Як ми можемо впізнати Ісуса?

Головна Богослов'я Як ми можемо впізнати Ісуса?

Подія, яку Лука описує в оповіданні про подорож учнів до Емаусу, здатна привернути увагу не лише своєю вишуканістю в компонуванні, а й тим, до чого закликає Лука свого читача.

Важливими точками події є неусвідомлення / усвідомлення учнів того, що відбувається. Лука передає неусвідомлення учнів у віршах 16, 21, 25, 37 за допомогою метафор: «закриті очі», «повільні серцем»; упередженого ставлення: «Він той, хто має визволити Ізраїль»; та передавання емоцій: «охоплені жахом». Протягом усієї події Ісус намагається подолати подібне ставлення учнів до того, що відбувається. Лука описує це у віршах 31-32, 45, у яких також використовує метафори: «відкрилися їхні очі», «палає серце», «розкрив їхній розум».

Подібне використання набору метафор для описування стану учнів вказує, що читачеві треба впізнати Ісуса, і це може надихнути нас на власні роздуми. А якщо спробувати побачити себе частиною описаної Лукою події та спитатися: чи можу я впізнати Ісуса у своєму житті?

Свою інтерпретацію відповіді на це питання вдало, як мені здається, обіграв Рембрандт у картині з моментом Богоявлення. Художник зобразив сяйво навколо голови Ісуса, на яке звертають увагу два учні: один здіймає руки в молитві (ліворуч), інший (праворуч) охоплений зацікавленістю та страхом, натомість третя людина на картині взагалі не звертає увагу на момент Богоявлення Ісуса.

Євангельська подія та картина Рембрандта наголошують, що впізнання Ісуса можливе тоді, коли учні намагаються подолати власні страхи, упередження та небажання бачити Ісуса таким, яким Він є насправді.

Подолання подібного ставлення дає стати свідками Ісуса, а тому — свідками побаченого богоявлення. А свідчення про побачене накладає відповідальність на того, хто свідчить. Адже неможливо свідчити про щось і не змінитися самому.

Що це означає в практичному застосуванні? Свідчення про Ісуса — це ствердження, що ми на шляху впізнавання Його у своєму житті, і це вимагає від нас рішучих дій щодо себе:

вимагати більше від себе, ніж від інших;
давати право на помилку тим, хто найменше цього заслуговує;
критично ставитися до своєї упередженості до ближнього та самого себе;
не зупинятися, щоб досягти кращого себе;
не опускати руки, коли постає питання: «А для чого це все?».

Програми за напрямком

Формування молодих лідерів

Деталі

Прикладне богослов’я. Заочна форма

Деталі

Розвиток жіночого лідерства

Деталі

Подібну рішучість можна побачити в словах апостола Петра, звернених до синедріону в Діях 4:19: «Розсудіть, чи справедливо перед Богом більше слухати вас, аніж Бога?». Подібне питання має поставити в центр не нас самих із нашим свідченням про нас же самих, а Того, Кого ми зустріли на своєму шляху до Емаусу.

У такому разі ми зможемо ставати свідками впізнавання Ісуса, які творять Його місію та сповіщають про надію світу, який постулює безнадійність.

Автор: Євгеній Уткін, заступник декана з навчально-методичної роботи.
Ілюстрація: Рембрандт, «Христос в Емаусі», 1648.