Дорога в Емаус і надія

“По дорозі в Емаус»

– це історія про двох учнів Христа, які втратили надію. Надію на те, що Христос звільнить Ізраїль від римського ярма та займе царський престол Єрусалима: «А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїль визволити» (Лк. 24:21) – їхня віра розбилася об реальність: Христа розіп’яли! Але в цій же історії ми бачимо, як воскреслий Христос являється Своїм учням та оживляє їхню мертву віру, відроджуючи надію – до Єрусалима вони повертаються зміненими.

Дехто з нас може стати на дорогу в Емаус. Віра тріскається від воєнних жахів. У наших очах події виглядають так, ніби Бог, Який контролює все, потрапив під обстріл «русского мира». Ідея люблячого Бога розтанула від плачу батька тримісячної дитини, яка померла від вибуху ракети. Здається, Чудотворець втрачає силу в Маріуполі: «Бог бачить Маріуполь зверху. Чи вистачить Його див на таке воскресіння?», — написали українські захисники.

Проте Біблія показує, що Бог не залишає в такі часи, Він йде поруч, утримуючи очі, але після того, як проводить Свою роботу, дарує нам зір. Учні отримують зцілення, коли визнають, що помилялися. Якщо я бачу, що Бог діє не так, як я очікував, то вірогідно, це не бездійство Бога, а моє неправильне бачення Біблії та Його позиції в світі. Коли ми стаємо на дорогу в Емаус, саме це твердження стає нашим поводирем до Єрусалима.

Хай в такий час реконструюється наша віра, зміцнюються переконання, а ми зближаймося з Богом.
Молімося одне за одного та за Україну!