик, студентка програм «Арттерапія» та «Практична психологія». Як працює метод арттерапії, що саме лікує та чи можуть християни використовувати цей метод у служінні — докладно говоримо про це в новому інтервʼю.

Я з дитинства мріяла створювати одяг. Змалку я вже навчилася шити, одягала своїх лялечок і росла з мрією займатися цим професійно. За освітою я технолог-конструктор одягу швейного виробництва. Потім здобула освіту фінансиста, і зараз веду свій бізнес із виготовлення одягу. 

Щодо служіння: я прийшла в церкву, закінчивши курс «Душепіклування та психологічне консультування», і почала говорити з пастором та його дружиною, щоби започаткувати таке служіння. А вони мені кажуть: «Ми вже багато років молимося, щоб у нас у церкві з’явилося таке служіння». Виходить, Господь привів мене в церкву, де була потреба в цьому служінні. А як я опинилася в цій церкві — взагалі окрема історія.

Коли навчалася на програмі «Душепіклування та психологічне консультування» мала невеличкі проблеми із церквою, у якій тоді була. І я не знала, як мені розв’язати це питання, але я дуже хотіла служити іншим. Тому вирішила молитися, щоб Бог показав, як бути далі. І коли вже закінчувала курс, то познайомилася з Олександром Омельченком, тепер уже моїм пастором. Він тоді закінчував програму «Практична психологія» в семінарії. Тож так склалося, що завдяки семінарії я тепер у своїй церкві. Це було відповіддю на мою молитву, адже я прийшла в церкву, і зразу все просто організувалося. Зараз я впроваджую арттерапевтичні методи у своє служіння. Почала проводити в церкві жіночі зустрічі, щоб давати сестрам змогу трошечки відриватися від буденних справ. Слава Богу, у церкві люди дуже відкриті, прийняли це служіння, звертаються по допомогу.

Щодо арттерапії, то до неї я прийшла не одразу. Спершу закінчила курс «Душепіклування та психологічне консультування», тепер навчаюся на бакалаврській програмі «Практична психологія». Але я люблю малювати й створювати щось, тому, коли почула, що в семінарії запускатимуть курс «Арттерапії», зрозуміла — це моє! Тому зараз навчаюся паралельно на двох програмах.

У певний період свого життя я потребувала підтримки, тож звернулася за допомогою до одного центру душепіклування. Зі мною почала співпрацювати жінка, на ім’я Вікторія. Ми працювали десь 3 місяці, і ці зустрічі допомогли мені вийти з важкого емоційного стану. То був перший досвід роботи душепіклування в моєму житті. Я її запитала, кажу: «Слухай, я здивована твоєю відкритістю, твоєю любов’ю, допомогою, щирістю. Скажи, будь ласка, де ти цього навчилася?». Вона мені каже: «У семінарії». Відповідаю: «Вау, я хочу так само там навчатися». Я просто на собі відчула це просвітлення, тож захотіла так само служити людям. Далі я подала документи й почала вчитися. 

Якщо говорити про вплив навчання на моє життя, то важко назвати один конкретний приклад. Він складається з малесеньких моментів, які допомагали мені формуватися та в чомусь зцілюватися. Найбільше, що можу виділити, — це неймовірна атмосфера прийняття й безпеки. Ми всі приходимо з різних міст, церков, життєвих ситуацій та обставин. Але під час навчання ти можеш бути таким, яким є.

І так само поза семінарією: у мене покращилися взаємини з батьками — ми почали краще розуміти одне одного.

У християнстві є переконання, ніби все можна розв’язати через молитву, піст і читання Біблії. Але, як показує життя й особисті історії багатьох людей, на жаль, не все. Інколи потрібна допомога саме психологічного спрямування. Душепіклування, арттерапія — усі ці інструменти покликані допомогти людині зцілитися: простити когось, відпустити образи, почати абсолютно нове життя. Звичайно, усе це з допомогою Духа Святого.

Наприклад, через інтуїтивне малювання. Завдяки цьому методу людина може знаходити способи розв’язати проблему. Я особисто це пережила: ти ніби просто малюєш, просто у творчому процесі, але завершивши розумієш, що на папері відповідь, яку так довго шукала. Під час сесії ми в групах ділимося своїми свідченнями, як змінюються особисті питання: коли, там, у спілкуванні чоловіка з дружиною чи з дітьми були труднощі, і людина через процес арттерапії виявляє для себе шляхи подолання цих труднощів.

Якщо ж ми візьмемо, наприклад, звичайні танці: тут ти можеш просто потанцювати, підняти собі настрій. Але якщо ми беремо танець саме як арттерапію, звичайно, потрібна людина з певними навичками, щоб правильно провести тебе в певному напрямі. Адже на арттерапію люди завжди приходять з конкретним запитом, як до психолога. Вони не приходять просто танцювати чи малювати. Звісно, будь-яка така діяльність може бути терапевтичною: щось, що людина робить руками, танцює, співає чи грає на музичних інструментах — якщо є терапевт, який проведе людину в цьому, то так, будь-що творче може мати арттерапевтичний характер.

Дивіться, якщо ми беремо те ж інтуїтивне малювання. У людини є запит, наприклад, треба розв’язати конфлікт із дитиною. Людина починає малювати. У процесі обирає кольори для картини та метод малювання. Коли ж картину вже завершено й ось це творіння лежить на столі, арттерапевт звертає увагу, які кольори людина обрала: певний колір має якийсь свій зміст. І далі починає просто розбирати малюнок, ставлячи різні питання: що людина хотіла відобразити, які почуття переживала під час малювання, можливо, згадала якусь ситуацію тощо. Часто буває, що людина починає навіть плакати, бо її аж так це торкається. І далі терапевт розвиває її почуття та емоції, щоб через певні терапевтичні питання провести до пошуку відповіді.

Насправді його використовують для подолання дуже різних станів. Це можуть бути надважкі переживання: горювання, втрата близької людини або взагалі будь-яка втрата, наприклад, під час війни, коли люди втрачають усе своє майно. Якісь травмувальні події, важка хвороба, криза в бізнесі, розлучення, якісь моменти в спілкуванні з дітьми. 

Так само це можуть бути й позитивні моменти. Наприклад, людина хоче розвивати свій бізнес, але ще не розуміє, який. Арттерапію можна застосовувати в сімейному консультуванні. Також під час дошлюбного консультування, коли пара може сісти й намалювати якусь певну картину та подивитися, як вони разом співпрацюють уже зараз, ще не побравшись одне з одним. Що вони відчувають, коли партнер, наприклад, десь там щось хоче домалювати, а інший не розуміє, чому він це домальовує. Постають конфлікти прям тут і зараз, і вибір людей: або розв’язувати ці конфлікти, або сказати: «Ой, ні, знаєш, я не хочу в майбутньому це проживати з тобою». 

Можна ще пропрацьовувати страхи людини, панічні атаки, безсоння. Пропрацьовувати депресію, але лише на найпершому рівні, коли це тільки апатія: коли людина нічого не хоче робити, втратила жагу до життя.

Також арттерапія сприяє зміцненню ментального здоровʼя. Наприклад, людина певний час перебуває в стані стресу через роботу: дуже багато звітів, якісь контракти, великі замовлення — словом, вона вже відчуває, що ще трошки й прийде виснаження або ж вона зірветься на комусь зі своїх колег чи близьких. У такий момент людина може використати для себе безпечний спосіб проживання негативних моментів — прийти на заняття арттерапії. Вона буде малювати, грати на музичному інструменті, створити картину своїми руками через пісок, створити якийсь колаж тощо. І в процесі творчості вона заспокоюється. Так, на занятті може вийти максимально страшна картина чорного кольору зі страшними героями, але всі емоції, які нахлинули на людину, вилилися у творчість, і тепер її оточення вже не відчує на собі негативу.

Я думаю, що так. На жаль, навіть корисні речі в нашому житті здатні завдати шкоди. Я думаю, що це може трапитися тоді, коли терапевту бракує досвіду. Тобто він може почати проводити людину, наприклад, через травматичні події, але не закінчити процесу та не привести людину до стану спокою. Тож вона піде з терапевтичної зустрічі, можливо, у ще гіршому стані, ніж прийшла. Це наче тобі відкрили рану, але не обробили її, не зашили, й от у такому стані ти й пішов додому. На жаль, у такому разі в житті людини можуть статися дуже неприємні події.

Цікаве питання. Тут я буду відштовхуватися від особистого досвіду. Звичайно, варто прислуховуватися, що тобі говорять люди. Звісно, ти там, наприклад, читаєш анкету чи рекламу цього арттерапевта — це теж треба. Але для мене однаково найважливішими є відгуки людей, які вже там були. Якщо я не маю цих відгуків, тоді орієнтуюся на свої відчуття. Я прийду й буду сама спостерігати, чи заходить мені цей метод, чи заходить мені цей терапевт. Тобто вихід тільки один — пробувати на собі. По-іншому не зрозумієш. Буває, презентація терапевта або програми дуже велика, красива та яскрава, а потім ти приходиш туди, і виявляється, що реклама абсолютно не збігається з дійсністю.

Я думаю, що треба відстежувати свій емоційний стан. Чи почуваєшся ти в безпеці? Як до тебе ставляться: чи тебе чують, чи дають тобі змогу висловитися? Чи проявляють до тебе повагу? Загалом, коли ти приходиш і тобі просто вручають папір зі словами: «Усе, йди малюй», а ти взагалі не розумієш, що із цим робити, і ніхто не пояснює — це вже певний дзвіночок, що ти, мабуть, кудись не туди потрапив, що, можливо, тут просто хочуть, щоб ти заплатив кошти, а далі ніхто не переймається, що з тобою буде. Тому важливо звертати увагу на подібні маркери. 

Коли ти приходиш, тобі мають приділити увагу, перш вислухати, щоб зрозуміти твою потребу, а потім уже починати працювати — якщо нічого цього немає, і ти відчуваєш себе зайвим, то я радила б просто встати й піти, щоб не нашкодити собі.

Я мріяла про психологію. Я думала рухатися в цьому напрямі ще до війни, але, якщо чесно, вагалась. У мене є свій бізнес, і я не була впевнена, чи хочу міняти щось. Коли почалося повномасштабне вторгнення, я вирішила, що немає часу думати. Якщо ти хочеш робити це зараз — роби.

Щодо ефективності… Зараз я шукаю, що могло б допомогти мені змінитися, стати кращою, бути більш стабільною у своєму емоційному стані. Я думаю: що буде корисно мені сьогодні? Чим я можу поділитися з іншими, чого навчити їх? Адже, ви знаєте, мені дуже важливо не просто розповісти людині, як класно працює метод арттерапії або як класно займатися своїм ментальним здоров’ям, а навчити людину. Щоб вона не приходила до мене постійно, а щоб отримала від мене інструменти для допомоги собі та людям навколо.