Головна Богослов'я Критичне мислення. Загроза вірі у Бога чи важлива навичка сьогодення?

Критичне мислення. Загроза вірі у Бога чи важлива навичка сьогодення?

 

 

За останні роки тема критичного мислення набуває дедалі більшої популярності, а повномасштабне вторгнення та присутність у нашому інфопросторі різноманітних ІПСО лише посилили важливість розмови про здатність оцінювати щоденні інформаційні потоки. Християни сприймають критичне мислення як щось, що кидає виклик вірі в Бога. Але це не зовсім так.

 

У західній культурі критичне мислення з’являється як здатність абстрагуватись і як метод наукового дослідження світу (збирання інформації, аналіз інформації, формування теорії інтерпретації та стратегії застосування). Воно в певному розумінні є мантрою модерну, що створив переконання в спроможності людей аналізувати й доходити об’єктивності. Кант і Гегель навчили нас думати в певний спосіб, робити акцент на аналізі та фактажі. Те, що зараз здається очевидним, ще донедавна не було очевидним для всіх. Отже, критичний пошук об’єктивності – відносно новий феномен, так само як і спроба описати все в історичному контексті. Цей пошук не відкидає реальності Бога, але дуже звужує акцент і фокус уваги до реальності.

 

Серйозний критичний аналіз потребує багато зусиль і часу, тож ми не практикуємо скрупульозний аналіз усієї отримуваної інформації щоденно, натомість схильні використовувати критичний аналіз доволі вибірково. Однак у нас може сформуватись уявлення, що усі наші міркування рівнозначно глибокі та об’єктивні й без детальних досліджень. Тому критичне мислення в сьогоденні – це часткове використання методології пошуку джерел, порівняння, узагальнення та моделювання, але більше – довіра до експертної думки. Ми відвідуємо лікарів, запрошуємо електриків й усе ще поважаємо спеціалістів (хоч і менше). Але експертна думка, що оточує нас, зазвичай формує таку собі «бульбашку комфорту», у якій усі з нами згодні, і ми схильні позбавлятись тих, хто не згоден. Таке напівкритичне мислення створює небезпечний стан «сліпоти» та самовпевненості. Впливаючи на цю бульбашку, можна впливати на перспективу сприйняття певної групи людей, до якої належимо й ми.

 

Схожий феномен відбувся у сфері діалогів про ковід. Певна вибіркова критичність призвела до майже релігійного ковід-дисидентсва, що проявлялося в агресивній критиці експертної думки й забалакуванні питань про методологію. У типовому форматі фейків бралися окремі деталі інформації та роздувались до крайнощів, а потім за допомогою спрощення й посилання на заангажовані джерела вони перетворювались на видимість «альтернативної» експертної думки. Змішуючи це все зі втомою та страхом, умілі маніпулятори зводили більшість дискусій до розмов про «свій/чужий» і розділяли суспільство.

 

Тож критичний сумнів щодо очевидності аксіом як основа критичного методу перетворювався на фундамент віри в теорії змов і таємні групи (у просторі критики спеціалістів та боротьбі за «альтернативні факти» розквітають пласка земля й рептилоїди). Саме на основі таких «скептичних» груп і працюють агенти певних країн, проводячи дезінформаційні вкиди. Справжній фейк – це навмисне спотворення інформації про щось, і саме таким спотворенням займаються люди, що отримують за це заробітну плату. Так само ці певні люди створюють емоційні дискусії у коментарях, переконуючи в різноманітних маніпуляціях, які самі ж і створюють.

 

У таких інформаційних умовах, коли скепсис і лінь (бо пошук першоджерел та аналіз послань забирає час і потребує зусиль) використовується як зброя маніпуляції. Потрібно «нове» критичне мислення, що полює не лише на інтелектуальну об’єктивність, але й на моральну відповідальність. Безвідповідальність схильна пропонувати «дешеві відповіді», що не вимагають від нас ніяких зусиль та відповідають одразу на всі питання. Безвідповідальність також є популістичною за своєю природою, бо хайп і швидкі емоції там важливіші за зміст, а вибачень за неточність/нечесність годі й чекати. «Нове» критичне мислення практикує чесність у роботі з інформацією та несе відповідальність за наслідки її поширення. Людина, яка його практикує, здатна визнавати свої помилки й готова надати джерела, показати логіку своїх переконань і роботу з фактажем.

 

Боротись з фейками не важко, якщо поставити це собі за мету. Бо більшість фейків можна вичислити, користуючись простим набором питань, що беруть за основу базові аспекти критичного мислення: яке джерело? хто автор/експерт? як подається факт/подія? які емоції викликає новина/історія? Гарні статті про боротьбу з фейками можна знайти на медіаресурсі «StopFake»: https://www.stopfake.org/uk/yak-rozpiznaty-fejk/ 

 

Істина в тому, що ми не просто споживаємо інформацію, – усі ми творимо реальність, створюючи наративи та мотивуючи людей до певної дії. Надаючи подіям зміст і цінності, ми «створюємо» факти. Жодна подія не може бути подана без рамки інтерпретації та цінностей. Сам вибір говорити про одне, а не інше вже є рамкою інтерпретації та надає певне прочитання події. Тому істина завжди більша за опис реальності, бо опис реальності – це лише взаємодія з нею, а не розкриття суті буття. А отже, мало просто аналізувати та критично оцінювати щось – важливо пам’ятати про відповідальність за саму розмову про це «щось» і наслідки після цієї розмови. Також мало спростовувати фейки, хоч це й корисно. Необхідно формувати конструктивне оточення, здатне до самокритики й змін у своїх поглядах на реальність.

 

Тому нам важливо визнавати обмеження знань і наголошувати на етичному виборі в тому, щоб вірити в ту чи іншу «фактичність». Нам важливо формувати етико-прагматичний критичний підхід. Оскільки популізм пропонує «прості відповіді» й повне знання та страждає гностицизмом, бо ж лише у цього експерта/джерела є «інсайт» й особлива інформація, що її від усіх приховують, ми маємо протиставляти йому відповідальні відповіді, що коштують нашого часу й зусиль і приводять до позитивних змін реальності.

 

Потрібно смиренно визнати, що ми всі інтерпретуємо реальність, і ні в кого немає доступу до «божественного ока», бо ж лише Сам Бог знає все, як воно є насправді. Але, інтерпретуючи навколишню реальність, ми можемо або брати відповідальність за свої слова, або видавати бажане за реальне. Саме тому культура діалогу й здорових сумнівів так важлива: це і є повага до Бога та визнання своєї обмеженості й залежності від Нього.

 

Отже, які висновки та практичні кроки можна зробити?

  • Важливо пам’ятати, що ми «є» сумою своїх взаємин і джерел інформації (1 Кор. 15:33-34);
  • обирати «авторитетів» критично, вкладаючи час у пошук чесних і відповідальних (Сол. 5:21);
  • ставити питання про мотиви та наслідки (Як. 3:11);
  • не заповнювати пробіли інформації фантазуванням, а вказувати на неповність картини (Рим. 12:3);
  • пам’ятати, що етику відділити від фактів неможливо (уявлення про об’єктивний неупереджений погляд, відділений від питань етичного вибору та цілісності, є фікцією модерну);
  • нести відповідальність та бути здатним визнавати свої помилки (1 Ів. 1:8; Як. 1:22-25);
  • пам’ятати про персоналістичну складову реальності й правди (Ів. 8:32).

 

Мисліть критично та відповідально, бо Бог є Богом істини й любові.

 

 

Автор: Денис Кондюк, завідувач кафедри місіології.
Фото: Влада та Костянтин Ліберови.

Аполітичність, що вбиває

  Сьогодні багато українці очікують опозиційної реакції від російських християнських лідерів,...

Детальніше

Війна та людина

  «Цілитель серця Ти… Утіхи джерело… Душі знеможеній цілющий Ти бальзам, Введи мене в потік...

Детальніше

«Злий» і «добрий» Бог двох Завітів та християнська етика

  У церковній історії є сторінка боротьби з маркіонізмом, що являв собою одну з єресей...

Детальніше

Божа кара чи людська кривда?

  «Бог карає Україну…» – на жаль, з початку війни я чув цю фразу не лише від...

Детальніше

Війна та місія в місті

  «Злодій тільки на те закрадається, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали...

Детальніше

Голоси крізь волання повітряної тривоги

  Звернення представників українських євангельських богословських закладів освіти до світової...

Детальніше

Гуманітарна місія на Сході

  Наступне наше свідоцтво про гуманітарну поїздку на Схід України, яку звершили наші...

Детальніше

Де Бог?

  Елі Візель у книзі «Ніч» описує пекло концтабору, через яке він пройшов. Одного дня нацисти...

Детальніше

Підпишіться на новини