Міжнародний день рідної мови

У Міжнародний день рідної мови наші працівники поділилися власними історіями, що ж саме допомогло їм перейти на українську мову. Сподіваємося, що цей досвід стане корисним для вас.

«Я понад 50 років розмовляв, проповідував та навчав тільки російською мовою. Але коли прийняв рішення перейти на українську мову (зауважте — не тільки говорити, а ще й проповідувати та навчати), то зрозумів, що це можливо й до того ж не так тяжко, як здавалося. Знайдіть людей, які будуть вам підказувати й коригувати вас. Не переходьте назад на російську мову, коли до вас звертаються російською, пам’ятайте: більшість розуміє українську мову, тому говоріть тільки українською. Також варто відмовитися (хоча б тимчасово) читати та дивитись будь-які передачі, кіно чи серіали російською мовою, адже ви маєте зануритися в українськомовне середовище».

Сергій Флюгрант, старший викладач кафедри богословʼя.

«Мені допомогла перейти спільнота, у якій я перебуваю. Адже всі навколо говорять зі мною українською, і це мені допомагає. Також я взагалі відмовилася від російськомовного контенту. Ще допомогло те, що я всюди листуюся тільки українською мовою. Наприклад, у мене є родичі, які спілкуються зі мною російською, і наживо я можу ще також переходити, але листування навіть з ними — виключно українською мовою».

Яна Холкіна, менеджерка з комунікацій.

«Для мене повномасштабне вторгнення стало визначальним чинником. Я вже довго збирався переходити на українську, але відкладав, оскільки постійно був залучений в різні міжнародні проєкти. Там мовою спілкування були або російська, або англійська, і тому я відкладав перехід, виправдовуючись тим, що треба підтримувати рівень знання мов, якими вже користуюсь. Але повномасштабне вторгнення стало точкою неповернення. З 24 лютого 2022 року я вирішив більше не шукати виправдань, а шукати можливості вчити мову й розмовляти краще, тому відтоді всі мої публічні виступи, подкасти, інтерв’ю, лекції — виключно українською. Не можу сказати, що мені це далося легко, та зрештою все можливо».

Федір Райчинець, керівник програми «Трансформуюче лідерство».

«По-перше, мені допомогла робота, де довелося розмірковувати, писати та розмовляти українською. По-друге, це спільнота там, де працюю та служу. По-третє, обсяг інформації, яку пропускаю через себе, читаючи, слухаючи тощо. Усе це важливо для того, щоб перейти на українську мову. Але найголовніше — моє особисте рішення, якого намагаюся дотримуватися. Загалом треба тримати себе в постійному бажанні досягти чогось. В українській мові так само: людина може опановувати рідну мову, щоб бути на одному ідентичному шаблі з суспільством».

Євгеній Уткін, заступник декана з навчально-методичної роботи.

«Я перейшла на українську 10 років тому. Це сталося якраз після Революції Гідності. Перше, що мені допомогло, — це поступовість. Я відчувала велику втому й напругу в різкому переході, тому для себе обрала такий шлях. Спочатку я почала писати українською в соцмережах. Потім усі публічні виступи стали виключно українською, і зрештою перейшла в особистому спілкуванні. Друге, що допомогло, — не вимагати від себе ідеальності. Це нормально — перший час відчувати, що артикуляція не дуже чітка, що проскакують росіянізми, а твій словниковий запас не такий великий, порівнюючи до тієї мови, якою ти вчився розмовляти. Мабуть, найголовнішою мотивацією був мій син. Йому тоді було 2 роки, і він вчився розмовляти. Я не хотіла, щоб він перевчався, як я. Мені хотілося, щоб для нього українська мова була першою. Тож моє завдання було створити йому україномовне оточення».

Ольга Кондюк, керівниця відділу комунікації та розвитку.