Благовіщення

Благовіщення – це один із центральних моментів у людській історії. Увесь Старий Завіт вказував на прихід Христа в наш світ, але певну надію приніс день, коли янгол сповістив Марію про народження дитини, ім’я якої означає Месія.

Гавриїл прийшов у маленьке місто, яке називалось Назарет. Тут не було ніякої головної дороги, тож містечко вважалося неважливим, проте для Бога це не мало значення й не впливало на Його прихильність чи на обраність Марії. Бог бажав довірити Свій план спасіння в руки жінки. Він сказав їй: «Не бійся, бо ти знайшла благодать у Бога» (Лк. 1:30) – вона була Божим інструментом принести свободу в цей світ. Марія погодилась дати життя Ісусу. Вона не вимагала доказів, щоб зрозуміти істинність звістки. «Нехай буде мені за словом твоїм!» (Лк. 1:38) – це була її відповідь віри. 

До яких роздумів підштовхує реакція Марії на звістку про Месію, Якого вона народить?  

По-перше, бути готовими, що Господь використовуватиме нас у будь-який період нашого життя. Може здаватися, що зараз не найкращий час, ми в складному становищі й нам немає що запропонувати цьому світу, однак Благовіщення показує нам великі речі, які Бог здатен принести, коли ми з Ним співпрацюємо. Про це свідчать й історії церков в умовах повномасштабного вторгнення: допомога з продуктами чи приладдям, евакуювання людей з окупованих територій, праця з дітьми в подоланні травм, прихисток біженців та будь-яка соціальна діяльність зараз показує, що Бог діє через нас. Хто з нас готувався до подібного? Але скільки з нас охоче відгукнулися на Божий заклик розділити страждання людей довкола, і скільки благословіння це принесло у їхнє та наше життя…

По-друге, проявити довіру Божому плану: Марія не протестувала, що вагітність може зруйнувати її шлюб та репутацію, але довірила все в руки Божі. Дівчина вірила, що Бог піклується про неї, тож була готова прийняти все, якщо це означало слідувати Божим бажанням. Історія Марії показала, що Господь справді подбав про неї, попри ризики, які чекали на неї в тих обставинах. Це може підбадьорити нас долати власні страхи й покладатися на Бога в тих шляхах, якими Він веде. Сміливість виїхати з окупації в невідомому напрямку та починати життя з початку, поїхати за кордон чи, навпаки, залишитися – кожне з цих рішень потребує довіри й миру всередині нас – миру, який, сподіваюся, спирається насамперед на стосунки з Богом.

По-третє, смиренно приймати. Марія не тільки погодилась з Божим планом на її життя, але й смиренно бажала, щоб так сталось. І в цій її покорі Господь приніс Свою славу. Живіть своїм життям, як раби Господа: «Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм!» (Лк. 1:38). Це – чудовий приклад готовності жити за Божим покликанням і приймати Божу місію в нашому житті. Війна несе з собою біль та випробування, ми вмить можемо втратити все: від здоров’я до життя, тому залишатися вірними своїй справі або служінню подеколи виявляється важко. Історія з Марією показала, що Господь тримає все у Своїх руках, навіть якщо так не здається. Можливо, ця думка допоможе нам слідувати за своїм покликанням, через яке Бог явить Свою славу.

Благовіщення – це нагадування, що в Бога не залишиться безсилим жодне слово, і Він виконає обіцяне. Христос вже прийшов на цю землю як блага звістка, що зло не буде панувати вічно. Довіряймо Богу, дозволяймо Йому діяти в нас і через нас та наближуймо своїм життям Царство Боже вже зараз.