День соборності України

У це свято хотілось би пригадати символічну акцію в 1990 році, яку провели українці: тоді, взявшись за руки, вони створили живий ланцюг від Івано-Франківська до Києва. В умовах ще Радянського союзу це було достатньо ризикованим символічним актом, що нагадував про єдність і соборність Сходу й Заходу України в річницю Акту Злуки УНР і ЗУНР. Ланцюг тягнувся майже 770 км кілометрів, а участь у ньому взяли за різними підрахунками від 450 тисяч до 5 мільйонів людей.

Сьогодні ж в умовах затяжної війни з росією виникають думки про можливість віддати частину територій в обмін на тимчасовий мир. Втім, слід зауважувати, що ворог неодноразово озвучував свою остаточну ціль. Як нещодавно сказав дмитро медведєв у своєму твіттері від 17 січня, «Наявність самостійної держави (Україна) на історичній російській території тепер буде постійним приводом для відновлення військових дій». А далі він каже, що українці або ж повинні згодитися на приєднання до «єдиної держави», або ж померти. 

Це ще раз підтверджує, що для росії ця війна — за історію, за право називатися правонаступницею Русі, третім Римом тощо. Приналежність України до їхньої імперії — це принципове питання власного походження й міфу про великоросію.

Україна вже понад 300 років нашої історії була розірвана на дві частини, коли нарешті стала єдиною на той короткий час в 1919 році, а 1991 року врешті здобула свою остаточну незалежність і єдність. Враховуючи це, чи не виникає в нас природне бажання дійти до кінця у своїй боротьбі за свободу та єдність? Чи ми знову згодимось на цей стан поділеності, й історія повернеться?